Як вторгнення рашистів вплинуло на роботу прифронтових судів України

Після початку повномасштабного вторгнення російських загарбників прифронтові суди України опинилася в складних умовах. Територіальну підсудність справ деяких з них змінили на суди у безпечніших регіонах, інші — продовжують працювати попри труднощі.

Так, територіальну підсудність судових справ 184 судів було змінено, згодом відновлено щодо 58, проте не у всіх областях. Наприклад, через окупацію чи активні бойові дії це не вдалося у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.Судді кажуть про надмірне навантаження, у звʼязку зі збільшенням кількості справ, а також про нестачу працівників апаратів через низькі заробітні плати. Як суди та судді адаптувалися до роботи в умовах повномасштабної війни, — у матеріалі Watchers.

У 2014-му справи евакуювати не вдалося

Анастасія Михальченко — суддя Краматорського міського суду, що нині відряджена до Індустріального райсуду Дніпра, двічі пережила російське вторгнення, спершу у 2014-у – у Макіївці, а потім у 2022-му, коли почалася повномасштабна війна.

«Знаєте, [у такій ситуації] організм перебуває у стані адреналіну, у стресі, але ти робиш свою роботу, не замислюючись про загрозу. Необхідно працювати… Навіть у день початку повномасштабного вторгнення ми працювали. Вранці була нарада щодо організаційних питань, хоча багато громадян вже не приходили на засідання», — розповіла вона у розмові з Watchers.

За її словами, на початку російської агресії у 2014 році, справи з Гірницького райсуду Макіївки, у якому вона тоді працювала, евакуювати не вдалося.

«Нічого тоді не було евакуйовано, всі справи залишились в окупації. А потім виникло багато проблем у громадян, які не могли отримати копії архівних рішень суду, вони не були ще опубліковані в реєстрі судових рішень. Реєстр почали наповнювати з 2011 року, а все, що було до 2011-го, — лише на папері в архіві. І з цього приводу я особисто співпрацюю з ООН щодо того, як бути з цим», — розповіла Михальченко.

Архіви з територій, які з 2014-го окуповані рф, зазначає суддя, – не оцифровані. Крім того, зараз у суді теж не все переводять в цифровий формат через погане технічне забезпечення.

«У 2014 році судді діяли на власний розсуд, оскільки не було інструкцій на екстрені випадки. Нас зібрав тодішній голова суду і сказав: «Можете їхати чи залишатися». Я виїхала одразу. Тоді нам деякий час не платили заробітну плату, тому що ніхто не розумів, як її платити: окупація вже наступила, та й бухгалтерія мала складнощі з виїздом. Після того я була переведена у штат Краматорського суду, – відправляла правосуддя. Певний час була заступником голови суду, а потім — суддею-спікером», — зазначила суддя.

Краматорський суд після окупації частини Донецької області у 2014-му виконував функцію центрального суду обласного значення.

«Суд у Краматорську був на першому місці по навантаженню в Україні щодо кількості справ. Тоді штатна кількість суддів складала 16, а мало бути 24. Ми справлялися, звісно, але за рахунок свого особистого часу та вихідних. За кожною справою стоїть громадянин, якому необхідно отримати рішення у встановлені строки. На щастя, наш суд завжди намагався дотримуватися строків і вчасно видавати всі рішення», — додала Михальченко.

Суддя наголосила, що за період з 2015 до 2022 року не було затверджених нормативними актами інструкцій на випадок того, що робити у випадку початку бойових дій чи окупації.

«Ми почали евакуацію справ у 2022-му після того, як робота Краматорського  суду була зупинена. Це робили силами Державної судової адміністрації у Донецькій області — наймали автомобіль, формували справи, складали їх перелік і вивозили. Ми змогли евакуювати усі справи, які були у суді. Пізніше евакуювали й архів», — зазначила вона.

Початок повномасштабного вторгнення і щоденна реальність

Суддя Покровського міськрайонного суду Донецької області Анастасія Кузнєцова, відряджена до Заводського райсуду міста Камʼянського Дніпропетровської області, каже, що після початку повномасштабного вторгнення для неї змінилося все: як у роботі, так і в житті.

