Паралелі Реала та Ювентуса: ставка на Роналду досі коштує туринцям дуже дорого

У бухгалтерських звітах клубу це звучить сухо й беземоційно: найдорожчий трансфер в історії Ювентуса тепер проходить під назвою "колишній зареєстрований гравець".

Лише один раз у документах фігурує його справжнє ім’я — Кріштіану Роналду. Але навіть після чотирьох років після від’їзду з Турина він досі залишається частиною фінансової реальності клубу. Перехід до Манчестер Юнайтед приніс Юве збиток у 14 мільйонів євро, і справа з цим ще не закінчена.

Звіт клубу за минулий сезон називає однією з ключових подій продовження судової суперечки між Ювентусом та п’ятикратним володарем Золотого м’яча. У березні 2025-го колишній гравець офіційно з’явився в суді — предмет суперечки стосується зниження зарплати під час пандемії та майже 20 мільйонів євро, які Роналду вважає невиплаченими.

Клуб подав апеляцію, сплативши половину суми, але португалець не відступив. Він вимагає решту — з відсотками. Кожне євро має значення для футболіста, якого Bloomberg нещодавно назвав першим у світі мільярдером серед футболістів. Остаточне рішення очікується на початку січня 2026 року.

І ця історія — нагадування, наскільки дорого Ювентусу обійшовся трансфер Роналду влітку 2018 року. У середу туринці повертаються на Бернабеу вперше з того часу, і паралелі напрошуються самі собою.

Тоді, у чвертьфіналі Ліги чемпіонів, саме Роналду став головним героєм. У першому матчі він оформив хет-трик і вразив трибуни своїм знаменитим ударом через себе — настільки, що вболівальники суперника аплодували стоячи. Цей момент, за словами його агента Жорже Мендеша, став переломним — тоді Кріштіану вперше серйозно замислився про гру за Ювентус.

За два тижні Юве майже зробив диво у матчі-відповіді. Туринці зрівняли рахунок за сумою двох матчів і вже були близькі до екстра-тайму, але пенальті у ворота Джанлуїджі Буффона все зруйнував. Суддя Майкл Олівер призначив 11-метровий за фол Мехді Бенатія, а капітан Юве після гри назвав його "людиною зі смітником замість серця". Хто пробив вирішальний пенальті? Звісно, Роналду. І саме тоді в Італії остаточно вирішили: ось кого їм бракує.

У 2015-му та 2017-му Ювентус уже грав у фіналах Ліги чемпіонів, але обидва рази поступився. У Кардіффі, у тому самому 2017-му, дубль Роналду допоміг Реалу перемогти 4:1. Тож коли з’явився шанс підписати португальця, у Турині не вагалися. Тодішній президент клубу Андреа Аньєллі й досі не шкодує про це рішення. "Ніколи, — казав він у 2021 році в інтерв’ю La Repubblica. — Якби міг повернутися в минуле, зробив би те саме".

Роналду мав стати тим, хто нарешті поверне Ювентусу європейську корону. На презентації фанати скандували: "Принеси нам Лігу чемпіонів!"

У Серії А команда залишалася непохитною — два чемпіонства поспіль, восьмий і дев’ятий титул загалом у тій легендарній серії. Роналду найшвидше в історії клубу досяг позначки у 100 голів. Але головна мета — Ліга чемпіонів — так і залишилася недосяжною. У дебютному сезоні Кріштіану команда вилетіла у чвертьфіналі, потім двічі поспіль у 1/8 — від Аякса, Ліона та Порту відповідно.

Аньєллі бачив у Роналду не лише форварда, а й глобальний комерційний двигун. Він сподівався, що з його приходом клуб зможе скоротити фінансову дистанцію з грандами Англії та Іспанії. Але майбутнє підкинуло жорстку іронію: незабаром після рекордного контракту — €31 млн на рік чистими, у чотири рази більше, ніж у Гонсало Ігуаїна, — почалася пандемія. І все, що здавалося проривом, стало фінансовим тягарем.

Крах ідеї Суперліги під час COVID лише ускладнив ситуацію. Здавалося, клуб ось-ось отримає рятівну драбину з гелікоптера — але її швидко прибрали.

Після 2018-го, коли здавалося, що Аньєллі ніколи не помиляється, почалася низка невдалих рішень. Ювентус перестав вигравати чемпіонати. І тепер, озираючись назад, навіть найвимогливіші фанати починають усвідомлювати, наскільки унікальним було те десятиріччя домінування. Але саме через ці дев’ять титулів поспіль нинішня пауза здається нескінченною.

І все ж запитання залишаються: а що, якби тоді клуб не піддався спокусі підписати Роналду? Можливо, Беппе Маротта — найуспішніший футбольний менеджер Італії останніх десятиліть — не пішов би до Інтера? Можливо, Юве пережив би пандемію спокійніше, а Аньєллі замість Суперліги обрав би реформу Ліги чемпіонів? Можливо, він досі очолював би клуб. Цього ми вже не дізнаємось.

