РФ цілком готова для "гібридної" війни з НАТО: чому вистачає грошей та рекрутів

Агресія проти Європи в сірій зоні коштує Росії в рази дешевше, ніж війна в Україні.

Багато хто вважає, що Росія не зможе відкрити новий фронт проти НАТО або решти Європи, тому що її економіка перебуває в жалюгідному стані і вже виснажена війною в Україні. Дійсно, за оцінками Інституту економік, що розвиваються, Банку Фінляндії (BOFIT), російська економіка дихає на ладан. BOFIT відстежує стан економіки РФ протягом 30 років.

Фокус переклав статтю аналітика стратегічного аналітика Девіда Роша для Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Аналітик спробував відповісти на питання, чи є у Кремля достатня кількість солдатів та інших ресурсів для ще однієї війни. У статті — аналіз ситуації з точки зору економічних спроможностей РФ.

Але дані BOFIT не свідчать, що російська економіка перебуває на межі колапсу. Аналіз BOFIT переконливо демонструє, що військова економіка Росії поглинає будь-які економічні показники, які мають значення для довгострокового процвітання. Продуктивність цивільної економіки, інвестиції, соціальна сфера і добробут населення — все це приноситься в жертву імперським амбіціям Путіна. Проте це не означає, що Путін не готовий досягати своїх цілей доти, доки населення готове миритися з витратами. Довгостроковий економічний спад ще не означає близького економічного колапсу.

Насправді:

• Ядерні держави в економічному занепаді можуть становити навіть більшу загрозу на світовій арені, ніж благополучні.
• Нинішня Росія, як і Радянський Союз до неї, має надзвичайно високий "коефіцієнт жертовності" — здатність спрямовувати ВВП на поле бою замість цивільних потреб. Російська економіка спрямовує на поле бою близько 10-12 доларів на кожні 100 доларів ВВП. США витрачали на військові потреби менше ніж 20 центів на кожні 100 доларів ВВП на рік із січня 2022 року по грудень 2024 року (в цілому 0,53% ВВП). Після цього жертва виявилася занадто болючою для виборців! Рівень жертовності Росії також значно перевищує рівень Китаю.
• Як зауважила Маргарет Тетчер, обговорюючи катастрофу атомного підводного човна "Курськ" у вересні 2000 року, росіяни "не такі, як ми. Вони, як і раніше, не цінують людське життя так, як ми". Уряд Росії уособлює етику дегуманізації. А населення РФ терпить від рук свого уряду страждання, які навряд чи потерпіли б інші суспільства — незалежно від того, живуть вони в умовах автократії чи демократії.

Якби Росія відкрила ще один фронт проти Європи, вона постаралася б уникнути виснажливої війни, як в Україні. Ціллю війни стало б підкорення Європи. Війна велася б на полі бою, але з широким використанням інструментів "сірої зони", таких як дезінформація, кібервійна і безпосередній саботаж. Вартість такого конфлікту, хоча і значна, склала б лише дещицю витрат на війну на виснаження в Україні — принаймні на її початкових етапах. За приблизними підрахунками, такий фронт у сірій зоні міг би коштувати Росії додатково 2-3% ВВП до загальних витрат у 9-10% ВВП на війну в Україні.

Загалом багато чинників, що визначають економічну стійкість нового антинатовського фронту для Росії, зовсім не є економічно доцільними. Але є один критично важливий для військової машини показник, який не можна обійти: демографія. Чи не закінчаться у Кремля солдати?

Економіка виснаження

Путін виявив політичну мудрість, не змушуючи молодих людей іти на війну (після перших помилок, які призвели до масової втечі з Росії). Він залучає молодь на війну за допомогою дуже вигідних контрактів і компенсацій родичам у разі смерті. Так, призов на військову службу досі існує, і хоча призовники не повинні брати участь у "СВО", багато з них все ж погоджуються на вигідні контракти. У кожному разі, політичним результатом стало запобігання зростанню антиурядових настроїв, подібних до тих, що виникли під час війни в Афганістані, в якій брали участь призовники.

