Туреччина формує новий ринок праці громадян певних країн, але є нюанси

Нещодавно підписаний президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом указ, спрямований на спрощення умов праці та підприємницької діяльності для громадян Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Туркменістану та Узбекистану, став подією, що викликала помітний резонанс. Туреччина вперше запроваджує у свою правову систему диференційований підхід до іноземних громадян, виділяючи представників тюркських народів як особливу категорію – не як «іноземців», а як партнерів у межах єдиного культурного та економічного простору. Про це пише «Главком» із посиланням на Minval.

Однак питання про те, чи здатен цей указ кардинально вплинути на міграційні потоки в центральній частині Євразії, залишається відкритим. Поряд із наданими перевагами, документ містить низку суттєвих застережень, які обмежують масштаби можливої міграції.

Згідно з указом, громадяни тюркських країн отримують право працевлаштування та заняття підприємництвом без проходження колишніх складних процедур отримання дозволів, проте при цьому вони зберігають статус осіб, які тимчасово проживають, і зобов'язані мати чинну посвідку на проживання. Передбачено рівність у реєстрації в професійних об'єднаннях та палатах, але зберігається заборона на участь у виборах їхніх керівних органів. Винятком залишаються галузі, пов'язані з обороною та національною безпекою, де вимога турецького громадянства залишається обов'язковою.

Особливу увагу приділено визнанню професійних кваліфікацій та дипломів: для роботи в регульованих галузях необхідно підтвердити еквівалентність освіти та кваліфікації відповідно до турецького законодавства.

Також встановлено, що професійна діяльність громадян тюркських країн не повинна становити загрози національній безпеці та зобов'язана відповідати чинним професійним стандартам. Ці положення дозволяють Туреччині контролювати міграційні потоки, зберігаючи при цьому гнучкість для залучення кваліфікованої робочої сили та інвесторів із споріднених держав.

Загальна оцінка показує, що указ не має автоматичного характеру: скористатися його перевагами зможуть лише особи, які відповідають встановленим критеріям. Рішення про надання права на роботу та підприємництво прийматиметься індивідуально, з підтвердженням тюркського походження та дотриманням адміністративних вимог.

Обмеження, закладені в документі, фактично виключають можливість формування «масових міграційних потоків». Незважаючи на лібералізацію, Туреччина не відкриває свій ринок для неконтрольованої міграції, а лише створює правові умови для залучення кваліфікованих фахівців із тюркомовних країн. Турецький ринок праці, при цьому, характеризується високою внутрішньою конкуренцією та профіцитом робочої сили в низькооплачуваних секторах, що робить спрощений режим актуальним переважно для інженерів, медиків, IT-фахівців, архітекторів, викладачів та інших представників наукоємних професій.

Таким чином, указ спрямований не на створення широких можливостей для некваліфікованої міграції, а на селективне залучення людського капіталу, здатного посилити технологічний та інноваційний потенціал Туреччини. 

Зберігаються адміністративні фільтри – наявність посвідки на проживання, підтвердження дипломів, реєстрація у профільних структурах та дотримання податкового законодавства – формують збалансовану модель міграційної політики, за якої Туреччина отримує доступ до кваліфікованих кадрів, захищаючи при цьому власний ринок праці.

Документ відкриває додаткові можливості й для громадян Азербайджану, спрощуючи ведення бізнесу та легалізуючи діяльність тих, хто вже проживає в Туреччині. Азербайджанці отримують можливість офіційно працювати, відкривати підприємства, надавати професійні послуги та користуватися соціальними гарантіями на умовах, наближених до турецьких. Для фахівців із вищою освітою указ створює додаткові шанси на працевлаштування в інженерних, медичних, освітніх та технологічних секторах за умови підтвердження кваліфікації.

Як пише видання, вплив указу на структуру зовнішньої міграції з Азербайджану, ймовірно, буде обмеженим. Більшість громадян, які виїжджають на заробітки, як і раніше, представляють сфери торгівлі, послуг, транспорту та побутового обслуговування – галузі, де турецький ринок вже насичений місцевими кадрами. Висококваліфіковані фахівці з хорошим знанням іноземних мов, навпаки, зберігають стійку орієнтацію на країни Європи та Північної Америки. Туреччина залишається важливим напрямком для тимчасової зайнятості та малого підприємництва, проте не займає провідних позицій у перевагах тих, хто шукає довгострокові професійні можливості.

Таким чином, указ Ердогана не змінить радикально характер зовнішньої міграції з Азербайджану. Він лише інституціоналізує вже сформовані економічні та культурні зв'язки, роблячи їх більш прозорими та регульованими. Аналогічна тенденція, ймовірно, спостерігатиметься і серед держав Центральної Азії, де структура трудової міграції схожа: масові потоки формуються за рахунок низькокваліфікованих працівників, тоді як кваліфіковані кадри продовжують орієнтуватися на більш розвинені ринки Європи, США та Канади.