Після відходу Аньєллі Ювентус намагався оговтатися й почати з чистого аркуша. Президент повернув на тренерський місток свого найуспішнішого наставника — Макса Аллегрі. Потім клуб зробив ставку на Душана Влаховича, заплативши за нього €80 мільйонів — у надії, що він стане наступним Мбаппе чи Голандом. Згодом повернувся і Поль Погба. Обидва отримували зарплати, що складали приблизно третину від контракту Роналду, але навіть так були найвисокооплачуванішими гравцями Серії А. Тепер Влахович, видається, піде безплатно, а Погба втратив контракт після чотирирічної дискваліфікації за допінг.

Це були останні спроби Аньєллі врятувати ситуацію. Узимку 2022-го він і вся рада директорів пішли у відставку на тлі серії розслідувань щодо фінансової діяльності клубу під час пандемії. Наслідки були серйозні: штраф у €10 мільйонів (із можливим збільшенням до €20 млн), зняття очок у чемпіонаті, рік без єврокубків, перегляд фінансових звітів і дискваліфікації для самого Аньєллі, Павела Недведа та Фабіо Паратічі. Згодом усі вони отримали умовні вироки після угод із прокуратурою у справі про фальсифікацію звітності.

Колишні керівники заперечують провину. Аньєллі у своїй заяві наголосив, що угода не означає визнання провини, не має жодних юридичних наслідків і відповідає його позиції про невинуватість.

Наступні три роки стали періодом відновлення курсу. Нове керівництво, призначене Джоном Елканном — кузеном Аньєллі та спадкоємцем родини Аньєллі — взялося за виправлення старих проблем, залагодження відносин із футбольними органами Італії та Європи й поступове зниження напруги, яка супроводжувала клуб у попередні сезони.

Поза полем Юве повернувся до Європейської клубної асоціації (на відміну від Реала, який залишився в таборі прибічників Суперліги) і помітно знизив політичну активність. На полі команда знову стабільно грає в Лізі чемпіонів.

Після звільнення Аллегрі у травні 2024 року Ювентус остаточно попрощався зі старою епохою. Новий спортивний директор Крістіано Джунтолі отримав змогу запросити свого тренера — Тьяго Мотту. Клуб, який рік стримував витрати, аби перебудувати склад під новий проект, витратив понад €200 мільйонів на трансфери. Та задум не спрацював. Мотта не дотягнув навіть до кінця сезону — його звільнили у березні, а Джунтолі втратив посаду влітку.

Так завершилася спроба покінчити з хаосом.

Двоє з трьох головних новачків — Дуглас Луїз і Ніко Гонсалес, за яких заплатили разом €88 мільйонів, — тепер грають в оренді за Ноттінгем Форест і Атлетіко. А третій, Тен Копмейнерс (€57,3 млн), поки що навіть близько не демонструє того рівня, який мав в Аталанті.

Не менш болісно, ніж усі фінансові втрати, виглядають трансфери вихованців клубу — тих, хто мав стати майбутнім Ювентуса. Саме система Next Gen, створена ще за часів Аньєллі, вважається найкращою спадщиною його епохи та шансом зробити клуб стабільним і конкурентним без шалених витрат.

Мойзе Кін минулого сезону забив 23 м’ячі за Фіорентину. Матіас Суле зараз — один із лідерів Роми, три голи й дві результативні передачі у семи матчах Серії А. Але найбільше болить історія Діна Гюйсена: його продали до Борнмута менш ніж за €20 мільйонів. Влітку Реал придбав молодого захисника утричі дорожче — і він сьогодні може вийти на Бернабеу.

[Читайте також] Дін Гюйсен: історія, стиль гри та чому його відпустив Ювентус

Такі рішення стали головним викликом для нового спортивного директора Дамієна Комоллі, який прийшов на заміну Джунтолі.

Минулого тижня стало відомо, що УЄФА повідомила Ювентус про відкриття провадження через можливе порушення правил фінансової стабільності. Розгляд справи призначено на весну.

Останній фінансовий звіт клубу показує збитки у €58 мільйонів — менше, ніж торік (€123 млн), але все одно чимала цифра, якщо врахувати доходи від Клубного чемпіонату світу та нової, розширеної Ліги чемпіонів.

Ювентус — молода команда. Іноді яскрава, іноді в стані хаосу. Перемоги 4:3, нічиї 4:4, поразка 0:2 від Комо — типовий сезон пошуку себе. Серія без перемог із шести матчів і свист трибун після нульової нічиєї з Міланом перед жовтневою паузою лише підтверджують, що стабільності поки бракує.

Та принаймні є ким захоплюватися. 20-річний Кенан Їлдиз виглядає як майбутня суперзірка. Можливо, саме він повторить у Мадриді вечір, подібний до легендарного виступу Алессандро Дель П’єро у 2008-му, коли той оформив дубль і зірвав овації від уболівальників Реала.

Тодішній Ювентус багато в чому схожий на теперішній — клуб, який намагається відбудувати себе після скандалів, робить крок уперед і два назад, але не зупиняється.

У 2010-му Аньєллі показав, як відродити Ювентус. Хто зробить це тепер? Можливо, з часом цю роль візьме на себе Джорджо К’єлліні, який останній рік працює у клубі вже як управлінець.

А поки старий знайомий клубу — "колишній гравець" — готується до матчу в Індії, де його нинішня команда Ан-Наср» зіграє проти Гоа в азійському аналогові Ліги Європи. І хочеться вірити, що після фінального свистка Кріштіану Роналду бодай на хвилину погляне, як у Мадриді зустрілися два його минулі клуби.