Санкційний зашморг: як реально перекрити кисень для Кремля

Санкції є наріжним каменем глобальної стратегії перемоги над агресором. Здавалося б, цей безпрецедентний тиск мав би вже давно паралізувати економіку та військово-промисловий комплекс (ВПК) Кремля. Проте реальність дещо інша: Росія демонструє вражаючу здатність адаптуватися, а критичні компоненти для її озброєння і надалі надходять через «сірі зони» світової торгівлі.

Ефективність санкцій перебуватиме під прямою загрозою, допоки міжнародна коаліція не навчиться перекривати канали обходу, не ліквідує лазівок для імпорту через треті країни і не посилить вторинного тиску на всіх поплічників агресора.

Тож як саме Російська Федерація обходить уже існуючі санкції та як нам перетворити чинний санкційний зашморг на незворотний механізм удушення, що зробить неможливим продовження війни?

Обхідний маневр: «тіньова» логістика та фінансування ВПК

Головна проблема, яка зводить нанівець усі зусилля міжнародної коаліції, полягає у стратегічному обході країною-агресоркою технологічних обмежень. Це стало можливим завдяки використанню так званих нейтральних юрисдикцій, які виконують роль логістичних посередників.

Попри формальні заборони, військова машина Кремля продовжує отримувати критичні компоненти, необхідні для виробництва ракет, дронів та іншого озброєння. За аналізом, проведеним ГО «Мережа захисту національних інтересів АНТС», ключовою проблемою залишається адаптація режиму та вразливі місця архітектури санкцій.

Країни Центральної Азії, Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати перетворилися на ефективні та безпечні логістичні хаби для Кремля. Основна маса західної мікроелектроніки, оптичних приладів і високоточних верстатів із числовим програмним керуванням (ЧПК) спочатку імпортується цими державами із Заходу, а потім, з мінімальною зміною документації, реекспортується до РФ. Як наслідок, ми регулярно бачимо використання західних технологій у російському озброєнні. Доки ця схема діє, економічні труднощі, що змушують Кремль шукати додаткові гроші для підтримки ВПК, не призведуть до його повного виснаження.

Обхід технологічних обмежень неможливий без фінансової підтримки. Багато транзакцій, що обслуговують реекспорт, проводяться через банки, які досі не потрапили під повне SWIFT-блокування, або ж через розрахунки у національних валютах, а не у доларах чи євро. Це створює непрозорість і ускладнює відстеження кінцевих бенефіціарів для західних регуляторів, даючи змогу агресору ефективно фінансувати свої «сірі» логістичні ланцюжки.

Експортні пробоїни: донори воєнної економіки

Санкційний тиск на експортні доходи, які є джерелом валютних надходжень до російського бюджету, залишається недостатнім через кілька ключових пробоїн у системі.

Механізм цінової стелі (Price Cap) на російську нафту мав бути економічним ударом, проте його ефективність було суттєво підірвано завдяки появі та активному використанню «тіньового флоту». Як уже було з’ясовано аналітиками, «тіньовий флот» — це понад 1000 танкерів, які оперують поза юрисдикцією західних страхових і логістичних компаній та є ключовим інструментом обходу санкцій у сфері експорту нафти. Це дає можливість Росії експортувати значні обсяги сировини за цінами, що часто перевищують встановлену стелю, наповнюючи її бюджет і підриваючи фіскальну функцію санкцій.

Однією з найбільш загрозливих, проте не так часто згадуваних лазівок є відсутність масштабних санкцій проти російського ядерного сектора та державної корпорації «Росатом». Через критичну залежність низки європейських і світових держав від російського ядерного палива та технологій «Росатом» продовжує отримувати стабільні мільярдні доходи. Ця корпорація є частиною ВПК РФ і, користуючись своєю «недоторканністю», підтримує інші галузі російської оборонної промисловості, залишаючись потужним джерелом валюти та політичного впливу (Наприклад, саме «Росатом» будує АЕС «Пакш-2» для Угорщини.)

Обмеження торгівлі російськими алмазами, що контролюється державною компанією «Алроса», також наштовхується на опір. Обхід санкцій відбувається через Вірменію, Бельгію та Індію, де російське каміння проходить огранювання, змішується з іншим та легалізується, що створює непрозорість походження і дозволяє Кремлю фінансувати агресію. Схожі проблеми існують з іншими стратегічними товарами, такими як титан, паладій і нікель, де західна промисловість досі не змогла знайти повноцінну заміну російським постачанням.

Як примусити санкції працювати

Для перетворення санкційного зашморгу на справжній механізм удушення необхідно перейти до хірургічно точних і жорстких рішень, спрямованих на повне виключення Росії зі світової економічної системи.

Міжнародна коаліція повинна, нарешті, повноцінно задіяти вторинні санкції як ключовий важіль для нейтралізації лазівок через треті країни. Важливо наголосити, що це має бути не просто розширення «чорного списку», а автоматичний механізм виключення з доступу до американської та європейської фінансових систем будь-якої юридичної чи фізичної особи (банку, логістичної компанії) у третіх країнах, яка бере участь у реекспорті критичних технологій подвійного призначення до Росії. Це перетворить ризик співпраці з агресором на справді відчутну загрозу для іноземних бізнесів.

Також для забезпечення ефективності технологічних обмежень необхідно посилити заходи контролю:

1) повне ембарго: необхідно уніфікувати та поглибити перелік критичних технологій, за якими має діяти повне ембарго, включаючи всі типи верстатів із ЧПК, високоточні датчики та програмне забезпечення для промислового контролю;

2) презумпція перенаправлення: варто запровадити механізм presumption of diversion (презумпції перенаправлення). Суть цього механізму полягає у тому, що якщо обсяг імпорту критичних компонентів до «ризикових» третіх країн значно перевищує довоєнний рівень їхнього внутрішнього споживання, такий імпорт має вважатися призначеним для Росії та, як наслідок, підпадати під вторинні санкції. Це перекладає тягар доведення кінцевого призначення та використання на компанії-посередники.

Посилення фінансових санкцій своєю чергою також потребує значної політичної волі для повного ембарго на ключові джерела валютних надходжень: треба цілком виключити з міжнародних розрахунків решту російських банків, які обслуговують експортні операції, включно з енергетичними, та запровадити ембарго проти «Росатома». Поки ядерний сектор, який є не лише джерелом валюти, а й інструментом політичного впливу, залишається поза санкціями, фінансовий тиск на російську економіку буде неповним.

Санкційний тиск, який не приводить до незворотного ослаблення ВПК та економіки агресора, є лише ілюзією. Щоб перетворити санкційний зашморг на справжній механізм удушення, міжнародна коаліція повинна виявити політичну волю до застосування вторинних санкцій і запровадити повне ембарго на енергетичні та технологічні джерела фінансування війни. Адже лише зробивши ціну агресії непідйомною для Кремля, можна досягнути справедливого миру та відновлення міжнародного права.