Флеш чемпіона, Туран іде стопами Пушича, новий лідер у таблиці, новий Епіцентр — у Львові. Підсумки 9-го туру УПЛ

Повертатись після міжнародних перерв — то є справа не з приємних, що відчули на собі ті команди української Прем’єр-ліги, які мають найбільше представництво в національних збірних. От і маєте в підсумку — чергові футбольні вихідні подарували нам зміни в усіх ділянках турнірної таблиці, але були також і ті, хто своїми шансами не скористався.

Так до церкви чи на шашлики?

Такий підсумок п’ятої поспіль нічиєї в чемпіонаті з боку київського Динамо ми почули від Віталія Буяльського в контексті потреби перервати цю напрочуд невдалу серію для його клубу. Чинні чемпіони цього разу поділили очки в грі проти луганської Зорі. Ніколи не здогадаєтесь, за яким сценарієм. Так, "біло-сині" знову вели за рахунком, і знову примудрились упустити перемогу на останніх хвилинах.

Команда Віктора Скрипника тим часом внесла певні корективи після матчу проти донецького Шахтаря, і хоча й повторила нариси захисного футболу загалом, проте була більш зосереджена на якісних контратаках. І оскільки Зоря таки витримала перший тайм без пропущених голів, хоча в суперників для цього було вдосталь гольових моментів, то навіть коли "мужики" пропустили на початку другої половини, усе одно була якась упевненість у тому, що просто так вони цю гру не відпустять. І таки не відпустили.

Що з цим усім тепер робити Олександру Шовковському? Ніхто не знає. Таке враження, що його команда розучилась перемагати. Хоча якість гри до того моменту, як Динамо вдається забивати першим, узагалі не відрізняється від зразків чемпіонського сезону. Хто б ще забивав голи з тих моментів, які створює столичний колектив. І насправді тривожних сигналів у найбільш складному періоді осені вже достатньо для того, щоб розхитувати тренерську лаву під керманичем Динамо. Про це наразі говорять лише осторонь. А як говоритимуть, умовно, за два тижні?

Єдиний матч туру без голів — центральний

Таким був підсумок головної події минулих вихідних у нашому футболі. Донецький Шахтар приїхав у гості до свого найбільшого кривдника зразка попередніх двох сезонів, житомирського Полісся, і при цьому знав результат гри за участі київського Динамо, тож грішною справою було не скористатись черговою похибкою одвічного конкурента. Але команда Арди Турана таки нагрішила. Знову "вовки" у власному "лігві" забрали очки в "гірників", але цього разу вже за каденції Руслана Ротаня та турецького фахівця. Виходить, що не тільки в самому Маріно Пушичі була проблема цих останніх два роки.

Проте Туран після гри залишився задоволений усім у виконанні власної команди, окрім здобутого результату. А воно й не дивно. Полісся зіграло в класичний футбол аутсайдера пари зразка матчів проти Шахтаря, коли суперник "гірників" намагається щось продемонструвати в атаці в перший третині основного часу, а як нічого не виходить — то й один заліковий бал кишеню грітиме. Його б ще втримати. Нічого нового — Олександрія часів Ротаня грала в тому ж самому стилі певні "близькі" матчі.

Акцент Поліссям був зроблений на тому, щоб давати суперникам пробивати лише з дальньої відстані, мінімізувавши таким чином ризики для власних воріт. Але привози в захисті нікуди не поділись, і щоб робили житомиряни, якби бразильці Шахтаря краще б перевіряли Волинця в ближній кут воріт двічі посеред таймів — питання відкрите. У підсумку, голкіпер "вовків" був найкращим гравцем у складі власної команди того вечора, оскільки атаку донеччан таки стримали. І оскільки наші гранди свої очки втрачали, то не дивно, що знайшовся той, хто цим зміг скористатись.

Кривбас — новий лідер УПЛ

А більш правильно буде сказати: команда Патріка ван Леувена — новий лідер УПЛ. Оскільки тренерський малюнок видно в грі криворізького колективу за кілометр. Те, що дуже добре працювало в Зорі й узагалі не працювало потім у Шахтарі, та із змінним успіхом працювало в Металісті 1925, зараз на повну працює в Кривбасі. Цього разу під гарячу руку потрапив львівський Рух.

Утім, є важливий нюанс. Цю "гарячу руку" ми б у підсумку могли називати "холодною головою", якби команда Івана Федика на останніх хвилинах краще використовувала власні гольові нагоди. Магія статистики — "жовто-чорні" переважали своїх суперників майже за всіма показниками, окрім результативності. От і програли в підсумку. Кривбас був убивчим у власних швидких атаках, але повним контролем над грою там і близько не віддавало. Тож "червоно-білі" важливий символічний крок зробили, але над деталями там ще дуже довго треба працювати. Перегони тільки починаються, а екзамен — уже наступними вихідними.

Похибками Динамо та Шахтаря міг скористатись не лише Кривбас

А й харківський Металіст 1925. Завданням на гостьовий матч проти абсолютного новачка "елітного" дивізіону, Кудрівки, для команди Младена Бартуловича було вклинення поміж "гірниками" та "біло-синіми" за підсумком туру. Проте на Оболонь-Арені команда Василя Баранова явно навчилась творити футбольні дива, тож позиції фаворита пари на користь "жовто-синіх" були під великим питанням від самого початку зустрічі.

