Гарантии, которые придадут ЕС решимости: как помощь Норвегии может стать решающей для Украины

Хоча кредитні рейтинги зазвичай не вважаються визначальним фактором у війні, можливо, це змінила боротьба України за виживання проти російської агресії.

Зараз ЄС працює над механізмом використання заморожених російських державних активів для оборони України, проте перепоною стають потенційні ризики для кредитних рейтингів деяких держав-членів.

Але існує простий спосіб обійти цю проблему.

Нинішній план ЄС полягає в наданні Україні безвідсоткового кредиту на 140 млрд євро, забезпеченого замороженими російськими активами, що зберігаються в бельгійському центральному депозитарії цінних паперів Euroclear.

Але така схема потребує додаткового забезпечення державними гарантіями, і саме тут виникає складність.

Для держав ЄС із високим рівнем боргового навантаження, зокрема для Франції, додаткові умовні зобов’язання можуть становити ризик для кредитного рейтингу, а відповідно, потенційно матимуть істотний вплив на обслуговування держборгу.

Таким чином, надання кредиту Україні залежить від того, наскільки вдасться переконати держави-члени, що рейтингові агентства не розцінюватимуть їхні гарантії як збільшення їхнього боргу.

Європейська комісія відреагувала на такі побоювання, структурувавши гарантії як позабалансові зобов’язання, якщо вони не будуть активовані, і посилила колективну відповідальність ЄС.

Але це не розвіяло сумнівів Бельгії, яка тримає російські кошти, а разом із тим – створило додаткові побоювання.

Бельгія, побоюючись можливих російських позовів або претензій у майбутньому, наполягає на юридично обов’язковому покритті на рівні всього ЄС, щоб захистити себе від юридичних та фінансових ризиків, пов’язаних із кредитом, гарантувавши його повну суму.

Проте закріплення національних гарантій держав ЄС може знівелювати деякі запевнення щодо кредитного рейтингу, які отримали Франція та інші країни.

Це непросте питання, адже зниження рейтингу могло б серйозно вплинути на вартість запозичень і навіть на спроможність переозброюватися в рамках спільної європейської оборони.

Отже, важливо, щоб передбачуваний кредит Україні не впливав на загальний борговий тягар континенту.

І в цьому контексті вирішальну роль могла б відіграти Норвегія, яка, хоч і не є членом ЄС, проте має найвищий кредитний рейтинг AAA у Європі (а можливо, й у світі) завдяки $2 трлн державного фонду добробуту та міцним інституціям.

Осло без шкоди для свого кредитного рейтингу може взяти на себе ризики, пов’язані з новим українським боргом.

Таким чином, уряд Норвегії посилив би оборону України, що протистоїть агресору-реваншисту, одночасно зменшивши фінансові ризики для європейських союзників.

Хоча уряд Норвегії вже фінансово підтримує військові зусилля України, він відмовлявся від закликів передати 109 млрд євро, отриманих завдяки надприбуткам від продажу природного газу у 2022–2023 роках.

Водночас ці надприбутки були прямим наслідком стрибка цін на енергоносії через війну Росії проти України.

Зберігаючи ці прибутки, уряд Норвегії фактично став військовим здобувачем вигоди.

Зроблено це, ймовірно, через страх створити небезпечний прецедент для вилучень із державного фонду добробуту.

Але гарантування кредитної схеми ЄС для України не потребує жодних вилучень.

Як знає будь-який банкір, гарантії ніколи не бувають повністю безкоштовними, але політичні витрати мають бути мінімальними.

Перед видачею державної гарантії Норвегія може наполягати, щоб російські активи залишалися замороженими на весь термін кредиту.

А повернення кредиту відбудеться лише після того, як Росія надасть Україні компенсацію за руйнування, спричинені війною.

Інакше російські активи залишатимуться замороженими відповідно до рішення Європейської ради.

У малоймовірному випадку, якщо Росія надасть Україні належну компенсацію, потенційно розблокувавши російські активи, що зберігаються в Бельгії, умовне зобов’язання може спочатку лягти на сам ЄС із рейтингом AAA, а Норвегія виступатиме як резервна гарантія.

За іншого сценарію, Норвегія могла би взяти це умовне зобов’язання безпосередньо на себе.

Тим самим остаточно розвіявши свій імідж країни, що наживається на війні.

Те ж саме стосувалося б і випадку, якщо Росія спробує через суд повернути заморожені активи.

Цинічна скупість Норвегії щодо України підірвала її світову репутацію, особливо в очах сусідніх скандинавських країн.

Хоча останнім часом виділення на Україну зросли, вони залишаються лише часткою від повного обсягу її військових прибутків.

Єнс Столтенберг, колишній генеральний секретар НАТО, який став міністром фінансів Норвегії в лютому цього року, нещодавно написав мемуари про свою роботу на чолі Альянсу, коли вторгнення Росії стало найсерйознішим викликом після завершення холодної війни.

Він мав би усвідомлювати, що його спадщина ризикує бути зіпсованою бездіяльністю у сприянні обороні України та переозброєнні Європи.

Столтенберг, а разом із тим прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, а також і весь норвезький парламент повинні розглядати надання державної гарантії як суверенний обов’язок Норвегії перед союзниками та європейськими демократіями.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.