Юрій Корольчук: 20 годин без світла взимку – це обʼєктивна реальність

За останні тижні українська енергетична та газова інфраструктура зазнали пошкоджень через російські атаки. Внаслідок цього по всій Україні запроваджуються екстрені відключення, а в інший час споживачів закликають економити не лише електроенергію, а й газ.

У першій частині інтервʼю Главреду експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук розповів, за яких умов Україна перейде на жорсткі графіки відключень, які міста будуть найбільш вразливими до відключень та чому Росія змінила тактику ударів по інфраструктурі.

Як би ви оцінили підготовку до зими зараз, з огляду на постійні атаки? Наскільки серйозною може стати ситуація, якщо російські обстріли триватимуть у тому ж темпі?

Насправді підготовка була слабкою. І слабкою — з об’єктивних причин. По-перше, бракувало коштів. Не вистачало грошей, щоб проводити навіть розширені оперативні, не кажучи вже про капітальні ремонти підстанцій "Укренерго" та теплових електростанцій. У компанії ДТЕК багато об’єктів було зруйновано, у державного "Центренерго" — теж. Трипільська та Зміївська ТЕС постраждали, зокрема Трипільська — вже вдруге.

Деякі політики говорили, що туди нібито прилетіло понад 20 дронів. Але ремонтні роботи там так і не були завершені. Тобто перша проблема — брак фінансування.

По-друге — системи захисту об’єктів. Тут ситуація теж складна. Рахункова палата оприлюднила попередні результати перевірки, які показали, що освоєння коштів було мінімальним. І питання навіть не у зловживаннях, а в тому, що державні структури — "Укренерго" та Держагентство відновлення — просто не мали відповідного досвіду. Якщо немає досвіду, про який результат можна говорити? Не кажучи вже про те, що системи захисту, по суті, так і не були створені в повному обсязі, як це спочатку планувалося. І, на жаль, схоже, що їх найближчим часом теж не буде.

Приблизно на 70% це об’єктивна причина, адже в Україні немає стандартів будівництва подібних систем захисту. Вони не можуть повною мірою протидіяти ракетам та "шахедам", які зараз мають посилену бойову частину. На жаль, усе розвивається, і, як ми бачимо, не в кращий бік.

Третій момент — запаси енергоресурсів, передусім газу. Ми накопичили лише близько 13 млрд кубометрів — це низький показник. Хоча саме на нього орієнтувався уряд і заявляв, що цього має вистачити. Але як може вистачити того, чого ледве вистачило минулого року за теплої зими та економії газу з початку грудня і до кінця січня. Тоді бізнес боявся відключень та встановлював газопоршневі генератори — так звані міні-ТЕС (де-факто великі генератори) — "про всяк випадок", а підприємства планували довші канікули. Тож фактично протягом двох місяців відбувалася значна економія і електроенергії, і газу.

Як уряд планував пройти зиму з запасом у 13 млрд кубометрів — питання відкрите. Тим більше, що зараз додалася ще одна проблема — обстріли газової інфраструктури. Колишній голова "Нафтогазу України" Андрій Коболєв зазначав, що пошкоджень зазнали дожимно-компресорні станції. І це справді критично, адже саме ці об’єкти забезпечують стабільний рівень видобутку газу, не даючи йому знизитися навіть за складних умов.

Якщо подальших суттєвих обстрілів цієї інфраструктури не буде, то державна компанія "Укргазвидобування" зможе зберегти обсяги видобутку — близько 45–50 млн кубометрів на добу. Цього теоретично і практично має вистачити для потреб населення.

Дивіться відео інтервʼю Юрія Корольчука Главреду про наслідки атак РФ для енергетики:

От ви питаєте, як проходила підготовка. По системі теплокомуненерго — це, скоріше, така рутинна робота. Хоча й там ми бачимо чимало порушень, які намагаються усунути. Але варто врахувати, що три попередні зими були теплими, тож навантаження на систему було незначним.

Те саме, до речі, стосується і атомних електростанцій — це фактично єдина "недоторкана" сфера нашої енергетики. Слава богу, поки що. Немає ракетних ударів і атак дронів по їхніх підстанціях. Вони працюють, несуть основне навантаження, але повноцінних ремонтів там не проводили вже майже чотири роки. Тому сказати, що це не може датися взнаки, не можна — просто досі не було значних навантажень. Торік і позаторік блоки працювали з невисоким коефіцієнтом корисної дії. Якщо говорити мовою "Енергоатому", то коефіцієнт використання потужності блоків не перевищував 60%. Хоча за умов звичайної холодної зими цей показник мав би бути вищим за 65%.

