Світлана Тарабарова: «Нещаслива мама не зробить дітей щасливими»

У відеокліпі «Dance, Mama!» Світлана Тарабарова зібрала навколо себе справжніх супергероїнь — мам, які поєднують турботу, любов і шалений драйв. У відвертій розмові з Viva! співачка поділилася, як народилася ідея цієї пісні, що надихає її у складні дні, як змінилося материнство під час війни і чому любов до себе є найважливішим уроком для дітей.

— Світлано, у новому відео ви знялися разом зі своїми дітьми. Як народилася ідея показати саме мам у такій драйвовій історії?

Ідея пісні та кліпу «Dance, Mama!» народилася спонтанно. Хотілося показати мам не лише в турботах і нескінченній гонці за стандартами «свідомого батьківства», а справжніми — щирими, радісними, живими. Так, материнство — це диво, це суперсила, яку мають жінки. Але ми не лише мами. Ми яскраві, сильні, енергійні, і в кожній з нас є шалений драйв, який іноді просто потрібно відпустити.

— Як ви підбирали героїнь? Чому саме ці відомі українки та їхні діти з’явилися поруч із вами у кадрі?

Усі мами — супергероїні. Тут я впевнена на сто відсотків. У кліп я запросила своїх подруг — різних, але кожна з них щира, відкрита, сильна, любляча мама. Ми давно дружимо, і коли я поділилася ідеєю, вони одразу сказали «так». Їхні діти поруч — це не постановка, а продовження їхньої любові. Саме тому кадри вийшли живими, справжніми, теплими.

Валентина Хамайко з синами Андрієм та Михайлом і донькою Мирославою

Інна Мірошниченко з чоловіком Тімуром Мірошниченком та їхніми чотирма дітьми — Мією, Марком, Ангеліною і Марселем

Наталія Гаріпова з донькою Поліною

Анна Різатдінова з сином Романом

Ілона Гвоздьова

Неля Шовкопляс з синами Матвієм і Тимофієм

— Де ви берете сили, щоб поєднувати творчість, родину й таку шалену енергію, яку ми бачимо у ваших роботах?

Сили дає любов. Любов до життя, дітей, музики. Звісно, бувають дні, коли я виснажена, але потім чую дитячий сміх, обіймаю чоловіка — і все знову стає на свої місця. Я щиро вірю: якщо робиш щось із серця, енергія завжди повертається сторицею.

— Часто мами кажуть, що діти — це їхнє натхнення. А що надихає вас, коли хочеться просто помовчати?

Коли я дуже втомлена, мене рятує тиша. Хотіла б сказати — чашка чаю, спокійний вечір без телефону… але кого ми обманюємо? Для мами трьох дітей ці опції майже недоступні (сміється). Але дитячі обійми — це справжні ліки. Вони мають магічну здатність повертати сенс навіть у найважчі дні.

— Ви народили третю дитину під час повномасштабної війни. Чи змінилося ваше сприйняття материнства?

Так, війна змінила все. Материнство стало ще більш усвідомленим. Кожна мить із дітьми — це подарунок. Тепер я ціную навіть найдрібніші речі: спільний сніданок, прогулянку, малюнок від дитини. І, мабуть, ще більше вірю в силу любові, бо саме вона тримає нас усіх.

— Що вас підживлює поза сценою?

Музика і родина. Родинні обіди, розмови за столом, коли усі разом. Я люблю грати на фортепіано — це мій спосіб очистити думки й відновити енергію.

— Ваша родина — у буквальному сенсі творча команда: чоловік Олексій— і продюсер, і партнер у житті. Як ви розмежовуєте роботу й особисте? Чи буває, що ці світи переплітаються аж занадто?

З Олексієм ми справді команда. Іноді робота й життя настільки переплітаються, що важко сказати, де закінчується одне і починається інше. Але ми навчилися чути одне одного. Якщо відчуваємо втому, просто кажемо: «Сьогодні — тільки родина». І всі робочі розмови відкладаємо на потім.

— Якби вам дали один день лише для себе — без роботи, справ, обов’язків — якою була б ваша ідеальна відпустка?

Моя ідеальна відпустка — це тиша біля моря. Без графіків, без поспіху. Просто я, хвилі, книжка і світанок. Мені, як і більшості мам, потрібно зовсім небагато — трохи спокою і часу для себе.

— Який момент останнім часом змусив вас посміхнутися, попри потік не завжди добрих новин?

Нещодавно Поліна вперше свідомо сказала «Мамо, я тебе люблю» своїм кумедним дитячим голосом. Я не стримала сліз. І подумала: хай би що відбувалося, але в цих словах — ціла планета щастя.

— Як, на вашу думку, сучасним мамам не розчинятися повністю в ролі мами? Чи можливо це?

Я думаю, не розчинитися в материнстві можливо лише тоді, коли ти вимикаєш усі шаблони й дозволяєш собі бути живою. Пам’ятати, що ти — жінка, людина зі своїми мріями. Бо нещаслива мама не зробить дітей щасливими. Любов до себе — це теж частина любові до них.

— Коли ви дивитеся на Івана, Марію та Поліну, що відчуваєте найсильніше?

Як це можна описати словами?.. Це як намагатися описати колір світанку над морем. Будь-які слова безсилі. Вони — моє серце, мої вчителі, моя сила. Це навіть не просто любов — це щось глибше, ніж слова. Наче світло всередині, яке горить постійно.

— Якби через багато років ваші діти запитали: «Мамо, а якою ти була, коли ми були маленькі?», що б ви хотіли згадати про цей період?

Я б хотіла, щоб діти згадали, що мама співала, сміялася, обіймала, навіть коли було складно. Що поруч із нею було тепло, безпечно і весело. І що любов — це те, що тримало нас завжди, незалежно від обставин.