"Синьо-білі" насправді виконали своє головне завдання — забили першими, і що буває за таких сценаріїв, ми вже бачили раніше в цьому сезоні. Просто так суперників після цього Кудрівка не відпускає. От і Металіст 1925 вона також не відпустила з перемогою, хоча харків’яни й були близькими до цього на останніх хвилинах, але коли вже й поперечина стає на бік Яшкова, то нічого з тим не поробиш. Проте ще на початку другого тайму активність умовного Світюхи з його дальніми ударами могла поховати всі сподівання команди Бартуловича на позитивний результат. Шкода, що Денис зламався, і йому на заміну вийшов Рогозинський, невдалий відскок від якого у воротарському вже за мить став роковим для команди з Чернігівської області.

Епіцентр відкрив черговий філіал у Львові для збирання перемог

Жарти жартами, але команда з Кам’янця-Подільського перемагала в дебютному для себе сезоні УПЛ наразі лише двічі. І обидві ці звитяги відбувались у Львові в іграх проти місцевих команд. Спочатку був Рух у п’ятому турі (1:0), а тепер — Карпати (3:1). Причому стиль, у якому команда Сергія Нагорняка здолала колектив Владислава Лупашка, був напрочуд яскраво-вибуховим.

"Леви" володіли ініціативою в атаці більшу частину ігрового часу, хоча як інакше мало б бути перед публікою на стадіоні Україна — незрозуміло. Як і незрозуміло те, як Карпати після таких невдалих виступів намагатимуться надалі залучати велику авдиторію на трибуни, бо матчів проти Шахтаря та Динамо вдома в них уже не буде.

Утім, скільки б не атакували господарі поля, але навіть за нервової гри воротаря Епіцентру Білика, не змогли його переграти достатню для порятунку кількість разів. Гості ж натомість якісно підходили до реалізації власних гольових нагод, і зрештою емоційний постріл Владислава Мороза поставив ефектну крапку у питанні визначення переможця. Команда Нагорняка таким чином залишила зону прямого вильоту, але все ж таки треба навчитись перемагати й деінде, окрім міста Лева.

Пономарьов перемолов футбол Костишина, Олександрія проявила вольовий характер, а Оболонь своєчасно дістала козир ударів Суханова

Тріумф черкаського ЛНЗ у грі проти донецького Шахтаря перед відходом на жовтневу міжнародну перерву (4:1) був дуже популярною темою для обговорення в спільноті останніх два тижні. Матч "бузкових" проти ковалівського Колоса на цьому тлі, певна річ, дещо губився, проте все одно мав стати цікавим. Але нецікавим його в підсумку зробила гра команди Руслана Костишина.

"Чорно-білі" втратили запал, який був їм притаманний ще на початку сезону остаточно, і наразі цей колектив дедалі більше стає схожим на той Колос, згадки про який усі б фанати воліли б залишити в історії. "Колоски" на чужому полі спробували зробити те, що не міг собі дозволити зробити Шахтар Турана через власну ж філософію — віддали м’яч суперникам. І, як здавалось, це мало б спрацювати. Але не у випадку, коли гравцям атаки ЛНЗ настільки легко дають працювати з м’ячем у завершальній третині.

У підсумку, той факт, що команда Пономарьова забила лише в заключній половині другого тайму свій переможний м’яч, є наслідком суто марнотратства з боку господарів стадіону Центральний у Черкасах. Узяття воріт Пахолюка мало б статись і раніше, але вже є, як є. Проспер Обах записав на свій рахунок чергову результативну дію, і, здається, питання з найкращим гравцем "бузкових" у жовтні більше не стоїть на порядку денному.

Значною перевагою рівненського Вереса над іншими командами під час домашніх ігор є підтримка власних уболівальників, що в матчах проти такого суперника, як Олександрія, має ставати вирішальним фактором. Однак цього разу колектив Олега Шандрука вистраждав красивий гол Стамуліса на початку другого тайму, проте перемогу так і не втримав. "Поліграфи" під акомпанемент зливи в Рівному влаштували справжню пожежу в чужому штрафному наприкінці гри, і зрештою знайшовся той, хто б узяв гру на себе у критичний момент.

Київська Оболонь тим часом продовжує шукати оптимальну сполуку гравців у атаці, бо, здається, лише цього й не вистачає команді Олександра Антоненка для того, щоб стабільно здобувати позитивні для себе результати. У грі проти СК Полтава перемога "пивоварам" була вкрай потрібна, і зрештою наявність у її стартовому складі гренадера Суханова вирішила всі питання щодо результату. Колективу Павла Матвійченка тим часом непереливки, бо саме "малиново-жовті" тепер опустились у підвалини турнірної таблиці.

Гол туру

Константінос Стамуліс (Верес)

Хуссейн Туаті (Олександрія)

Сергій Суханов (Оболонь)

Найкращий гравець туру — Олександр Сапутін (Зоря).

Найкращий тренер туру — Сергій Нагорняк (Епіцентр).