Як США своїми санкціями закривають для Росії пів світу

Але вкрай неприємними будуть процеси, які торкаються перспектив розвитку. Тут Вашингтон і обмежує Росію, і створює можливості для своїх нафтових гігантів. Нумо розбиратися. Про це пише Ігор Тишкевич, інформує24 Канал.

На що вплинуть санкції, а де будуть марними?

1. Обмеження будь-яких фінансових операцій, проведених "Роснафтою", "Лукойлом" та їхніми дочірніх компаній створює колосальні проблеми у використанні флоту (фрахт судів, купівля своїх), видобутку нафти (купівля устаткування, послуг) і, звісно, продажі.

Але є одне "але" – при використанні фінансових інструментів, пов'язаних із США. Тобто при розрахунках у національних валютах (рупії, юані тощо) обмежень не буде. Вторинні санкції можливі, але якщо партнери російських компаній безпосередньо виходять на американський чи європейський ринки. Тут варто згадати, що значна частина російської нафти продається саме в Азії. Причому для внутрішнього споживання низки країн. Продається із суттєвим дисконтом через "токсичність" російських партнерів.

Парадокс, але на великих обсягах тільки Індія та Китай де-факто купували нафту нижче за прайс-кеп. Не тому, що вони так вірили в європейські чи американські санкції, а тому, що могли на їхньому фоні викрутити руки росіянам. А ось торгівля так званим "тіньовим флотом" відбувалася зі значно меншою знижкою.

2. Дефіцит технологічного обладнання та складності при укладанні контрактів на розвідку та буріння – це складно для російських нафтових гігантів. Ще кілька років тому у профільних стратегіях Росія наголошувала на впливі технологічних санкцій на видобуток як проблему. Частково це намагалися і намагаються вирішувати через КНР, але Китай потребує участі в капіталі, на що Росія не поспішала погоджуватися.

3. Сірі схеми експорту. Це те, що журналісти часто пов'язують із популярним словосполученням "тіньовий флот". Тут у Росії варіантів безліч. Хоча б тому, що значна частина експорту формально ведеться невеликими "приватними" компаніями або за сірими схемами з довантаженням у морі іншими сортами та заміною документів про походження на момент заходу до європейських портів. Тому такий механізм діятиме і далі. Хоча Росії доведеться давати набагато більшу знижку покупцям.

4. Трубопровідний експорт. Сьогодні це насамперед постачання до Угорщини та Словаччини. Тут російським компаніям буде справді "дуже боляче" – механізми легальні та прозорі.

Але є винятки аналогічні грузинському підходу з терміналом Kulevi, куди тиждень тому відбулося перше відвантаження. Це заміна продавця. У Грузії постачанням займалася "Роснафта" Михайла Гуцерієва (хоч він теж під санкціями, але є можливість роботи). Тому можлива зміна постачальника на групу із невеликих компаній.

Але! І це дуже важливо! Процеси можуть відбуватися і далі. Нагадаю, що на тлі санкційного тиску у нафтопроводі "Дружба" вже є казахстанська нафта. Поки що не багато і йде вона насамперед у напрямку Німеччини. Однак якщо США націляться на збут трубопроводами, то я передбачаю зустріч американських делегацій з Ільхамом Алієвим і Касимом-Жомартом Токаєвим вже найближчим часом. Далі буде поступова заміна російської нафти на нафту інших держав.

Москва, до речі, може піти на такий крок, виходячи з відсутності у Казахстану та Азербайджану резервів на збільшення постачання новим маршрутом. Тобто спробувати використати схему з додаванням "російської частини" до таких потоків.

Однак така схема має тимчасові обмеження – чим більше Казахстан та Азербайджан нарощуватимуть постачання, тим менше місця залишатиметься росіянам в російському трубопроводі. Далі варіант – або йти, або конфліктувати. Тому подібний механізм можливий лише в розрахунку на скасування санкцій через 1 – 2 роки максимум.

Тож Росія спробує спочатку діяти через невеликі приватні компанії, де "Лукойл" і "Роснафта" будуть продавати сировину за рублі на території Росії, а вже ті – експортувати їх від свого імені. Далі питання створення повноцінних фірм-прокладок – у цьому досвід Росії є. Але в будь-якому випадку мовиться про зниження обсягів торгівлі на найближчі 4 – 5 місяців.

Де Росії буде дуже боляче?

Головний удар, де "Лукойл" та "Роснафта" будуть дуже обмежені у маневрах, – це закордонні активи. Географія велика – Гана, Нігерія, Саудівська Аравія, Казахстан, Мозамбік, В'єтнам, Єгипет, Бразилія, Румунія, Німеччина, Катар, Бразилія, Індія та пострадянські країни. Я свідомо не згадую активи в Ірані, Венесуелі та Кубі, бо ці держави не звертатимуть увагу на санкції США.

І тут справді боляче. Адже у видобутку зазвичай укладаються довгострокові контракти, а участь "Роснафти" і "Лукойла" у великих проєктах з розвідки з розділом продукції прописується в додатках до міждержавних договорів. Відповідно, в Африці переоформити бізнес із головних структур чи "дочок" на фірми-прокладки буде вкрай складно. Значить є ймовірність втратити частку у видобутку та право на видобуток. Це важливо, адже нафта, добута "Роснафтою" в Африці, спокійно продавалася по всьому світу – вона ж не "російська".

Є лазівка, яка вже працює, – у списку немає Лівії, Сирії та ще низки держав, оскільки там видобуток відбувається через фірми-прокладки, які формально ніяк не пов'язані з нафтовими гігантами Росії. Такий підхід може бути застосований, але не скрізь.

Якщо російські компанії почнуть йти з великих проєктів, то їм на зміну прийдуть (з великою ймовірністю) американські або європейські.

З перероблюванням нафти ще складніше. Але тут ймовірність "задушення санкціями" вкрай мала. Формально санкційні пакети діятимуть, однак казначейство США може випустити Genetal License, що дозволяє операції з тими чи іншими "дочками".

Так вже зробила Велика Британія щодо Rosneft Deutschland GmbH і RN Refining & Marketing GmbH – німецьких доньок "Роснафти", які поки що перебувають під управлінням німецького уряду. Нічого не заважає Вашингтону так само вчинити з проєктами, які мають американський інтерес.

У нашому випадку важливим є політичний ефект. Якщо Росія не зможе домогтися винятків щодо низки проєктів у Центральній Азії та на Каспії, то "Роснафті" і "Лукойлу" доведеться йти. Це автоматично знизить вплив Росії у регіоні, який і без того зменшується.

Аналогічна ситуація у державах Африки. Причому там активність "дочок" "Роснафти" чи "Лукойлу", крім усього іншого, створює фінансову та організаційну базу для інших активностей Кремля: починаючи від інструментів "м'якої сили", закінчуючи діяльністю воєнізованих формувань та втручанням у внутрішню політику держав.

Як США зменшують присутність Росії у світі?

Це поки що не смертельний удар, а попередження від Білого дому, яке створює додаткові можливості для американських нафтових компаній. Водночас створюються передумови для зменшення присутності Росії у низці регіонів світу. Це важливо для США, щоб позбавити Росію підстав для висловлення претензій на статус третього геополітичного супергравця.

При цьому реальний ефект від санкцій залежить від переговорного треку Дмитрієва та результатів переговорів США з Індією та Китаєм. Режим General License давно випробуваний і чудово зарекомендував себе. Він зручний для Білого дому і активно використовується.

Але поки що Кремль має проблему. Не смертельну, але досить серйозну.