Був у камері смертників: звільнений з полону британець сказав, що йому допомогло вижити

Про це колишній військовий з Великої Британії, звільнений з російського полону Шон Піннер розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу, зазначивши, що 20 років тому додав у своє життя силові тренування, а також пройшов навчання в США з виживання, опору та втечі перед тим як вирушив у друге відрядження до Боснії на початку 90-х років.

З якою метою росіяни застосовують тортури?

Колишній британський військовий зазначив, що отримані за життя знання та досвід добре його підготували перед новими викликами. Він розповів, що початкове захоплення є найнебезпечнішим, адже непередбачуваність цієї миті є основною небезпекою.

Каже, що оскільки трохи розумів мову та культуру і знав, хто його ворог, то завдяки цьому вижив у перше своє захоплення, а не був просто застрелений чи виставлений на показ у відеороликах, в яких показують страти. Зі слів Піннера, на перших етапах багато що залежить від удачі та переконаний, що йому пощастило.

"Коли ти в полоні, це американські гірки. Найсильніша людина піднімається й опускається. А потім тебе морять голодом, який одного дня робить тебе втомленим, а наступного – злим. Їжа стає товаром. Ти озираєшся, шукаючи загрозу. Але мені пощастило, що я зустрів людей, які підбадьорювали мене, коли мені було погано", – поділився Шон Піннер.

Він зауважив на тому, що в Росії тортури не застосовують у тому вигляді, як це показано в кіно. З його слів, росіяни використовують насилля для того, щоб змусити полоненого зізнатися в тому, чого він ніколи не робив, або в тому, що він перебував в місцях, де ніколи насправді не був.

Піннер пояснив, що російські окупанти хотіли виправдати своє вторгнення, тому зображали його найманцем, нацистом та терористом, хоча він таким не був. Адже ніколи не покидав країну, мав легальний статус і служив у війську, тому міг з росіянами в полоні певною мірою сперечатися.

"Я зміг наполягти на своєму й сказати, що насправді я морський піхотинець. Я був одружений з українкою і жив тут. З часом ви розумієте: фізичне насильство стає дещо меншим, але потім починається випробування громадською думкою, тебе закидають на російські медіа задовго до того, як ти потрапиш до російського суду", – озвучив Піннер.

Нові правила життя в полоні

Звільнений з російського полону Шон Піннер наголосив на тому, що треба мати надію і ніколи не втрачати її, варто продовжувати боротися. Проте констатує, що мало що можна зробити, коли росіяни морять голодом, ранять у ногу або б'ють струмом.

Ми швидко зрозуміли, що якщо їм потрібно було інтерв'ю, а мені, наприклад, хотілося сигарети, я міг її отримати. Я протягую руку за бургером, а вони знімають мене на відео, типу дивіться, ми даємо йому бургер. При цьому я виглядав таким худим, навіть не зважаючи на те, що вони знімали, як я їм,
– пригадує Піннер.

Він розповів, що ті самі люди, які знімали те, що відбувалося на камеру, були тими, які били його в секретній в'язниці. Він зазначив, що якщо в полоні казати росіянам щось, що їм не сподобається, то вони відправляють назад до таких в'язниць чи фільтраційних таборів, про місце розташування яких ніхто не знав. Тому, з його слів, доводилось бути дуже дипломатичним на камеру.

Каже, що мусив бути обережним, добирати слова, бо одного разу ледь не назвав росіян сепаратистами й терористами. Піннер пригадав день, коли один із них зайшов і дозволив йому зателефонувати додому. Його мама розповіла в розмові, що зв'язалася з Hostage UK (організація, яка займається підтримкою сімей заручників). Після дзвінка росіянин спитав, хто такі Hostage UK. Піннер відповів, що не знає.

"Він каже: "Вони думають, що ми терористи". А ти ж не можеш просто сказати, що у заручниках. Я не військовополонений, мене намагаються обміняти. Технічно я зараз заручник. Вони питають: "Вони думають, що ми терористи?". А що я скажу? Тобто, потрібно бути дипломатичнішим", – пояснив Піннер.

Він підкреслив, що у полоні намагався налагодити контакт з росіянами. В певну мить вони вирішили, що він для них нецікавий і перевели до Макіївки. Тоді, зі слів Піннера, його життя стало трохи легшим, його утримували разом з іншими іноземцями, які теж опинилися в полоні російських окупантів.

Чорний гумор, як порятунок у нелюдських умовах

Людський зв'язок в неволі, як зазначив Шон Піннер, відіграє велику роль. Зауважив він і на важливості чорного гумору. Він розповів, що перебував у камері смертників, адже був засуджений до страти. Проте навіть в таких умовах не втрачав гумору і продовжував жартувати.

Він наголосив на тому, що соціальна взаємодія між полоненими була винятковою і пригадав історію та гумор марокканця Брагіма, з яким перебував у неволі в росіян. Коли їх вперше повели приймати душ, то довелося йти нагору сходами, на голову їм одягли мішки, побили і кинули в приміщення, де був облаштований душ.

У нас було 15 хвилин для трьох на те, аби помитися, а вода ледь крапала. Потім нас витягли, без рушника мокрими, знову нам одягли мішки на голову, кинули вниз сходами. Потім побили кийками, кинули назад у камеру і ми сиділи задихаючись. Брагім каже: "Думаю, що завтра я пропущу душ",
– зазначив Піннер.

Цей гумор, з його слів, був присутній серед полонених навіть у секретних в'язницях, бо люди не знали, що їх чекає далі. Наприклад, інший полонений Пол Урі, не зміг вийти на волю, він був забитий до смерті у камері.

Коротка довідка про Шона Піннера:

• У 2018 році колишній британський військовий Шон Піннер приїхав у Маріуполь, де два роки працював інструктором зі снайперської підготовки у Нацгвардії України. У 2020 році він одружився з українкою, підписав трирічний контракт та став морським піхотинцем.

• В російський полон потрапив у квітні 2022 року, у червні був засуджений судом так званої ДНР до смертної кари. У вересні був звільнений в межах обміну полоненими.

• У квітні 2024 року стало відомо, що Шон Піннер виграв судовий процес проти Росії. Солом'янський суд Києва ухвалив рішення про необхідність виплатити йому компенсацію за тортури, які він зазнав, перебуваючи в російському полоні.