Якщо ж узимку доведеться справді підвищувати навантаження на ці блоки — тобто буде більша потреба в електроенергії, а також маневрування потужностями (зниження чи підвищення), — то це певною мірою енергетична рулетка. Зазвичай узимку в нас працює 7–8 енергоблоків. Якщо ж їхня кількість скоротиться до п’яти — наприклад, через вихід в аварійні ремонти — це означатиме, що частина країни може перейти або на жорсткі графіки відключень (не такі, як зараз, а тривалі, протягом усього дня), або призвести до системної аварії в енергомережі.

Тобто всі ці нинішні відключення — це наслідки системних аварій. Зараз енергетики намагаються переналаштувати роботу енергосистеми після кожного такого колапсу. Якщо провести аналогію з медициною, то це можна порівняти з роботою дефібрилятора (хоч це не надто точне порівняння) — коли людині фактично "перезапускають" серце, щоб воно знову почало битися. Так само відбувається і з енергосистемою: після ударів її доводиться буквально "оживляти", переналаштовуючи схеми постачання.

Після кожного масованого обстрілу фахівці змінюють маршрути подачі енергії — одні виробники починають забезпечувати інших споживачів, підстанції підключають до інших регіонів, щоб компенсувати втрати. У 2024 році великі удари були завдані по ТЕС і гідроелектростанціях, тоді систему теж довелося терміново перебудовувати. І зараз відбувається той самий процес.

Також потрібно розуміти, що в енергосистемі в будь-якому випадку зберігається дефіцит. Навіть торік ситуацію врятувала тепла погода: і вересень, і жовтень, і вся зима були доволі м’якими. А цього року ми вже бачимо реальне похолодання. Попри це, багато міст поки що не вмикають опалення. Ми чуємо заклики "дотягнути" хоча б до середини листопада або початку грудня — таку позицію, наприклад, висловлював мер Львова Андрій Садовий.

Так, до 1 листопада щонайменше.

Це, так би мовити, державницький підхід — зекономити енергоресурси. Але з іншого боку, люди розмірковувати простіше і починають вмикати електрообігрівачі, що суттєво навантажує мережу. І в цій ситуації іншого виходу, ніж відключати та запроваджувати графіки відключень, може не бути. Повторюсь, ті відключення, що відбуваються зараз, — це аварійні, вимушені заходи. Але не факт, що вони згодом плавно не перейдуть у планові графіки. Адже буквально за два тижні почнеться глибока осінь. Малоймовірно, що листопад буде таким самим теплим, як торік.

Загалом підготовка виглядає приблизно так само, як і минулого року. Нічого не змінилося. І прогнози минулого року абсолютно відповідають тим, що можна зробити зараз. На жаль, енергосистема залишається ослабленою. Торік нас рятували тепла зима й відсутність масованих ракетних атак, але нині умови інші.

Тобто зараз усі ці відключення, які відбуваються по країні, — це фактично через перенавантаження системи, бо люди вмикають різні способи опалення?

Це також фактор, який має вплив, але головна проблема в тому, що система зараз розбалансована після ракетних ударів. Тобто вона не є стабільною, і нині намагаються вибудувати нові ланцюжки: виробник електроенергії — умовно АЕС, потім підстанція "Укренерго" і далі споживач. І так по кожному типу генерації — ГЕС, ТЕС, ТЕЦ тощо. На жаль, це все впливає на необхідність обмежувати споживачів. До цього додається і нестабільна робота АЕС, якими зараз практично неможливо ефективно маневрувати. Будемо сподіватися, що ситуація стабілізується. От, наприклад, була заява голови "Укренерго" Зайченка, який дав прогноз про тиждень.

А з чим, до речі, пов’язаний цей прогноз — чому саме такий термін?

Тому що це приблизний час, необхідний для того, щоб фактично перебудувати енергосистему в новому напрямку. Але, з іншого боку, ми не знаємо, що буде через тиждень — чи будуть нові ракетні удари, чи виникнуть інші обставини.