«Ми змушені були шукати притулок нашим сімʼям, треба було знайти житло. Деякі колеги отримали компенсацію за оренду житла. Наша робота залежить все ж від того, чи сімʼя – в безпеці. Для мене це дуже важливо», — розповіла вона.

Суддя Заводського районного суду Запоріжжя Руслан Сінєльнік пригадує у розмові з Watchers перший день повномасштабного російського вторгнення:

«Робота була дуже важкою, певна паніка серед населення, серед працівників, всі були налякані. Розгляд справ зривався, тому що не приходили учасники процесу. Але це було упродовж місяця, потім ситуація стабілізувалася».

Дистанційного режиму в суді, за його словами, не було, всі виходили на роботу. У ті дні, коли були сильні бомбардування, — встановлювали дистанційний режим для канцелярії суду.

«У випадку необхідності ми були на звʼязку з працівниками апарату, запрошували тільки для вчинення невідкладних дій. А судді і команда суддів (секретарі, помічники) були на роботі», — сказав він.

Один з головних викликів нині, за словами судді, — повітряні тривоги.

«Відповідно до нормативних документів, ми не маємо права працювати під час тривоги. У Запоріжжі тривога –  майже постійно, і це впливає на роботу. У розумні строки у такому разі розглянути справи дуже важко. Ми намагаємось вийти з цієї ситуації, інколи невідкладні справи розглядаємо – такі, як тримання під вартою, а також соціально значимі справи. Ми запитуємо думку, і якщо учасники не заперечують — продовжуємо розгляд щодо невідкладних справ», — зауважив він.

Адвокат Павло Назаренко, який працює у тому числі як захисник від центру безоплатної правової допомоги, додає, що для Запорізької області повітряна тривога — великий ризик.

«Суди намагаються працювати, зʼясовують [у сторін], чи можемо проводити [засідання], якщо тривога… Практика апеляційних судів — вони не працюють під час повітряних тривог», — розповів Назаренко.

Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Андрій Міросєді відряджений до Шевченківського (раніше Бабушкінський) райсуду Дніпра пригадує, що 24 лютого 2022 року працював у стандартному режимі.

«Приходили люди, треба було слухати справи. Згодом вирішувалося, як працювати, оскільки вже було небезпечно. Треба було забезпечити безпеку як співробітників, так і відвідувачів. Тривоги – постійно. Ми казали людям, щоб вони вмикались із безпечних місць на засідання. Але доступ до правосуддя забезпечувався у повному обсязі. Все було нормально, якщо є бажання, можна працювати, а якщо його немає — то можна знайти тисячу причин, аби не працювати», — зазначив він Watchers.

Територіальну підсудність Костянтинівського суду змінили 21 жовтня 2024-го. За словами судді, справи та архіви вивозили заздалегідь.

«Жодну справу не було втрачено. А до цього часу суд працював, хоча останнім часом — у дистанційному режимі. Основна частина працівників працювала або з дому по відеоконференцзвʼязку, або з інших міст – якщо виїхали. Якщо обвинувачений був під вартою, то його включали по відеозвʼязку з місця утримання», — розповів суддя.

Суддя Краматорського міського суду Дмитро Костюков – відряджений до Царичанського райсуду Дніпропетровської області каже: на початку повномасштабного вторгнення суд працював. Краматорський суд був найзавантаженішим у Донецькій області. Його територіальну підсудність змінили 15 березня 2022 року.

«Слідчі судді працювали, адже розглядалися невідкладні клопотання. А поточні справи — були на розсуд суддів: слухати або відкладати. Після зміни підсудності разом з територіальним управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Службою судової охорони займалися евакуацією справ та матеріальних цінностей. Це було дуже складно у тих умовах», — зазначив він у коментарі Watchers. І додав, що всі справи вдалося евакуювати.

«Претензій до судів та суддів немає. У них така зараз навантаженість… Якщо засідання і переносяться, то точно з поважних підстав. Так буває, і це нормальне явище. До війни деякі справи розглядались дуже і дуже довго», — каже адвокат з Донецької області Юрій Васильєв, що працює захисником як за договором, так і від центру надання безоплатної правової допомоги.

