Щорічні збори МВФ: що чекає на світову економіку та Україну

Світова економіка переживає глибоку трансформацію, що супроводжується серйозними змінами у міжнародних рамках, які тривалий час лежали в її основі. Радикальні зміни у політиці у багатьох галузях змінюють економіку та перевіряють її стійкість. Про ці та інші світові проблеми відбувалися дискусії в рамках щорічних зборів МВФ і Світового банку у Вашингтоні 16–20 жовтня.

Головним лейтмотивом на зустрічах звучало, що поки країни здійснюють цю трансформацію, пріоритетами для всіх країн-членів є збереження макроекономічної й фінансової стабільності та спільна робота для забезпечення безперебійного функціонування світової економіки.

МВФ і Світовий банк заявили про готовність підтримати країни-члени через індивідуальні політичні рекомендації, розвиток їхнього потенціалу, окремі економічні проєкти та фінансування, коли це необхідно.

Кардинальні зміни у світовій політиці, що пов’язані з відходом від традиційних норм у відносинах між країнами та усталеного світопорядку, спричинили каскад трансформацій у багатьох галузях і, на жаль, не в кращий бік. Передусім до таких змін треба віднести повномасштабну агресію Росії проти суверенної країни, якою вже майже 35 років є Україна, конфлікт на Близькому Сході, нову тарифну політику та інші дії та заяви американської адміністрації. Це посилило невизначеність у прийнятті довгострокових економічних рішень. Більшість країн намагаються пристосовуватися до нових реалій і вибудовувати нові підходи у бізнесі, торгівлі та фінансових взаємовідносинах одна з одною.

Куди далі рухатиметься світова економіка та якими темпами, як забезпечити фінансову стабільність та які основні ризики для неї існують, якими темпами змінюватиметься світовий борг — усі ці та інші питання були у фокусі обговорень на щорічних зборах. Для України найважливішим питанням було узгодити параметри та отримати зелене світло для нової програми фінансової підтримки з боку МВФ.

Керуючись середньостроковим напрямом, викладеним у власній програмі діяльності, МВФ наголосив, що він модернізує основи політики та внутрішні процеси, щоб залишатися гнучким і цілеспрямованим інститутом, що реагує на мінливі потреби членів зараз, а також у середньостроковій і довгостроковій перспективі. Водночас СБ зі свого боку підтвердив, що залишається тим інститутом, який розвиває і підтримує проєкти в усьому світі, які спрямовані на боротьбу з бідністю, створення умов для інвестування у фізичний і людський капітал та підтримку інклюзивного зростання всіх країн-членів.

В оновленому документі Фонд зауважив, що глобальне зростання продовжило гальмування, але не такими швидкими темпами, як він прогнозував пів року тому (див. рис. 1–2). Причиною цього перегляду стало те, що низка високих тарифів, які були проголошені США та у відповідь іншими країнами на початку року, були потім знижені або взагалі скасовані завдяки наступним угодам і домовленостям. Разом із цим загальне економічне середовище залишається турбулентним, а невизначеності та ризики — високими. Інфляція хоча також пригальмовує, але залишається значно вищою від цільових показників у багатьох країнах.

Валютний фонд наголошує також, що основними глобальними завданнями для вирішення майже для всіх країн-членів залишаються: суттєве покращення управління державними фінансами, зменшення внутрішніх і зовнішніх дисбалансів та підвищення тренду економічного зростання.

Усі три завдання не є окремими, а тісно пов’язані поміж собою. Основними напрямами щодо покращення стану державних фінансів є призупинення зростання державного боргу відносно ВВП, покращення структури державного боргу, що може зменшити вартість обслуговування боргу та звільнити частку ресурсів для інвестицій. Підвищення ефективності державних витрат, зокрема в освіту та медицину, що покращить людський капітал і сприятиме підвищенню продуктивності праці та економічному зростанню. А зменшення дефіцитів за поточним рахунком платіжного балансу, за визначенням, вплине на більше економічне зростання. Важливим також залишається відновлення довіри з боку бізнесу та домогосподарств до політиків через надійну, прозору та сталу макроекономічну політику.

