Сіверськ: історія якогось пораненого чувака

Поранені часто лягають у позу ембріона. Слабко підігнуті ноги, молитовно складені руки, задумливо нахилена голова. В такій позі людина чекає на те, щоби прийти в наш світ. І в такій самій позі часто опиняється на межі того, щоби з нього піти. Саме  такий силует побачив пілот, коли розвідував дорогу.

Поруч із силуетом пораненого стояв звичний фронтовий пікап із відкритими дверима. По примарно-сивому обрису автівки, який було видно через тепловізор дрона, було незрозуміло, що саме в ній пошкоджено. Вздовж цієї дороги часто пролітали FPV-камікадзе орків. Попередній такий дрон і зупинив цю машину, викинувши з неї пораненого. А наступний камікадзе, що мав от-от підлетіти, міг його добити.

Час ішов на хвилини. Пілот миттєво передав черговому: «Спостерігаю якогось пораненого чувака», – і повідомив координати. Старший зв’язався з найближчою до цієї точки позицією. Хлопці з неї почали оперативно збиратися на допомогу пораненому. Черговий перевірив, чи чисте над цим місцем небо. Спецалісти по РЕБу врубили глушилки на всі частоти, на яких літають FPV. Старший зв’язався з безпосередніми командирами пораненого. Пілот розвідник продивився дорогу поруч із цим місцем. Водій іншої машини, що мав за кілька хвилин проїжджати через це саме місце, зупинився і замаскував авто між дерев. Він уже продумував план, як евакуювати потерпілого. Хлопці з позиції, вискочили до пораненого, проте на півшляху різко розвернулися і побігли назад.

«Наближається FPV!» – тільки і встигли вони викрикнути в ефір, як пілот побачив на екрані маленьку білу крапочку, що ламаною траєкторією наближалася до пораненого. На останньому віражі вона спіткнулася об невидимі перешкоди РЕБу і безсило впала в п’яти метрах від пораненого хлопця. Не відомо, яким богам він молився у той момент, та вони спрацювали на всі сто: дрон-камікадзе не вибухнув.

Пересвідчившись, що в небі не жужать дрони і єдине, що чути – це крики і стогін пораненого, хлопці повторно вискочили на його порятунок. Швидкий огляд показав посічені уламками обидві ноги і руку. І поки ці незнайомці надавали пораненому першу допомогу, то з кущів виповзли його двоє побратимів, які були разом із ним у машині й увесь цей час, поки він валявся на траві, ховалися між гілок. Вони боялися звука дронів.

Один із тих, хто тремтів від страху під кущем, виявився водієм. Він швидко стрибнув за кермо машини, яка тільки здавалася безнадійно пошкодженою. Буквально за хвилину хлопці затягали на заднє сидіння лежачого пораненого і вслід за хлопком закритих дверей, з-під коліс машини вирвалися фонтани донбаського чернозему. Автівка на повній швидкості направилася до медиків, а хлопці поспішили до себе на позицію.

Таким чином побратими пораненого, маючи все, щоби його врятувати і вивезти, не робили нічого і тремтіли, сидячи в кущах. А незнайомці з геть іншого підрозділу, що ніколи не дізнаються навіть імені потерпілого, відкинули всі свої справи і організували його порятунок.

Коли всі розбіглися, то на місці залишився тільки дрон пілота-розвідника, який мав ще одну незавершену справу. Він уже встиг злітати на перезарядку і тепер уважно цілився в орківський фпв-камікадзе, що не розірвався. Невдовзі хлопці з сусідньої позиції, що витягали пораненого, почули вибух, який знешкодив пташку орків.

Дим від вибуху розійшовся, пилюка від коліс осіла, крики розчинилися в темряві. Залишився на прим’ятій траві тільки слід від теплої крові, що нагадував силует ембріона.