Сімейний бізнес мая: археологи знайшли древню солеварню у Белізі

Дослідники, очолювані доктором Хізер Маккіллоп і доктором Е. Корі Сіллсом, виявили ціле прибережне поселення, присвячене виробництву солі. Знахідки вчених ставлять під сумнів давні уявлення про "невидимі місця" мая і складність морської торгівлі в цьому регіоні, пише Arkeonews.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Під час розкопок на місці, названому Чо-ок Айін, археологи знайшли повний комплекс житлових будівель, збережений під товстими шарами мангрового торфу. Вчені розкопали 56 стовпів з твердої деревини та три стовпи з пальми пальметто, що окреслювали чотири дерев'яні споруди.

За словами доктора Маккіллоп, таке збереження дерев'яних будівель у лагуні Пунта-Ікакос "не було виявлено в інших місцях узбережжя Белізу та Юкатану", що дозволило археологам вивчити матеріали, які рідко зберігаються впродовж століть.

У традиційній археології поселення мая часто виявляють за допомогою досліджень курганів і сканування лідаром, які дозволяють ідентифікувати кам'яні залишки.

Однак дерев'яні житла з стовпами і солом'яною покрівлею, типові для прибережних і сільських громад, як правило, повністю розкладаються, не залишаючи слідів, які можна було б виявити сучасними методами дослідження.

Ці так звані "невидимі місця" довгий час були відсутні в моделях населення, що давало неповне уявлення про життя в давнину. У Чо-ок Айін картографування виявило чотири будівлі: житло, дві кухні для виробництва солі та четверту, яка використовувалася для виварювання солі.

Процес полягав у фільтруванні води з лагуни через багаті на сіль відкладення, а потім кип'ятінні її в глиняних посудинах до утворення кристалів — техніка, порівнянна із сучасним виробництвом солі в Сакапуласі, Гватемала.

Сіль відігравала важливу роль у світі мая, слугуючи не тільки для консервування їжі, а й як товар для торгівлі та, можливо, як форма валюти.

Сільничі виробництва Пейнс-Крік, до яких належить Чо-ок Айін, були частиною розгалуженої мережі, що постачала сіль містам у внутрішніх районах.

Дослідники виявили фрагменти кераміки, глиняні лійки та інструменти, пов'язані з кип'ятінням розсолу. "Тут мая виробляли соляні брикети для торгівлі", пояснив доктор Маккіллоп, зазначивши, що вони, ймовірно, обмінювали їх з внутрішніми громадами на кукурудзу, обсидіан і кераміку.

Артефакти з цього місця свідчать, що його мешканці були частиною далекосяжних торгівельних мереж. Кераміка з долини річки Беліз, обсидіан з високогір'я Гватемали, крем'яні інструменти з півночі Белізу та фрагмент нефритової сокири з долини річки Мотагуа вказують на зв'язки по всій Мезоамериці.

Інші предмети, такі як окарини, що використовувалися в ритуалах, і весла для каное, свідчать про те, що повсякденне життя поєднувало виробництво, торгівлю та духовні практики. Радіовуглецеве датування вказує на будівництво комплексу між 650 і 700 роками н. е., а докази свідчать про те, що там жила і працювала невелика родина.

Виняткова збереженість Чо-ок Айін дає не лише уявлення про виробництво солі мая — вона переосмислює те, як археологи оцінюють чисельність населення та розуміють життя на узбережжі.

Без підводної консервації такі об'єкти залишалися б непоміченими, що посилювало б хибні уявлення про те, де і як жили мая.

Відкриття Чо-ок Айін розширює археологічні дані, демонструючи, що дерев'яні будинки та скромні поселення були ключовими компонентами економіки мая.

Як зазначив доктор Маккіллоп, "невидимі пам'ятки, такі як Чо-ок Айін, нагадують нам, що навіть найпростіші споруди можуть містити надзвичайні історії про стійкість, інновації та зв'язки".

Раніше Фокус писав про незвичні знахідки на сході Китаю. Археологи знайшли тисячі стародавніх людських кісток, деякі з яких перероблені на чаші з черепів і маскоподібні предмети.

Також ми розповідали про нетипову споруду, знайдену у Південній Кореї. Археологи виявили першу відому споруду для зберігання льоду епохи Пекче у фортеці Бусосансон.