Пам’яті поліцейського Віталія Словіка

Загинув під час оборони Торецька

Віталій народився 27 грудня 1994 року у Львові. Із раннього дитинства займався футболом і любив співати.

"Завжди був допитливим. Біля нас було дуже багато різних гуртків, то він і з бісеру вироби робив, і малював, і в еколого-натуралістичний центр бігав, цікавився комп’ютерами. Дуже любив тварин – з самого дитинства хотів собаку. Але приніс його додому лише на свій день народження, у 19 років, маленького кокер-спаніеля", – згадує мама, пані Ірина.

Після закінчення школи Віталій вступив до технічного фахового коледжу Національного університету "Львівська політехніка" на спеціальність "Виробництво, обслуговування та ремонт електронної побутової апаратури".

У 2016 році він здобув ступінь бакалавра за напрямком "Радіоелектронні апарати". Через рік тут же здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю "Телекомунікації та радіотехніка".

Службу в Нацполіції України чоловік розпочав у липні 2019 року - працював поліцейським батальйону конвойної служби поліції та помічником оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку поліції Львівщини.

Пані Ірина розповіла, що перед тим Віталій змінив багато робіт і, знайшовши себе у поліції, повністю віддавався улюбленій професії.

"Він був хорошою людиною і товаришем. Добре працював, був сумлінним, не рахувався з особистим часом", - заявив колега Олександр.

Перший бойовий вихід після початку повномасштабного вторгнення РФ правоохоронець здійснив у Ізюмі Харківської області у вересні 2022 року. Відтоді він неодноразово брав участь у бойових діях.

8 липня 2024 року Віталій був призначений на посаду поліцейського у батальйон поліції особливого призначення "КОРД". А вже 12 грудня у складі підрозділу його відправили до зони бойових дій.

"Віталік був патріотом і навіть у свій день народження виконував бойові завдання. З самого ранку поїхав, а ввечері ми його привітали. Приготували йому мінімальний торт, як могли, бо на той час не мали жодних умов: ні газу, ні води, ні світла", – зазначив товариш Роман.

За добросовісну службу Віталій отримав нагрудний знак "Ветеран війни" та позачергово отримав звання старшого сержанта.

Напередодні своєї загибелі у складі бойової групи перебував на позиції в майже зруйнованому будинку у Торецьку. Протягом багатьох тижнів цю будівлю намагалися захопити росіяни – штурмували її і вдень, і вночі, обстрілювали з артилерії.

І українські бійці стійко обороняли позицію, але 4 січня 2025 року ворог застосував артилерію, і один зі снарядів влучив саме туди, де перебувала група Словіка. Усі інші бійці вижили, але він, на жаль, загинув…

Указом Президента Володимира Зеленського №490/2025 від 15 липня 2025 року старшого сержанта поліції було посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Окрім цього, Віталія Словіка було посмертно нагороджено за особисту мужність та самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння українському народові нагрудним знаком "Комбатантський Хрест" Головнокомандувача Збройних сил України.

"Він був надзвичайно доброю людиною. Таких рідко зустрінеш. Головне – на нього можна було у всьому покластися, коли була потрібна, наприклад, якась допомога, порада. Щоб він десь комусь не допоміг чи десь комусь у чомусь відмовив - такого не було", – заявив бойовий побратим Денис Снєжковський.