Важливо також зберігати незалежність центральних банків і продовжувати структурні реформи. Згідно з основним прогнозним сценарієм, глобальна інфляція і надалі знижуватиметься і становитиме 4,2% у 2025 році та 3,7% у 2026-му. Серед розвинених економік окремо треба виділити США, де прогноз інфляції на 2025 рік має тенденцію до зростання через тарифну політику адміністрації та перекладання зростання імпортних цін на споживачів.

Перспективи глобального державного боргу набувають дедалі загрозливіших форм, і ризики фінансової дестабілізації зростають. Такий розвиток може призвести до повномасштабної боргової кризи. МВФ оцінює, що глобальний державний борг 2029 року перетне позначку у 100% глобального ВВП.

При цьому оцінки зростання відносного боргу зміщено у бік швидшого зростання. За альтернативним сценарієм, співвідношення глобального боргу до ВВП може досягти 125% вже 2030 року.

Як наголошує МВФ, сам по собі нижчий показник боргу до ВВП для окремої країни є необхідною, але не достатньою умовою гарантії фінансової стабільності. Багато країн, що розвиваються, мають низькі показники відносного боргу, але велика частка короткострокових зобов’язань, високі відсотки по обслуговуванню боргу та низька довіра до стабільності фінансової системи в окремих країнах роблять нестабільним їхній фінансовий стан. Тому уряди цих країн мають змінити риторику щодо відносно невеликих розмірів власних боргів порівняно з розвиненими країнами, але приділяти увагу також зниженню вартості державних боргів і зменшенню ризиків щодо можливих фінансових криз.

У звіті про фінансову стабільність МВФ наголошує, що ризики для фінансової стабільності посилюються через завищені оцінки активів, зростаючий тиск на ринках суверенних облігацій (здебільшого через нову економічну політику адміністрації США) і зростаючу роль небанківських фінансових установ, які менш контрольовані і мають більші ризики у здійсненні фінансових операцій порівняно з банками. Світовий валютний ризик також залишається вразливим до макрофінансової невизначеності, що збільшилася з початку 2025 року. Ризики для фінансової стабільності також існують через значні запозичення та неадекватні політичні заяви й рішення.

Делегація України традиційно взяла участь у щорічних зборах. Головним завданням і викликом для уряду та Національного банку України було реалізувати домовленість про подальшу фінансову підтримку з боку МВФ і Світового банку. Україна звернулася до МВФ із запитом на нову програму. Нова програма може стати продовженням існуючої програми, в результаті якої Україна здійснила сім переглядів і з допомогою зовнішнього фінансування як МВФ, так і інших країн-партнерів змогла стабілізувати макроекономічну ситуацію, втримати під контролем інфляційні очікування та інфляцію, забезпечити безперебійну роботу фінансового сектора економіки. Звичайно, існують вимоги кредитора щодо боротьби з корупцією, інтенсифікації структурних реформ, незалежності судової гілки влади та інші, які МВФ завжди виставляє як обов’язкові передумови для отримання фінансової допомоги. Але у важкі часи війни вчасне виконання цих вимог, здається, трохи відійшло на другий план. Але це не означає, що зазначених проблем не треба розв’язувати. Бо це потрібно саме Україні для відновлення економіки та проведення необхідних реформ на її шляху до Європи.

Саме тому, що війна інтенсифікувалася і невизначеності ще більше зросли, МВФ та Україна мали переглянути основні макроекономічні параметри й припущення, які були основою діючої програми, та на новій основі розпочати нову фінансову програму підтримки України. МВФ заклав у оновлений прогноз для України припущення, що активна фаза війни триватиме як мінімум до початку 2026 року. Хоча МВФ ніколи в своїх економічних звітах не надає політичних оцінок, але у випадку агресії Росії проти України такі оцінки є очевидними і читаються поміж рядків навіть у офіційних звітах Фонду. А інтенсивність і тривалість воєнних дій розглядаються в межах припущень як головний фактор ризику. Зокрема, в рамках нової програми економічне зростання в Україні становитиме 2%, а інфляція — 12,6%, що є погіршенням припущень порівняно з попереднім прогнозом Фонду пів року тому.

Саме тому Україна потребує подальшої ефективної співпраці з МВФ, Світовим банком і за підтримки широкого кола країн-партнерів, щоб протистояти зовнішній агресії та зберегти незалежність країни. А в подальшому стати повноправним членом в європейському співтоваристві.