У нас мало шансів уникнути конфліктів на Місяці, але ось що людство може зробити

Як поділити Місяць у нових космічних перегонах?

У XXI столітті дослідження Місяця набуває нового формату. На відміну від короткочасних місій епохи "Аполлонів", теперішні плани передбачають тривале перебування людини на супутнику – з базами, транспортними системами, зв'язком тощо. Основна увага прикута до південного полюса Місяця, де у вічно затінених кратерах зосереджені значні поклади водяного льоду. Цей ресурс є ключовим, адже його можна перетворити на питну воду для астронавтів, а також на ракетне паливо, що суттєво спростить подальше освоєння космосу. Крім того, на Місяці можуть бути поклади рідкісноземельних металів, що робить його ще привабливішим для колонізації, пише 24 Канал з посиланням на Phys.org.

Хоча місяць достатньо великий для того, щоб з поверхні не була помітна його кругла форма, кількість зручних місць для посадки та будівництва баз, як і самих ресурсів, обмежена. Це створює потенціал для суперництва між країнами.

Щоб запобігти перенесенню земних конфліктів у космос, існують міжнародні правові механізми.

• Фундаментальним є Договір про космос 1967 року, який проголошує, що космос, включно з Місяцем, не підлягає національному привласненню шляхом проголошення суверенітету, використання чи окупації. Він розглядає космос як загальне надбання, доступне для дослідження й використання всіма націями.
• Проте питання залишається відкритим: чи можна видобувати ресурси, такі як водяний лід, не вдаючись до певної форми їх привласнення? Намагаючись відповісти на це, США ініціювали "Угоди Артеміди" (Artemis Accords) – набір принципів для спільної поведінки в космосі. Станом на жовтень 2025 року їх підписали 56 країн. Один із розділів угод стверджує, що видобуток космічних ресурсів сам по собі не є національним привласненням. Також пропонується створення тимчасових "зон безпеки" навколо місць видобутку для уникнення взаємних перешкод. Втім, ця ідея є суперечливою, оскільки критики вбачають у ній спробу встановити де-факто права власності на місячні території.​
• Ще одним важливим документом є Угода про Місяць, ухвалена ООН у 1979 році. Вона передбачає прозорість дій, обмін інформацією та створення міжнародного режиму управління місячними ресурсами. Як і Договір про космос, вона суворо забороняє національне привласнення. Головною перешкодою для її ефективності є те, що ані США, ані Китай, ані Росія її не підписали.

Які місії готують країни?

Попри правові розбіжності, космічні програми активно розвиваються.

• NASA готує місію "Артеміда II", заплановану на лютий 2026 року, що доставить чотирьох астронавтів для обльоту Місяця, і розробляє проєкт Artemis Base Camp, який означає будівництво постійної бази з колоністами.
• Китай, зі свого боку, разом із десятком країн-партнерів планує створення Міжнародної місячної дослідницької станції (ILRS) і вже провів успішне випробування свого пілотованого посадкового модуля "Ланьюе".​

Цікаво, що деякі країни, як-от Таїланд та Сенегал, підписали "Угоди Артеміди" і водночас беруть участь у китайському проєкті, що створює міст для потенційної співпраці, пише The Conversation.

Експерти наголошують, що повторення сценарію "дикого заходу" на Місяці, де перший, хто прибув, заявляє права на територію, є неприйнятним у XXI столітті. Проте варто зазначити, що поточні міжнародні договори мають таку лазівку. Річ у тім, що, хоча вони забороняють привласнення територій і ресурсів, вони також забороняють посягання на чуже. Тобто якщо хтось уже щось добув або побудував, ніхто не може це відібрати. Це створює суперечність: з одного боку країни не мають права забудовувати Місяць, а з іншого ніхто не покарає їх, якщо вони щось там побудують в обхід правил.

Що з цим робити?

Єдиним виходом наразі є укладання нових договорів, які краще регулюватимуть це питання. Проте малоймовірно, що це сьогодні можливо в поточній геополітичній ситуації. США та Китай перебувають в стані активного протистояння, хоч ще й не дійшли до відкритого збройного конфлікту. Кількість розбіжностей зростає щодня, а іноді все виглядає так, ніби одна країна робить щось певним чином, просто щоб це було не так, як у конкурентів. Є ще Росія, котра поставила собі за мету зруйнувати світовий порядок, хоча в її поточному стані навряд чи можна говорити про якусь самостійну колонізацію Місяця.

Космос може стати платформою не лише для конфліктів, але й для дипломатії та соціально-економічного розвитку. Це потужний стимул для людства діяти як партнери, адже мирне та спільне освоєння космосу є не просто можливістю, а необхідністю.