Трамп хоче зупинити Китай, влада Сі Цзіньпіна може ослабнути - Кулик

Адміністрація Трампа тиском прагне змусити Китай послабити боєздатність Росії, знизити ефективність її ВПК та спровокувати кризу економіці, вважає експерт.

Торговельна війна між США та Китаєм у жовтні 2025 року вийшла на нове коло. Президент Дональд Трамп оголосив про запровадження 100% тарифів на китайські імпортні товари, починаючи з 1 листопада, у відповідь на розширення Китаєм експортних обмежень на рідкоземельні метали — критично важливі для технологічного виробництва.

В інтервʼю Главреду директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик розповів, як США хочуть змусити Китай до поступок, коли риторика Пекіна щодо дій Вашингтона може помʼякшитися, та як протистояння двох країн вплине на перспективи завершення війни в Україні.

Дональд Трамп заявляє, що між США та Китаєм триває торгова війна і вкотре говорить про можливість запровадження п’ятисотвідсоткових мит. Що змінилося зараз, і чому риторика Трампа знову загострилася?

По-перше, жодна зі сторін не робить поступок. Є потреба у переформатуванні глобальної торгівлі. І, очевидно, той, хто зможе нав’язати своє бачення порядку денного світової торгівлі, відіграватиме ключову роль. Китай має критичну залежність від ринків і технологій Заходу. Водночас Сполучені Штати мають певний запас міцності у цій торговій війні та сподіваються її виграти.

Для Китаю ця ситуація критична. Враховуючи певне скорочення виробництва, зниження темпів економічного розвитку Китаю, це призводить до накопичення багатьох проблем у китайській економіці — від кризи у будівельній галузі до складнощів у військово-промисловому комплексі й енергетичному секторі. Тому Трамп вважає, що саме зараз має шанс переграти Сі Цзіньпіна та змусити Пекін піти на поступки. Крім того, вдасться створити умови, за яких буде зупинено поширення китайських інтересів у стратегічних регіонах — у Латинській Америці, Африці, Південній Азії. Там Китай активно просуває свої інфраструктурні проєкти — будує порти, розширює транспортну інфраструктуру тощо – і ці регіони стають "червоними" від присутності китайських інтересів. Відтак, зупинити "крокування" Китаю континентами для Трампа також є одним із головних завдань.

Як, на вашу думку, варто трактувати нещодавню заяву МЗС Китаю у відповідь на слова Трампа щодо можливих санкцій і мит стосовно закупівлі російської нафти Китаєм? Пекін заявив, що готовий "вживати рішучих заходів", аби їхні інтереси не постраждали. У чому конкретно це може проявитися?

По-перше, це можуть бути дзеркальні санкції проти американських компаній. По-друге, запровадження Китаєм власних тарифів і торгових обмежень. Причому вдарити вони можуть по тих компаніях, які мають політичний вплив на Держдепартамент і найближче оточення Трампа. Китай уже мав подібний досвід — запроваджував обмеження проти виробників віскі, машинобудівних підприємств або компаній IT-сектору. Під удар можуть потрапити й компанії, пов’язані з Ілоном Маском.

Крім того, це гра Китаю на інших міжнародних майданчиках — таких як ОПЕК чи Всесвітня організація торгівлі, де Пекін може намагатися втягнути у протистояння зі Сполученими Штатами країни "глобального Півдня", які також здатні запроваджувати певні обмеження проти США.

Ще один напрям — розширення економічної присутності Китаю на інших ринках: заміщення американського ринку ринками інших країн, імпортозаміщення для уникнення залежності від американських товарів і технологій. Втім, інструментарій Китаю не є безмежним. Не можна сказати, що він має якісь унікальні технологічні важелі, здатні ефективно протидіяти американським тарифам. У цій торговій війні Китай перебуває у менш вигідній позиції, ніж США.

Хоча Сполучені Штати також зазнають втрат: санкції і торгові обмеження впливають на логістику, підвищують ціни на техніку, електроніку та інші товари, що виробляються в Китаї. Це відбивається на індексах, криптовалюті та інших речах. Причому це відбувається навіть у тих секторах, де Китай безпосередньо не присутній. Адже кожне обмеження спричиняє або втрату певної позиції, або зростання цін на окремі товарні категорії. Наприклад, якщо підвищується вартість китайської малої сільськогосподарської техніки, це одразу впливає на ціни в агросекторі, на робочі місця, зарплати тощо. Тому багато експертів вважають, що цією торговою війною США можуть "вистрілити собі в ногу", адже її довгострокові наслідки наразі важко прогнозувати.

Чи є у Трампа зараз якийсь запасний механізм, аби зменшити вплив цих санкцій на американську економіку?

Я думаю, що запасного варіанту наразі немає — принаймні якогось "лайт" варіанту. Єдиний спосіб тиснути на Китай — це продовжувати підвищувати ставки. І Трампу здається, що така стратегія працює й приносить результат.

Тому не думаю, що він буде робити кроки назад. Можливі лише певні винятки чи відтермінування — але це вже залежатиме від готовності Китаю до поступок. Тобто якщо відбудуться переговори і США щось від цього отримають, тоді США можуть погодитись на перегляд жорсткої лінії. Але щойно поступок не буде, навпаки, ставки ще більше підвищуватимуться.

А чи є взагалі куди їх підвищувати?

Так, є.

Наприклад?