Олександрівський райсуд Донецької області не припиняв роботу взагалі. Суддя Аліна Шинкаренко зазначає, що суд не працював у дистанційному режимі. За її словами, під час розгляду справ складно повідомляти сторони про судові засідання.

«Багато виїхало людей і, наприклад, важко встановити місцезнаходження особи. Так само стало складно з виконанням судових рішень: ми не знаємо, чи живі особи, чи ні. Немає на сьогоднішній день транспортного сполучення між селами. Ми призначаємо засідання, а особа живе, наприклад, за 40-50 км і, звісно, у судове засідання не приїжджає. В селах у людей немає можливості бути в засіданні навіть у режимі відеозвʼязку. Проблеми також і з доставкою обвинувачених», — зазначає Шинкаренко.

Чимало працівників Словʼянського міськрайонного суду Донецької області з березня 2022-го евакуювалися. Тому 5 травня збори суддів запровадили дистанційну роботу, зазначили у відповіді на запит Watchers в суді. У листопаді 2022-го ситуація в місті покращувалася, тому працівники поверталися на роботу до приміщення суду.

У суді наголосили, що розглядають справи, зокрема, завдяки системі «Електронний суд». Із 2018 року відсканували всі матеріали, які перебували в провадженні суду, тому під час дистанційної роботи не виникає труднощів.

Однак у суді виникають проблеми, коли немає електроенергії. Суд забезпечений генератором, але низької потужності, що не покриває потребу всього суду.

До цього суду скерували справи судів тимчасово окупованої Горлівки ще після початку російської агресії у 2014-му. Однак приміщення Калінінського, Микитівського та Центрально-Міського районних судів Горлівки захоплені незаконними збройними формуваннями, представники яких перешкоджають передачі справ, зазначили у Словʼянському суді.

Зміна територіальної підсудності через війну

Станом на 24 лютого 2022 року, в Україні працювали 674 суди. У звʼязку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану, повідомили Watchers у Вищій раді правосуддя, з 24 лютого 2022 року і дотепер було змінено територіальну підсудність судових справ 184 судів. Це відбувається з метою збереження життя та здоров’я суддів, працівників та відвідувачів суду,  своєчасної евакуації судових справ. Згодом підсудність було відновлено у 58 судах.

Під час визначення варіанту зміни територіальної підсудності враховують навантаження суду, підсудність справ якого змінюється, і суду, якому передаються справи, географічне розташування та реалізація учасниками права на доступ до суду.

За словами судді Анастасії Кузнєцової, зміна підсудності часом обурює учасників судових процесів, оскільки вони не завжди поінформовані про те, до якого суду звертатися, а також іноді повинні долати десятки кілометрів до суду, куди передали справу, в яких вони є сторонами.

Навантаження на суддів

Судді, з якими спілкувалися Watchers, відзначають надмірне навантаження через велику кількість справ, що надходить після початку повномасштабного вторгнення рф. Так, Руслан Сінєльнік зазначає, що до Заводського суду Запоріжжя передали справи з Гуляйпольського та Василівського судів Запорізької області, у звʼязку зі зміною територіальною підсудності.

«Наразі у нас працює вісім суддів з повноваженнями, але це – нормативна штатна кількість, передбачена тільки для Заводського райсуду. А судді з Гуляйпольського та Василівського судів до нас не переведені. Підсудність і справи передали, а суддів — відрядили до інших районів, де були місця», — сказав суддя.

Сінєльнік також зауважує, що є проблеми у розгляді справ, які не змогли вивезти з непідконтрольних територій.

«Були, відповідно, проблеми з продовженням тримання під вартою тих осіб, справи яких залишилися на тимчасово окупованій території. Ми продовжували тримання під вартою відносно цих осіб. Але згодом вони все ж були звільнені з-під варти. Ми не могли і розглянути по суті справу, оскільки у нас її нема, але і були великі ризики відпустити особу на свободу, адже йдеться, зокрема, і про тяжкі злочини… Не було напрацьовано виходу з цієї ситуації, і тому апеляційний суд відпускав з-під варти, оскільки надмірне тримання під вартою є порушенням норм Європейської конвенції з прав людини», — зауважив Сінєльнік.