Є багато факторів, які впливають на ситуацію. Наприклад, президент США Трамп веде переговори з Путіним, і ці процеси, безумовно, стосуються України. Тому, можливо, це також матиме певні наслідки.

Пам’ятаєте, коли Путін кілька місяців тому коментував атаки по енергетичних об’єктах Росії, переважно нафтопереробних заводах у прикордонних областях? Так, вони створюють певні проблеми, але це локальні випадки — одна-дві області. Це не можна порівняти з тим масштабом, який маємо ми, коли ураження відбуваються по всій країні або одразу в кількох регіонах.

І тоді була позиція Путіна: якщо ми бачимо такі удари, то ми, мовляв, будемо посилювати удари по енергетичних об’єктах України. Я, на жаль, не бачив самого відео, але з цитат зрозумів, що виникла дискусія: хто ж першим почав обстрілювати енергетику? В умовах війни це виглядає доволі дико, але зі слів Путіна можна зрозуміти, що Росія відштовхується від підриву гілок "Північного потоку-2", що сталося ще до масштабних ракетних атак РФ по Україні у жовтні 2022 року. Мовляв, це було формальною підставою для подальших ударів. Але ніхто досі не довів, хто саме підірвав ті газопроводи. Тому цікаво спостерігати, як шукають пояснення й аргументи, чому все відбувається саме так.

Інша сторона питання — сам факт ударів по енергетичній інфраструктурі. Навіть зараз, коли РФ завдає ударів по газовій інфраструктурі, часто звучить логічне питання: чому їх не було раніше? Так само, коли повномасштабна війна тільки починалася, до серпня 2022 року Запорізька АЕС працювала й подавала електроенергію в енергосистему України. Ударів по енергетичних об’єктах тоді майже не було, за винятком нафтопереробного заводу, що ланцюжком постачав паливо, зокрема й армії. Потім удари почалися, хоча, можливо, що їх могли завдати й раніше.

Мені здається, що військова логіка полягала не в тому, щоб одразу вивести з ладу всю енергосистему України. Бо це насправді просто, і це всі розуміють. Можливість такого сценарію минулого року фактично визнавали на рівні президента та прем’єр-міністра. Тоді акцентувалася увага на тому, що Росія може завдати ударів по об’єктах, пов’язаних з інфраструктурою АЕС, які можуть мати серйозні наслідки. І це, звичайно, небезпечно.

Отже, зараз росіяни можуть повторити те саме, я правильно розумію?

Цей ризик не скасовується. Якщо вже ми часто згадуємо Путіна, то пам’ятаєте, коли йшла мова про Запорізьку АЕС, він фактично говорив про неї як про "свій" об’єкт — вони створили там господарюючий субʼєкт, приїхали люди з Росії, ті, хто залишився в окупованому Енергодарі, теж продовжують працювати на станції. При цьому Путін підкреслював: "В Україні ж теж є атомні електростанції". І ця гра слів теж непроста.

Стратегія Росії у полягає поступовому виснаженні України — в тому числі її енергосистеми. Це впливає на економіку, виробництво, соціальне життя людей. Метою РФ не є одразу вивести систему з ладу, а діяти поступово: то удари по великих станціях, то по підземних газосховищах, то по газових родовищах, то по об’єктах, що очищують і подають газ у мережі.

Це має бути для нас сигналом: думаю, що відповідні служби й оборонні структури теж це бачать і напевно роблять висновки, бо це помітно.

Зараз ми бачимо певні обсяги відключень. Що буде далі, якщо росіяни продовжать атаки, адже до кінця зими ще багато часу, і є ризик, що обстріли будуть не одиничними. Які ваші прогнози щодо електропостачання? Чи буде електрика в достатньому обсязі?

Точно передбачити неможливо. Якщо брати попередні опалювальні сезони — грудень, січень, лютий — масштабних цільових ударів по енергосистемі в зимовий період не було. Прифронтові зони, звісно, завжди страждали, без прив’язки до сезону, це стосується також і Харківської, частково Дніпропетровської та Одеської областей.

В грудні минулого року були повторні удари по теплових електростанціях. Але вони й так не працювали: ремонтні роботи на деяких тільки починалися, на інших — ще навіть не почалися.