Є сектори, які поки що не охоплені тарифами. Наприклад, банківська сфера та фінансові транзакції. Є китайські компанії, присутні на американських ринках у стратегічних галузях — щодо них можуть висуватися вимоги про примусовий продаж активів американським резидентам, як це вже траплялося зі стратегічними підприємствами.

Крім того, існують великі пакети розмитих акцій, які належать китайським інвесторам, але приховані через офшори чи посередників. Тому сфер, які можна задіяти для подальшого тиску на Китай, ще достатньо.

Як це протистояння між США та Китаєм може відобразитися на перебігу війни в Україні? Адже багато хто зараз вважає, що завершення війни значною мірою залежить саме від позиції Китаю.

Немає жодного "магічного вимикача", який може натиснути Сі Цзіньпін, щоб зупинити Путіна. Такого механізму просто не існує. Тому не варто переоцінювати здатність Китаю самостійно зупинити війну. Однак Китай може послабити боєздатність Росії, знизити ефективність її військово-промислового комплексу та спровокувати кризові явища в російській економіці. Саме цього, зокрема, прагнуть американці, у тому числі Трамп — через тиск на Пекін.

Це може бути частиною "великого пакета домовленостей", у межах якого Китай погодиться обмежити постачання в Росію певних комплектуючих, машинобудівних верстатів, які використовуються для виробництва військової техніки. Тобто для Трампа це не лише торгова, а й геополітична війна. Якщо вдасться досягти перезапуску американо-китайських відносин, це може позначитися і на інших домовленостях — не обов’язково публічних, але таких, які стануть відчутними з часом.

А чи можемо ми говорити про те, що такі домовленості матимуть конкретні прояви? Адже Китай, очевидно, не буде публічно заявляти про припинення певних постачань чи допомоги Росії.

Китай ніколи не робить подібних заяв публічно. Він офіційно заперечує будь-які постачання товарів подвійного призначення до РФ — зокрема комплектуючих для військових дронів, вибухових речовин чи боєприпасів. Тому якщо в один прекрасний день контракти будуть розірвані або поставки зупинені через економічних агентів, то офіційні підтвердження від Китаю будуть не потрібні.

Ми живемо в епоху постправди, тож у таких питаннях ніхто не робить гучних заяв. Просто певна корпорація, зареєстрована, скажімо, в Гонконгу чи Шанхаї, відмовить у співпраці компанії з Малайзії чи Дубая — і все. Це не проблема міждержавних відносин на рівні урядів — це питання безпосередніх економічних транзакцій, які можуть просто припинитися.

Трамп напередодні заявив, що нібито скасовує зустріч із Сі Цзіньпіном. Висловився він доволі нечітко — мовляв, зустріч чи то скасована, чи то "поки під питанням".Чи є зараз у президента США певний термін, до якого він намагатиметься "дотиснути" Китай, аби змінити його позицію?

Я не думаю, що зараз є сенс говорити про якісь конкретні терміни. Але частково ситуація може залежати — і, можливо, це виглядає дещо конспірологічно — від подій цих вихідних, після чого ми можемо побачити певну корекцію курсу Китаю щодо торгових війн зі США. Днями має відбутися пленум Центрального комітету Компартії Китаю, який ще називають "економічним" пленумом. І вже зараз поширюються певні чутки про можливі проблеми для Сі Цзіньпіна — нібито він може втратити одну зі своїх трьох ключових посад (голова КНР, генеральний секретар Комуністичної партії Китаю та Голова Центральної військової ради КНР, які роблять Сі Цзіньпіна центром усієї влади в країні. — Главред). Якщо це справді станеться, це свідчитиме про програш Сі внутрішньополітичної боротьби в Китаї й потенційну зміну курсу, зокрема й у відносинах із США.

Я цього не виключаю, однак наразі немає достовірних доказів чи підтверджень цих чуток від авторитетних синологів або китайських експертів. Але очевидно, що всередині китайської еліти існує певне невдоволення загостренням протистояння з Америкою та небажанням Китаю йти на пряму економічну або тим більше військову конфронтацію зі Сполученими Штатами.

У Китаю є низка внутрішніх проблем — демографічних, економічних і політичних. Країна не готова до великої війни й не готова довго терпіти обмеження, пов’язані з нею. І це важливо. Тому цілком можливо, що на рівні китайського керівництва постане питання: чи не варто скоригувати зовнішньополітичний курс? І якщо така позиція почне формуватися офіційно, Китай може "розвернутися" в іншому напрямку. Але, знову ж таки, усе залежить від того, наскільки Сі Цзіньпін реально контролює ситуацію в країні і наскільки опозиція в елітних колах може чинити спротив. Тиск на політичне керівництво з боку елітарних груп існує — він помітний, і його не варто недооцінювати. Якщо ж говорити про дедлайни загалом, то їх немає, адже це політика з багатьма невідомими. І ніхто не ставить питання у ключі: "До певного числа ми маємо вирішити це питання".

Тобто, я правильно розумію, що візит Трампа наступного року — під питанням? Адже ще два місяці тому він говорив про те, що планує поїхати до Китаю на початку 2026 року.

Так, звичайно. Я б сказав, що питання особистих візитів Трампа суттєво відрізняється від практики його попередників. Якщо раніше все планувалося за пів року: анонсували візити, готували порядок денний, обговорювали склад делегацій і робили висновки щодо політичних рішень, — то у Трампа все відбувається значно швидше. Рішення — їхати чи не їхати — може змінюватися буквально за лічені дні. Тому Трамп може передумати ще разів двадцять, якщо не більше, стосовно того, їхати чи ні, і коли саме.