Свідки не хотіли говорити, боялись повернення росіян. Як рашисти вбивали цивільних у Бучі і кого за ці злочини судять

Правоохоронці повідомили про підозру ще одному російському військовому, який під час окупації в Бучі почав стріляти в місцевого мешканця лише за те, що той відмовився за його наказом спуститись у підвал багатоквартирного будинку.

До місця підійшли інші військовослужбовці, один із яких також став стріляти. Як розповіли “Цензор.НЕТ” в Офісі Генпрокурора, у 41-річного мешканця Бучі стріляли щонайменше 16 разів. У відомстві зазначають, що загалом в Бучі навесні 2022-го було вбито 358 людей, які не мали жодного стосунку до війська. І хоч частину з причетних до таких розправ вже встановлено, розслідування по цих фактах триває.

В тому, скільки російських військових за скоєне ними в Бучі вже притягнуто до відповідальності, розбиралася журналістка “Цензор.НЕТ“.

СВІДКИ НЕ ХОТІЛИ ГОВОРИТИ, БОЯЛИСЬ ПОВЕРНЕННЯ РОСІЯН

Як повідомили виданню в Офісі Генпрокурора, нині Департаментом протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у двох кримінальних провадженнях, у яких об’єднано 324 кримінальні провадження за фактами вбивств цивільних осіб у Бучі.

Розслідування цих злочинів розпочалися з перших днів повномасштабного вторгнення. Прокурори і слідчі реєстрували провадження за всіма виявленими фактами та наслідками російської агресії, безпосередньо виїжджали на місця злочинів, проводили огляди, фіксуючи докази.

Згадуючи лютий 2024 року, Генпрокурор Руслан Кравченко, який тоді очолював Бучанську окружну прокуратуру, розповідає, що коли росія в 2014 почала окуповувати Крим, він працював старшим слідчим військової прокуратури Севастопольського гарнізону, тому на момент повномасштабного вторгнення у 2022-ому вже мав досвід розслідування воєнних злочинів в таких умовах. “Під час окупації Криму я здійснював всі необхідні слідчі дії. Наприклад, коли росіяни захоплювали аеродром. Також був свідком того, як вони захоплювали нашу прокуратуру, і пам’ятаю, як ми вивозили кримінальні провадження, за командою керівництва знищували секретну документацію. Тобто у мене був вже необхідний досвід того, як реагувати в такій ситуації, – зазначає він. – І коли я в перший день повномасштабного наступу російської армії приїхав у Бучу, паніки не було, бо розумів, що треба робити.

Тоді половину нашого колективу становили жінки. І майже в усіх з них –діти. Тому дав команду, щоб вони покинули прокуратуру і захищали дітей. Ми з колегами, які залишились, розділились. Одні займалися документами, які не повинні були дістатися ворогу. Інші почали відразу фіксувати та документувати ті події, які відбувалися, збирати докази агресії російської федерації. Наприклад, коли прилітали гелікоптери і наші Збройні Сили України їх збивали, прокурори виїжджали, оглядали місце події, збирали всі необхідні докази. В такому режимі ми працювали до 3 березня 2022 року”.

За словами Кравченка, прокурори продовжували документувати злочини і після того, як за командою керівництва переїхали в інший населений пункт Київської області, працюючи онлайн. Саме тоді до нашої редакції неодноразово дзвонили з цієї прокуратури, реагуючи на новини, які ми публікували з посиланнями на повідомлення розміщенні в соцмережах, пояснюючи це тим, що намагаються одразу фіксувати свідчення людей, яким вдалося вибратись з окупації або повідомити якусь інформацію.

Коментуючи цей період, Генпрокурор додає, що в межах його компетенції і відповідальності була не тільки Буча, а й Ірпінь, Гостомель, Бородянка та низка інших міст на Київщині, які були захоплені і постраждали. Але коли прокурори після деокупації в квітні того ж року побачили, яким насправді був масштаб руйнувань, скільки скоєно масових вбивств і інших воєнних злочинів на Київщині, то стало зрозуміло, що одна Бучанська окружна прокуратура не потягне усе це. Тому на першому етапі підключились Київська обласна прокуратура, Служба безпеки України, Національна поліція, Державне бюро розслідувань, фактично розподіливши території, на яких проводились слідчі дії.

Кравченко відповідав за розслідування воєнних злочинів саме в Бучі, яка зазнала великих руйнувань, де було вбито сотні цивільних людей, тіла яких залишились після відходу російської армії прямо на вулицях і в місцях тимчасових масових поховань.

Щоб задокументувати усі ці факти і системно розслідувати, було створено інтерактивну карту, куди наносились дані про знайдені тіла. Також систематизувалась інформація, отримана від потерпілих і свідків.

“Ще один напрямок роботи – це пошуки свідків та потерпілих і допит їх. Доводилось по декілька разів допитувати тих самих людей, тому що вони боялись і вважали, що росіяни повернуться”, – пояснює він. – Паралельно вилучались і досліджувались записи з камер відеоспостереження, які збереглися. Також проводилась радіорозвідка, щоб встановити всі мобільні телефони, які знаходились у місті під час окупації, абонентів – російських чи українських – для подальшого розслідування і знаходження нових доказів”.

Далі почалася робота зі встановлення військових підрозділів, які перебували в Бучі і тих солдатів і командирів, які могли бути причетними до скоєння воєнних злочинів, із залучення спецслужб, ІТ-спеціалістів.

“Для мене це був досвід розслідування із використанням технологій, – розповідає Руслан Кравченко. – Результати відеозаписів, на яких були військовослужбовці збройних сил російської федерації, завантажувались у спеціальні програми, щоб знайти максимально схожих людей на території росії. Потім через спецслужби ідентифіковували цих людей, з’ясовували, чи мають вони відношення до тих чи інших військових частин російської федерації”.