Оптимістичного сценарію я не бачу — є лише нейтральний і песимістичний. Нейтральний сценарій — це тепла зима. Але в неї особисто я не вірю. Я не вірив не в першу теплу зиму, ні в другу, ні в третю. Коли закінчилася третя тепла зима, люди збадьорилися – мовляв, відключень не було, все добре. Тому помилково виникла думка (і це нормально, бо людина вірить у краще), що все відремонтували, все захистили, протиповітряна оборона працює. Але виявилося, що і тепла погода зіграла свою роль, і відсутність масованих обстрілів. А вже навесні 2025 року Росія фактично змінила напрям ударів і стала робити акцент на газовій сфері. Тому нейтральний сценарій, на мою думку, — це, у кращому випадку, режим 50/50: 12 годин світло є, 12 — немає.

Це якщо буде тепла зима?

Так, якщо зима буде теплою, м’якою, і, відповідно, вдасться трохи зекономити, а також якщо не буде ракетних обстрілів — особливо критичних, — тоді, можливо, ми якось пройдемо цей період.

Знову ж таки, це насамперед стосуватиметься найбільш уразливих регіонів — Харкова, Сумської та Чернігівської областей. Їхня енергосистема постраждала: вони й раніше були слабкими з точки зору генерації, виробництва електроенергії та розподілу підстанцій.

Там, знаєте, ефект доміно: варто одній ланці вийти з ладу — і вся система "падає". На жаль, ці регіони залишаються вразливими. Так само й Одеська область — велика, але слабка у частині власної генерації та розподілу. Там теж часто виникають порушення. Плюс це важливий транспортний хаб — через цей південний коридор проходить багато маршрутів. Через це, до речі, останні місяці по Укрзалізниці також завдавали ударів. Але ключові проблемні регіони — це Сумська та Чернігівська області.

Київ також, так?

Так, і Київ. Наразі місто опинилося у досить проблемній зоні, але будемо дивитися, як розвиватиметься ситуація. А от в інших областях, можливо, графіки відключень будуть м’якшими. Там може бути більше електроенергії протягом доби — не 12 годин, а, наприклад, 14–16. Це у випадку теплої зими. Це те, що я називаю нейтральним сценарієм. Промисловість, звісно, обмежуватимуть максимально — це однозначно.

А от песимістичний, або, як я його б назвав реалістичний сценарій, базується на тому, що ми живемо у кліматичній зоні з доволі холодною зимою. І цілком можливі антициклони — іноді навіть два за зиму, коли по півтора тижні тримаються стійкі морози. Тобто фактично може бути навіть місяць, коли температура триматиметься нижче нуля. Йдеться не просто про -10°C уночі та -3°C удень, а про періоди, коли вночі буде -16…-17°C, а вдень -10…-7°C. Я наводжу ці цифри, щоб люди краще розуміли масштаб.

Бо середні температури, які публікує Укргідрометцентр, не показові — вони усереднені, і можуть виглядати як "мінус два". А насправді в цей час можуть бути суттєво нижчі показники. Тож якщо зима буде навіть не надто суворою, але просто стабільно холодною, тоді все впиратиметься у стабільність роботи атомних електростанцій.

Що тоді буде з відключеннями?

Як це було минулого року: дехто тоді сміявся й казав: "Які мінус 20 годин без світла — це все фантазії". Але це не фантазії. Просто зима торік була теплою — ще раз підкреслю. А якщо зима буде звичайною, то ці "мінус 20 годин" можуть стати абсолютною реальністю. Це не кожен день, але це можливо в пікові періоди під час холодів та великого навантаження на систему або її розбалансування. Мені важко сказати, скільки таких днів буде з 90 днів зими, але пару таких тижнів цілком можливо, і це вже багато. Бо за такої ситуації життя фактично завмирає – ніхто не буде вчитися, працювати навіть враховуючи наявність генераторів. Зрозуміло, що промисловість закриватиме свої потреби, але це також впиратиметься у паливо, доставку тощо. Одна справа, коли відключили світло один раз — на два, три дні чи навіть на тиждень: усі помучилися, пережили, видихнули — і все.

А зовсім інша — коли це відбувається системно: тиждень, другий, третій, четвертий… Тому, наприклад, я навіть не сумніваюся, що якщо ситуація з газом буде складною, то можуть оголосити довготривалі канікули — і для студентів, і для школярів, і навіть дитячі садочки можуть тимчасово закрити, фактично зупинивши роботу. Бо просто може бути холодно.