Знову Будапешт: чого Україні чекати від зустрічі Трампа з Путіним і чи арештують останнього в Угорщині

17 жовтня відбулася чергова зустріч Президента України Володимира Зеленського зі своїм американським колегою Дональдом Трампом у Вашингтоні.

Наскільки вона наблизила мир і чого чекати від можливої зустрічі Трампа з Путіним у Будапешті – читайте в матеріалі 24 Каналу. Розібратися в цьому нам допоміг експерт і засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко.

Дзвінок Путіна Трампу, який все зіпсував

Увесь тиждень перед зустріччю в Білому домі українці отримували позитивні сигнали, а Трамп постійно натякав, що надасть Україні ракети "Томагавки". Склалося враження, що саме цьому питанню й буде присвячено новий і позачерговий візит Зеленського.

Та коли український лідер буквально сідав у літак, Трамп несподівано поговорив із Путіним, запустивши черговий раунд емоційних гойдалок. Далі були заяви Трампа, що "Томагавки" взагалі дуже цінні й потрібні самим американцям. А також про те, що з Путіним потрібно знову поговорити, й кращого місця для цього, ніж Будапешт з Орбаном просто не існує.

На думку Дмитра Корнієнка, все це відбувається в межах спроб Росії затягувати процеси. Але це вже не стратегічна гра, а лише спроба виграти ще трохи часу. З огляду на це телефонний дзвінок Путіна Трампу був не лише максимально незручним для України, але й мав іншу мету.

У підсумку склалося враження, що американські дипломати просто використали свої загравання з Україною, щоб повернути увагу та прихильність Путіна, який раптово перестав бути "паперовим тигром". З огляду на це п'ятнична зустріч у Білому домі замість потенційного прориву перетворилася на стагнацію та оживила давню алегорію "поні бігають по колу".

Інсайди західних ЗМІ та офрек-зустріч Володимира Зеленського з українськими журналістами 19 жовтня, де, зокрема, було запрошено 24 Канал, прояснили ситуацію та дозволили зафіксувати поточний стан речей.

• Путін заявив, що хоче й далі воювати, чим знову загіпнотизував Трампа та змусив підігрувати собі на переговорах з Зеленським.
• Трамп знову "ділив" Україну з Путіним (хоча згодом це заперечував) та спробував поставити Зеленського перед фактом. Намагався допомогти Путіну "віджати" Донбас в обмін ні на що, забувши, що всі успіхи Путіна там – лише захоплення ціною надзусиль чергової "хатинки лісника".
• Трамп хоче швидкого припинення вогню, щоб оголосити про чергову перемогу (за його підрахунками – вже 9 зупинену війну), водночас не хоче заглиблюватися в деталі, тому кидав мапу Павла Паліси.
• Україна погоджується на припинення вогню, але не погоджується віддавати Росії території. Нібито втомлений розмовою Трамп на це зголосився (нагадаємо, це була його ідея, яку він намагався нав'язати Зеленському під час його першого візиту до Білого дому, який завершився грандіозним скандалом. Коли ж Україна погодилась на цю умову – Трамп під впливом Путіна про неї забув). Водночас США далекі до розмов про надання Україні надійних гарантій безпеки, без яких уся конструкція залишиться хиткою.
• Трамп хоче зустрітися з Путіним у Будапешті, Україна проти – через символізм і фігуру Орбана, але готова розглянути варіанти. Натомість не готова торгувати територіями.

Чи схоже це на прогрес у переговорах?

Не надто, особливо, якщо зважати на подробиці – крики Трампа та інфантильні заяви Стіва Віткоффа. Той, нагадаємо, пояснював необхідність відмови України від Донбасу результатами фейкового путінського референдуму, такою самою російською Конституцією і тим, що в регіоні говорять російською мовою.

Після цього варто визнати, що батькам-засновникам США у 18 столітті дуже пощастило, що серед них тоді не було Віткоффа й це дозволило їм уникнути маячні про "одну мову". Хоча, можливо, хтось би з них і посміявся з жарту пані Левітт про "мамку", а також поспівчував через потенційно рекордний шатдаун.

Попередній рекорд був зафіксований у 2019 році, також за часів Трампа. Він тривав 34 дні та вартував економіці США 11 мільярдів доларів.

До речі, напередодні зустрічі із Зеленським сам Трамп дуже ефектно виставив Віткоффа клоуном. Трамп намагався похвалити його в Ізраїлі, але замість того показав дурником, який поїхав до Путіна слухати лекцію про печенігів на 5 годин замість ведення реальних переговорів. Насправді там усе гірше, бо Віткофф полетів без власного перекладача, нічого не зрозумів і багато чого взагалі забув, змусивши розгрібати наслідки політикам з двох континентів.

Засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко в коментарі 24 Каналу пояснив, чому навіть часткове усунення від переговорного процесу Стіва Віткоффа є позитивом.

І тепер, коли ми все це знаємо і тримаємо в голові, повідомлення ЗМІ, що потенційну зустріч Трампа і Путіна в Будапешті буде готувати не казкар Віткофф, а реаліст Рубіо, це вже сприймається як невеликий, але добрий знак. Бо принаймні цього разу в американців будуть свої перекладачі, й голова делегації має необхідну кваліфікацію, щоб зрозуміти, чого хочуть росіяни.

Зеленський приїхав зі США не з пустими руками?

Попри видиму іміджеву поразку з "Томагавками" через путінську "телефонну спецоперацію" та новий захід Трампа на рандеву з Путіним, Україна їде зі США не з пустими руками, а з майже готовою угодою на придбання 25 систем Patriot.

У цьому полягають добрі для нас новини, бо попри весь "цирк" потрібні нам процеси відбуваються і стратегія "проси якомога більше – отримаєш, скільки треба" працює. "Томагавк" – це дійсно класно, але крім цих ракет, є ще й, наприклад, F-16, ракети JASSM і ще багато всього іншого, з чим Україна матиме менше проблем з адаптацією та не залежатиме від кількості.

Ця стратегія, варто визнати, працює в обидва боки, бо той же Путін так злякався можливості надання "Томагавків", що, схоже, забув дорікнути Трампу в тому, що США надають Україні розвідувальні дані про стратегічні цілі на території Росії, а не лише на Донбасі чи в Криму.

До маленьких, але важливих плюсів, які можна було не помітити на тлі чергового примирення Трампа з Путіним, додамо санкції. Звісно, їх могло бути більше, а самі вони жорсткіші, але це те, що реально впливає на російську економіку та здатність Росії вести війну, позбавляє варіативності та заганяє в пастку Китаю.

Не дарма Зеленський під час спілкування з журналістами нагадав, що нині Росія має дефіцит 71 мільярд доларів, а наступного року (за умови збереження поточної тенденції) – майже 100 мільярдів доларів.

Крім того, США паралельно з відновленням спілкування з Путіним також продовжили тиск на Європу щодо конфіскації російських активів і так званого репараційного кредиту (як наслідок – 20 жовтня лідери ЄС натякнули, що вже згодні "розділити ризики", через які так переймалась Бельгія). Це також нам грає на руку. Навіть дуже.

Будапешт-2025: чи заарештують Путіна в Будапешті?

Росія все більше дійсно перетворюється на "паперового тигра", нехай Трамп про це вже забув і в Будапешті неодмінно спробує знову врятувати Путіна та його "обличчя" новим "піс ділом". Експерти вже називають цю зустріч не інакше як "Аляска 2.0", з тією різницею, що червону доріжку цього разу перед Путіним будуть розгортати не американські вояки, а їхні побратими по НАТО з Угорщини.

Не можна не погодитись із Зеленським, Будапешт – жахливе місце для зустрічі Трампа й Путіна. І проблема зовсім не в логістиці для літака президента Росії. Той викрутиться – літав же на 9 травня до Москви президент Сербії Вучич окружним шляхом через Кавказ – і цей полетить. Проблема в тому, що для Путіна це буде "домашнім майданчиком", який радо надасть у користування Орбан. Той самий, який купує російську нафту і через якого Трамп раніше звинувачував усю Європу в потуранні агресору.

Угорщина в ситуації із запрошенням Путіна зганьбилася – відповідно до ордера на арешт від МКС, вона зобов'язана буде заарештувати Путіна, але не зробить цього. Порушувати Римський статут для Орбана та Угорщини стає поганою традицією – раніше Будапешт проігнорував ордер щодо прем’єра Ізраїлю Нетаньягу, нині ж готує те саме для Путіна. Трамп стає в цій ситуації співучасником, який буде прикривати обох своїм авторитетом.

Навіть коли вам здається, що ви в глухому куті, він не такий ще й глухий. Це раз. Друга історія – ніколи не треба робити нічого поганого для свого дому. І це пріоритет. Якщо конфігурація, де Америка посередині, це одна історія. А якщо конфігурація така, що тиск тільки на Україну, ніхто не вийде переможцем. Ми не дамо перемогу рускім,
– президент Зеленський пояснив журналістам свої очікування від потенційних переговорів у Будапешті.

Звісно, нічого доброго від такої зустрічі чекати не варто. Росія точно спробує перекинути провину за війну на Україну та ЄС, а Трамп вкотре радо на це "клюне". Втім, це вже не буде й новий "Будапештський меморандум", бо Україна не погодиться на капітуляцію, а на менше Росія не погодиться.

Тож чекаємо вже через кілька тижнів новий забіг по колу, а потім – нові спроби Європи та Києва привести Трампа до норми.