У Норвегії археологи знайшли “заморожений зоопарк” льодовикового періоду з 46 видами тварин

На півночі Норвегії археологи виявили надзвичайно рідкісне скупчення решток тварин льодовикового періоду — понад 46 видів, що існували близько 75 тисяч років тому, повідомляє Arkeonews. Серед знахідок — кістки білих ведмедів, моржів, китів, песців, північних оленів, а також численних морських птахів і риб.

Відкриття зроблене в печері Арне Квам поблизу Кьопсвіка, муніципалітет Нарвік, на півночі Норвегії. Як йдеться у дослідженні, опублікованому в Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), це найдавніше збережене фауністичне угруповання, знайдене коли-небудь у європейській Арктиці.

“Це виняткове явище, адже більшість слідів життя льодовикового періоду в Скандинавії зникли, коли льодовики просунулися. Ці печерні відкладення є чудовим винятком”, — зазначає професор еволюційної біології Університету Осло Санне Боссенкуль, одна зі співавторок дослідження.

Команда науковців під керівництвом Тронда Клунгсета Льодьона з Університетського музею Бергена розпочала повноцінні розкопки у 2021-2022 роках. Фінансування надала Дослідницька рада Норвегії. Всього з печери вилучили тисячі кісткових фрагментів, захищених осадовими породами ще з періоду так званої Морської ізотопної стадії 5a — теплішої фази останнього льодовикового періоду, 85-71 тис. років тому.

Серед 46 таксонів тварин ідентифіковано 23 види птахів, 13 видів ссавців, 10 риб, а також кілька морських безхребетних і рослинних решток. Такий широкий спектр видів у межах одного шару відкладень є безпрецедентним для Скандинавії.

Печера Арне Квам є частиною великої карстової системи Сторстейнхола. Вперше її виявили ще у 1990-х роках під час будівництва тунелю цементною компанією Norcem. Тоді знайшли лише кілька кісток білого ведмедя, але детальне дослідження почалося лише нещодавно.

Серед відкриттів — кістки синього кита, північного оленя, морських свиней, тріски, пікші, червоного окуня, а також десятків видів морських і наземних птахів — від качок і гагарок до круків і журавлів. Таке поєднання видів свідчить, що регіон тоді був прибережною тундрою з сезонним морським льодом.

“Ми бачимо картину повноцінної арктичної екосистеми льодовикового періоду — суміш тундри, морського льоду та відкритої води, — про яку майже нічого не знали раніше”, — пояснює Боссенкуль.

Рештки свідчать, що льодовиковий клімат регіону не був стабільно холодним: присутність як моржів і білих ведмедів, так і морських свиней, які уникають льоду, означає, що морський лід з’являвся лише сезонно. Знайдені рештки прісноводних риб вказують на наявність річок і озер, а присутність північних оленів — на відкриті, вільні від льоду рівнини, придатні для міграцій.

Багато кісток виявили подрібненими до кількох міліметрів. Для аналізу дослідники застосували передові генетичні методи — ДНК-баркодування та метабаркодування. Вони дозволили визначити навіть ті види, які неможливо ідентифікувати традиційною остеологією. Палеонтолог Ханнеке Мейєр з Університету Бергена, який не брав участі в роботі, назвав цей підхід “поворотним моментом у палеоекології”.

На кістках не виявлено жодних слідів людської діяльності — ні порізів, ні опіків, ні інструментів. Це підтверджує, що знахідка має природне походження. Ймовірно, рештки потрапляли до печери завдяки хижакам — білим ведмедям чи песцям, які затягували здобич усередину, або ж через водні потоки, що переносили туші під час повеней.

Генетичний аналіз також показав, що деякі види, зокрема комірчастий лемінг, песець і білий ведмідь, належали до нині вимерлих генетичних ліній. За словами провідного автора дослідження Семюела Вокера з Борнмутського університету, це свідчить, що багато арктичних популяцій не змогли адаптуватися до кліматичних коливань після зледеніння.

“Усі лінії, виявлені в печері, належать до вимерлих гілок. Це демонструє, що навіть витривалі арктичні види не завжди встигають пристосуватися до швидких змін середовища”, — пояснює Вокер.

Боссенкуль підсумовує, що це дослідження слугує нагадуванням про те, що природа, хоч і здатна до дивовижної стійкості, водночас є надзвичайно крихкою. Вона додала, що вивчення минулого допомагає краще зрозуміти, як сучасна дика природа може або не може впоратися з кліматичними викликами, що стоять перед нами сьогодні.

Раніше археологи виявили, що звичайні бегемоти жили у долині Верхнього Рейну в сучасній Німеччині приблизно від 47 000 до 31 000 років тому, що значно пізніше, ніж вважалося раніше. Це доводить, що теплолюбні тварини пережили частину останнього льодовикового періоду в умовах, які раніше вважалися занадто холодними, що підтверджує тезу, що “льодовиковий період не був однаковим скрізь”.