«Це були справи, які заходили до судів дуже багато років тому, і не були відскановані, в електронному вигляді їх теж не було. Наразі щодо всіх обвинувачених у справах, матеріали щодо яких втрачено, ухвалені рішення про зміну запобіжних заходів на більш мʼякі. Провадження просто в підвішеному стані залишаються», — підсумував він.

Анастасія Кузнєцова розповідає, що до Заводського суду міста Камʼянського, у якому вона нині працює, передали справи двох районних судів Донецька та Покровського міськрайонного Донецької області. Вона пригадує, як за один день на неї розподілили 600 справ.

В Індустріальному райсуді Дніпра, за словами судді Михальченко, наразі працює 15 суддів, одна суддя перебуває у декретній відпустці.

«Цьому суду спершу визначили підсудність справ Краматорського суду. Сюди ще раніше також скерували справи з судів Лиману, Новогродівки та Авдіївки Донецької області», — зауважила вона.

«На початку 2022-го справ було менше, ніж у 2023-2024 роках. У 2024 році на розгляді в Олександрівському районному суді Донецької області перебувало 1100 справ. Підсудність жодного з судів нам не передавали, у нас тільки підсудність нашого суду. Звісно, краще було б, якби штат був більший», — каже Аліна Шинкаренко.

Адвокат Павло Назаренко, який працює і як захисник із центру безоплатної правової допомоги у Запорізькій області, підтверджує, що судді, прокурори та адвокати мають значне навантаження.

«Кожного дня працюємо і працюємо багато. На день буває і 7, і 11 справ у мене. Багато правників розʼїхались, хтось виїхав за кордон. У нашому регіоні працює невелика кількість адвокатів. Але ми вже звикли до таких умов роботи. Найгірше — коли немає світла й інтернету», — каже його колега — адвокат із Донецької області Юрій Васильєв.

Дефіцит кадрів та низькі зарплати

Судді діляться, що кадровий дефіцит працівників апарату суду може виникати через низькі зарплати. Так, за словами судді Михальченко, у помічника судді зарплата становить — 14 тисяч 200 гривень, у секретаря — 11 тисяч.

«Молодь не хоче працевлаштовуватися [у судах], їм легше піти працювати баристами», — припускає вона.

Суддя Кузнєцова зауважує, що є проблеми і з пошуком секретарів суддів.

«Секретар, наприклад, отримує 7 тисяч гривень заробітної плати. Це дуже мало. Помічники – не набагато більше. Вони тримаються за роботу, але ж виконують її подекуди не дуже добре, оскільки немає стимулу, враховуючи заробітну плату. Охочих приходити на ці посади — немає», — додає співрозмовниця.

У Словʼянському суді зазначають, що у 2024-му на одного суддю в середньому припадало 1426 справ або матеріалів. Штатна чисельність суддів там становить 23 посади, а фактична — 10.

Яких справ у судах побільшало

Суддя Сінєльнік звертає увагу, що впродовж останніх трьох років зросла кількість справ щодо домашнього насильства та крадіжок. Побільшало також справ, повʼязаних із колабораційною діяльністю та самовільним залишенням військових частин (СЗЧ).

Адвокат Назаренко каже, що помітив збільшення кількості проваджень щодо колабораційної діяльності та воєнних злочинів. Його колега з Донеччини Юрій Васильєв відзначає збільшення кількості справ, що стосуються вживання наркотичних речовин. А проваджень щодо непокори та СЗЧ — не дуже багато, за його словами.

Суддя Шинкаренко відзначила також зростання кількості проваджень щодо незаконного зберігання зброї, керування транспортним засобом у стані спʼяніння та дорожньо-транспортних пригод.

За словами судді Михальченко, збільшилася кількість справ щодо розлучень, визначення місця проживання дитини з батьком, а також щодо крадіжок та грабежів. У суді, де вона працює, додалися справи щодо СЗЧ та непокори.

Опитані Watchers судді кажуть також, що журналісти та вільні слухачі мають доступ до відкритих судових засідань, як це передбачено законом. Проте, за словами судді Михальченко, працівники медіа майже не приходять у суд, де вона працює, лише інколи навідуються спостерігачі з міжнародних організацій.

Автори:  Аліна Кондратенко, Вікторія Матола 

Джерело: Watchers