В подальшому, за його словами, вже проводились експертизи й інші слідчі дії. Працювали правоохоронці також із соціальними мережами.

ВБИВАЛИ ЗА ТЕ, ЩО УКРАЇНЦІ

Саме тоді в Бучі прокурори вперше побачили місця масових поховань цивільних. А таких на території міста було декілька. Найбільше з них, як зазначають в Офісі Генпрокурора, біля церкви Андрія Первозваного і всіх святих, де виявлено 116 тіл та решток загиблих. Фотографії та відео з місць поховань, зокрема з-під церкви Святого Андрія, після деокупації міста були опубліковані світовими ЗМІ, що викликало шок та засудження в усьому цивілізованому світі.

“Спочатку росіяни не дозволяли забирати тіла людей, яких вони вбивали на різних вулицях міста. Але вони почали розкладатись і могла бути екологічна катастрофа. Тому росіяни дозволили обрати місце і тимчасово поховати людей. Обрали територію церкви”, – продовжує Руслан Кравченко і додає, що на все життя запам’ятав тіло жінки, яка, як видно було по одягу і бейджу, працювала у місцевому гіпермаркеті “Епіцентр”. Жінки, яка жила своє життя, ходила на роботу, а її вбили просто тому, що вона українка. Беззбройна цивільна жінка, яка не чинила опір.

Так само не чинив опір і чоловік, якого вбили на сходинках у підвал багатоквартирного будинку, де переховувались цивільні. Як розповіли “Цензор.НЕТ” в Офісі Генпрокурора, за даними слідства, у березні 2022 року командир відділення – командир бойової машини 4-ї десантно-штурмової роти 234-го десантно-штурмового полку 76-ї дивізії повітряно-десантних військ зс рф просто помітив його під час патрулювання і наказав зайти у підвал. Не отримавши тієї реакції, яку хотів, почав стріляти.

Йому інкриміновано порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним убивством, вчиненим групою осіб (ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України), бо стріляв не він один.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснює Головне слідче управління Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.

Ми запитали у прокурорів, чи були зафіксовані факти, коли хтось із цивільних чинив опір, намагався захищатись. І виявилось, що таких ситуацій не було. Людей вбивали лише за те, що вони українці.

“Ми встановили випадки, коли була команда знищувати українців, і довели це доказами. І внаслідок цієї команди ми бачили поведінку військовослужбовців збройних сил російської федерації, які знаходились на території Бучі. Наприклад, в одному з випадків їхали на велосипедах чоловік із сином-підлітком. Їх зупинив один з військовослужбовців збройних сил російської федерації і запитав: “Що ви тут робите?” Вони відповіли, що місцеві жителі, їдуть по гуманітарну допомогу. Відповіли російською, щоб його не дратувати. А він почав по них стріляти. Стріляв по черзі, по одній кулі. Спочатку по ногах, потім по тулубу, руках і в голову. Батько помер, а син чудом вижив. Він потім багато інтерв’ю давав. І для нас, і для всього світу це потерпілий і свідок, який зможе свідчити, коли прийде час, у Спеціальному трибуналі.

І це тільки один із тисячі прикладів по всій країні. Тому я впевнений і моя впевненість ґрунтується на доказах, що була команда окупувати території та знищити українців як небажану націю. Спочатку була команда, а потім виконання цієї команди.

Ми встановили і знайшли докази того, що росіяни казали цивільному населенню, щоб люди пов’язали на руки білі пов’язки, якщо хочуть жити. Так робили німці під час Другої світової війни. Але, великий відсоток вбитих були саме з білими пов’язками”, – розповів Генпрокурор.

Поки що, як повідомили в прокуратурі, залишаються неідентифікованими 11 тіл загиблих, робота у цьому напрямку триває.

Щодо закидів росіян щодо нібито інсценування усіх цих злочинів самими українцями, то Генпрокурор зазначив: “Ми знайшли свідка, який проживав під час окупації на вулиці Яблунській, де більше всього вбили людей. І кілька днів поспіль на початку березня він знімав зі свого телефону з другого поверху те, що відбувалося. Зокрема, він зняв вбивство військовослужбовцями збройних сил російської федерації цивільних людей. Я думаю, ви бачили ці фотографії, коли дідусь на велосипеді їхав з картоплею і був вбитий, а біля нього собака лежала. Ми вилучили цей мобільний термінал у даного свідка, провели експертизи, також Міжнародний кримінальний суд проводив свої експертизи та інші фахівці зі всього нормального світу, окрім росії. І вони сказали, що це відеозаписи, це було знято. Тобто, для всього світу ми встановили, що це саме росіяни вбивали, ніхто ніяких тіл не підкидав”.

Він наголосив, що на території Бучанського району загалом не було ніяких українських військових частин чи спецпідрозділів, це були цивільні міста, в яких проживали тільки цивільні. І вбивали саме їх.

Як зазначають у Департаменті протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, у кримінальних провадженнях щодо масових вбивств цивільних в Бучі встановлено 75 військовослужбовців збройних сил російської федерації, здійснено 85 повідомлень про підозру.

На даний час на розгляді в суді перебувають 2 обвинувальні акти щодо 2 військовослужбовців збройних сил російської федерації, які обвинувачуються у вбивстві цивільних осіб у місті Буча. Обвинувачені особисто беруть участь в судових засіданнях.

Вироків у справах, де йдеться про вбивства цивільних у цьому місті, ще немає. Як пояснюють в Офісі Генпрокурора, це зумовлено тривалою процедурою in absentia та високим навантаженням судів, що ускладнює оперативний розгляд справ.

Автор:  Тетяна Бодня,

Джерело: “Цензор.НЕТ”