"Перетворюємося на підземних щурів": як "земляна війна" стала битвою на виживання і до чого тут Трамп

Бійцям треба вміти викопати правильну «нору» аби вберегти своє життя

Війна в Україні, розв’язана Росією, набуває дедалі жорсткішого характеру. Лінія бойового зіткнення перетворюється на територію, де обидві сторони максимально закопуються в землю, намагаючись урятуватися від численних дронів. Цю фазу вже назвали «земляною війною», оскільки обидві армії прагнуть якомога глибше заглибитися у ґрунт.

Навіть у Росії визнають, що до перемоги їм ще дуже далеко. Мовляв, українці мають надзвичайно багато дронів, і на лінії зіткнення від них неможливо сховатися: варто лише вилізти з укриття, як на військового полюють 3-5 безпілотників.

Наскільки довго може тривати ця «земляна війна», що здатне переламати її перебіг і чого чекати надалі, ТСН.ua розпитав військового експерта Ігоря Романенка.

Нори та «підземні щурі»

На думку експерта, на фронті дійсно точиться «земляна війна», а бійцям доводиться рити «щурячі чи лисячі нори» для власного порятунку: чим краще облаштоване укриття, тим більше шансів врятуватися від влучання дрона.

«На жаль, така реальність цієї війни. Солдату потрібно не тільки влучно стріляти і добре бігати, а ще й вміти викопати правильну „нору“ аби вберегти своє життя. Нещодавно бачив навчальний відеоролик на якому вчать правильно копати „нору“, та загалом, як врятуватися від дронів. Це як наглядний приклад. Але таку „просвіту“ першими розпочали росіяни. Ми ж як завжди, спочатку сміялись з цього, а зараз мусимо самі навчатися виживати і перетворюватися на „підземних щурів“, — розповідає Ігор Романенко.

Чому «земляна війна» триватиме далі

Експерт додає, що такі навчальні ролики стануть обов’язковими в армії, щоб навчити якомога більше військових виживати в умовах сучасної війни.

«Тут все просто: дивись, запам’ятовуй, вчись. А якщо не хочеш — просто розпрощаєшся з життям. На жаль, дронова війна триває вже тривалий час. І на перспективу, вона буде лише ще більше нарощуватися. Послаблень годі чекати. Враховуючи, як Путіну вдається переконувати Трампа не надавати Україні ракети Tomahawk — „земляна війна“ буде лише інтенсивнішою — по суті, це війна на виживання», — каже Ігор Романенко.

Вплив Трампа і затяжний характер боїв

За словами військового експерта, Путін чудово розуміє ситуацію і знає, що таке для нього Tomahawk у руках українців, тому займає в цьому питанні активну позицію, на відміну від непослідовних дій Трампа.

«Було достатньо двох годин розмови між Путіним і Трампом, щоб нашу делегацію в США чекав „сюрприз“. Трампа знову „підмінили“ і він вже заявляє, що Tomahawk — важлива зброя, яка потрібна самим США. А ще вибрали місце, де пройде їхня зустріч. Путін переконав Трампа зустрітися у Будапешті, який Орбан вже охрестив „островом миру“. Тому страшна і важка „земляна війна“ буде продовжуватися. Про це свідчить нарощування дронового озброєння з обох сторін, а площа так званих „кіл-зон“ на лінії зіткнення збільшується до 30 кілометрів. А по окремих ділянках й до 40 та 50 кілометрів. Там, де росіяни застосовують дрони на оптоволокні та безпілотники-матки типу „Молнія“, що несе на собі ще 2-3 дрони-камікадзе», — прогнозує Ігор Романенко.

Балістичні удари та «карт-бланш» від Трампа

На думку генерал-лейтенанта, під час минулої зустрічі на Алясці Трамп фактично дав Путіну «карт-бланш»: мовляв, застосовуй проти України все, що маєш, а я притримаю постачання зброї.

«Вони обидва це зробили. Трамп притримав постачання зброї, а у нас недостатньо батарей Patriot і погано з ракетами до них. Дуже все складно з ППО, а особливо з протиракетною обороною. Путін добре це знає, і на сто відсотків використав можливість, яку йому подарував Трамп. Тому і б’є десятками балістичних ракет за один раз, і вони в основному досягають цілі, бо у нас практично нічим їх збивати. Таким чином Трамп продовжує тиснути на Україну, а на Росію жодного впливу, тільки оди російському диктатору. Тому, на мою думку, якщо буде у підсумку якийсь вихід на зупинення ведення бойових дій, то вони будуть, на жаль, в інтересах Росії», — підкреслює Ігор Романенко.

Війна за існування

Саме тому «земляна війна» триватиме до самого кінця війни. Наприклад, дронова війна розпочалася з 2023 року і лише нарощує оберти, оскільки є високоефективною. Це не «окопна війна» часів Першої світової, хоча має певну схожість.

«Мова не йде про нашу поразку, якщо розуміти, що означає слово „перемога“. Якщо ми збережемо державу, яку зараз відчайдушно захищають наші воїни, то це вже буде наша перемога, з точки зору існування. Бо у нас війна за існування України, і цим ми відрізняємося від Росії», — каже військовий експерт.

Генерал-лейтенант додає: якщо і відбудеться якесь припинення бойових дій, це буде лише закінченням певного етапу війни.

«Ми і далі будемо боротися за повернення захоплених агресором земель. І якщо Росія буде продовжувати залишатися агресором, нам треба робити все можливе, щоб РФ у такому вигляді остаточно припинила своє існування», — зазначає Романенко.

Ядерний компонент і «флюгер» Трамп

Експерт сумнівається, що ракети Tomahawk допоможуть нам змінити перебіг війни, якщо якимось дивом їх нададуть Україні після зустрічі Трампа із Зеленським.

«По-перше, вони нам їх багато не дадуть. Вагаються озвучити хоча б якусь їх конкретну кількість. А по-друге, історія з Tomahawk — це більше інформаційні ігри. Окрім іншого, там ще є питання ядерного компоненту, якого боїться не Путін, а самі американці», — зазначає генерал-лейтенант.

Експерт нагадує, як США передавали Україні танки ABRAMS. Тоді постачання значно затрималося, оскільки з танків знімали та зачищали броню зі збідненим ураном. Це використали росіяни, щоб заявляти про порушення ядерних домовленостей.

«Такі дії — абсурд, але факт. Що вже казати про ракети Tomahawk, які можуть нести ядерну зброю. Їх не витреш. Тим часом Путін не боїться таких дій, він робить різку заяву про постачання до Білорусі „Іскандерів“ з ядерними боєголовками, Су-24 з ядерною зброєю, а потім інформує про підготовку до цього. Цим він впливає на Захід, а Трамп у відповідь лише каже: „ля-ля — фа-фа“. Веде себе як флюгер, розвертаючись у той бік, куди подує Путін», — підсумовує Ігор Романенко.