Виплата при підписанні трирічного контракту становить 40-50 тисяч доларів, а заробітна плата — 2380 доларів на місяць. Середня заробітна плата в приватному секторі Росії становить 1230 доларів на місяць, а в бідніших регіонах на схід від Москви — 600 доларів на місяць. Більшість солдатів родом саме з бідних районів (Сибір і Далекий Схід).

Припустимо, що Росії необхідно набирати 500 тисяч "нових" солдатів на рік, при цьому підписний бонус становить 45 тисяч доларів, що в сумі дає 22,5 мільярда доларів, або 1% ВВП і 6% бюджетних витрат. Ці витрати будуть дедалі більше обмежувати рекрутинг, але з деякими застереженнями.

По-перше, передбачається, що всі виплати за підписання нових контрактів за рік складатимуть незначне збільшення бюджетних витрат. Насправді принаймні половина з них вже врахована в бюджеті для існуючих контрактів. Таким чином, маргінальність виявиться меншою. По-друге, передбачається, що заробітна плата нових рекрутів дорівнює заробітній платі тих, кого вони замінюють. Але вона може зрости, що зробить проблему гострішою. По-третє, існують граничні витрати державних виплат демобілізованим пораненим солдатам, які постійно додаються до вказаних тут видатків.

У Росії, як і раніше, проживає 7-8 мільйонів чоловіків у віці від 21 до 29 років. Фактична кількість чоловіків, придатних до військової служби, набагато вища — за деякими оцінками, вона становить понад 20 мільйонів. Середній вік населення Росії — 40 років.

Але виходьмо з нижчого показника в 7 мільйонів. У "СВО" беруть участь 600 тисяч російських солдатів. Втрати становлять 360 тисяч осіб на рік, і ще 100 тисяч осіб на рік потрібно замінити після закінчення контракту. Таким чином, Путіну потрібно майже 500 тисяч нових солдатів на рік. З резервом у 7 мільйонів молодих людей це можливо протягом дуже довгого часу, за умови, що вони готові підписувати контракти.

Бюджетні витрати на оплату гарматного м'яса перевищують витрати на мішки для тіл. Але це все одно не є серйозним обмеженням. Оплата трирічного контракту для 500 тисяч солдатів на рік обходиться російському уряду в 1% ВВП. Ці видатки зростатимуть, оскільки масове повернення на батьківщину в трунах знижуватиме привабливість майбутніх контрактів.

Водночас зростатимуть і витрати на виплату допомоги сім'ям загиблих і поранених солдатів. Якщо скласти все це докупи, за "приблизною оцінкою" експертів, сукупний ефект полягатиме у зростанні дефіциту бюджету на 1,5% на рік.

Що ще гірше, зростання ВВП впало з 4% до 1,4% на рік і, схоже, залишиться на цьому рівні. Результатом стане дефіцит бюджету в 8-9% через 5 років. Звісно, Росія, як і раніше має 30% ВВП у вигляді заощаджень (бо вони не можуть легально покинути Росію) і слухняну банківську систему, яка надає кредити тим, кому їй велять. Але при такому рівні бюджетного дефіциту і накопичення суверенного боргу результат вже вирішений.

Проте вся заковика в тому, що день розплати для російської економіки ще доволі далекий. Сама по собі економіка може протриматися в такому стані 3-5 років. Росія, ймовірно, продовжить занепадати майже за всіма показниками, за винятком її здатності вести війну.

І це вона може і буде робити. Для росіян перспективи не виглядають райдужними. Але революція зсередини малоймовірна. Звісно, в довгостроковій перспективі "військова економіка" нестійка. На жаль, погіршення ситуації навряд чи принесе полегшення решті з нас.

Про автора

Девід Рош — стратегічний аналітик у Quantum Strategy, глобальній компанії з фінансового аналізу зі штаб-квартирою в Сінгапурі. Раніше він обіймав посаду керівника відділу досліджень та глобального стратегічного аналітика в Morgan Stanley, а потім президента та глобального стратегічного аналітика в Independent Strategy в Лондоні.