Пам'яті молодшого сержанта Олексія Назарчука

Олексій народився 30 березня 1997 року в селі Піщаний Брід Новоукраїнського району на Кропивиччині. У восьмирічному віці разом з родиною переїхав спочатку до міста Помічна, а згодом – до Кропивницького. Навчався у школі №26, а після закінчення – у професійно-технічному училищі №12 міста Знам'янка за спеціальністю «помічник машиніста тепловоза». Захоплювався футболом, займався тхеквондо і страйкболом. Ще йому подобалася зброя і все, що з нею повʼязано.  

У 2015 році Олексій у складі 2-го Президентського полку пройшов строкову службу в лавах Збройних сил України. Після цього працював у будівельній компанії «Оліс-Груп», пізніше – головним сироваром у сироварні «Лісова коза». 

У 2018 році юнак приєднавася до складу колективу «Howl Volcano Firm» (HVF), який підтримує кропивницьку футбольну команду «Зірка», був активним учасником фанатського руху. За спогадами одноклубників, Олексій з великим задоволенням приходив на матчі й повністю віддавався підтримці клубу. Кайфував від загальних тренувань, від можливості гарно поспарингувати і підвищити свої навички. "Фріц", як називали його у клубному середовищі, був цілеспрямованою людиною з активною життєвою позицією.

Окрім участі в футбольному русі, Олексій був очільником Кропивницького осередку Всеукраїнської громадської організації «Сокіл», прихильником ВО «Свобода», проводив вишколи і патріотичне виховання для молоді Кропивницького.

У 2024 році вступив на заочну форму навчання до Центральноукраїнського національного технічного університету, на кафедру машинобудування, мехатроніки і робототехніки. Його цікавила робототехніка, він бачив її в дії, з нею працював. Тому саме ці вміння й навички мав намір розвивати.

Близькі згадують, що Олексій готувався стати воїном з юності. Він серйозно цікавився українською та античною історією, скандинавськими традиціями. Особливу увагу приділяв історії Української повстанської армії та Холодного Яру. Силу, відвагу і всі військові чесноти черпав з героїзму холодноярських героїв та героїв скандинавських епосів. 

На початку повномасштабного вторгнення РФ Олексій жив і працював у Польщі, проте вже 26 лютого повернувся в Україну. Діставшись до Києва, долучився до добровольчого батальйону «Карпатська Січ», разом із побратимами брав участь у звільнені Ірпеня, Бучі та інших населених пунктів Київської області.

Після деокупації Київщини батальйон передислокували на околиці Барвінкового Ізюмського району Харківської області. Згодом "Фріц" приєднався до 5-ї Окремої штурмової бригади ЗСУ. Боронив Донеччину, служив на посаді командира відділення взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки. У серпні 2023 року він дістав поранення, однак після лікування повернувся в стрій. 

Молодший сержант Олексій Назарчук загинув 9 жовтня 2024 року під час бойового завдання поблизу Ступочок Краматорського району, неподалік Часового Яру на Донеччині. Влучання ворожого дрона обірвало його життя разом з трьома побратимами. Йому було 27 років. 

Попрощалися з військовим 15 жовтня 2024 року на площі Героїв Майдану в Кропивницькому.

Олексій заповів, щоб у разі загибелі його тіло кремували, а частину праху розвіяли над Холодним Яром – місцем, яке його надихало.

10 листопада 2024 року біля Меморіалу козакам-добровольцям, які віддали своє життя за Україну, рідні та побратими Олексія виконали його заповіт (18 травня 2025 року воїну встановили горельєф у Холодному Яру, тепер він удостоєний бути в рядах найкращих). Іншу частину праху героя поховали на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.   

За бойові заслуги Олексій Назарчук був нагороджений відзнакою київського міського голови «За сприяння обороні Києва», відомчою відзнакою Міністерства оборони України «За жертву крові в боях за волю України». Нагороджений почесною відзнакою командира військової частини А4010 – перснем «Вірність і честь». 

Вічна шана Герою! 

Перше фото: Благодійний фонд «Трибуна Героїв» 

За матеріалами Холодний Яр. Історичний клуб, Трибуна героїв, Перша