Мирна угода для України повинна містити три гарантії — Bloomberg

На щастя, президент США Дональд Трамп цього тижня скасував запланований саміт з президентом Росії Владіміром Путіним у Будапешті. Після того, як цього літа на зустрічі в Алясці російський лідер отримав теплий прийом, але нічого не дав натомість, адміністрація Трампа, можливо, буде більш скептично ставитися до Кремля.

Попри лестощі та дипломатичні зусилля Трампа, Путін продовжує наполягати на "усуненні першопричин" війни. Під цим мається на увазі, що Росія повинна отримати суверенний контроль над Кримом і всіма або частиною чотирьох областей, які з’єднують його з Росією, тоді як ослаблена Україна залишиться беззахисною перед подальшою агресією.

І, звісно, Москва вимагатиме зняття міжнародних санкцій, які хоча б частково стримують її воєнну економіку. Це максимально завищені вимоги, на які відвертий агресор — Росія — не заслуговує, вважає колишній Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО та колумніст Bloomberg Джеймс Ставрідіс.

Однак, щоб домогтися реальних поступок від Москви, Трампу було б розумно негайно збільшити постачання в Україну зброї дального радіусу дії, включаючи крилаті ракети Tomahawk, що досі відмовлявся робити Вашингтон. Не менш важливо, що США повинні посилити вторинні санкції проти всіх, хто веде бізнес з Москвою, і заохочувати Європу конфіскувати російські кошти, що зберігаються в європейських банках. Водночас Трампа слід похвалити за те, що він запровадив санкції проти двох найбільших нафтових компаній Росії.
 
"Але це лише короткострокові питання. Лише тоді, коли Київ матиме справжнє відчуття безпеки, можна буде говорити про законне врегулювання вздовж нинішньої лінії фронту. Захід повинен заздалегідь продумати обов’язкові умови переговорів, які забезпечать Україні постійний захист", — додає Ставрідіс.

Доцільно розглядати війну у трьох вимірах: на морі, у повітрі та на суші. Почнімо зі стратегічно важливого узбережжя Чорного моря. Україна має отримати гарантії, що російський Чорноморський флот не перешкоджатиме її торгівлі, особливо експорту сільськогосподарської продукції та калійних добрив.

Для цього потрібна постійна присутність сил НАТО на морі — двох-трьох есмінців або фрегатів, кількох тральщиків і належного повітряного прикриття, зокрема за допомогою морських патрульних літаків великої дальності, таких як американський P-8 Poseidon.

Цей контингент міг би діяти з портів НАТО у Румунії, Болгарії та Туреччині. Подібна операція вже мала місце чверть століття тому, коли НАТО створило морське угруповання в Адріатиці, щоб запобігти постачанню зброї Сербії під час захисту Косово.

У повітрі будь-які гарантії безпеки мають як наступальний, так і оборонний характер. Найважливішим оборонним елементом стане запровадження безпольотної зони над територією України, яку контролюватимуть літаки НАТО та українські ВПС. Оскільки дедалі більше винищувачів F-16 американського виробництва надходитимуть до Києва від європейських союзників, ця система може бути реалізована безперешкодно, забезпечуючи взаємодію між силами НАТО та України.

Логічним центром управління безпольотною зоною стала б авіабаза Рамштайн у Німеччині, звідки її можуть контролювати 40–50 літаків НАТО — винищувачі для патрулювання та літаки управління та контролю AWACS.

Наступальною складовою повітряних сил стали б крилаті ракети великої дальності, такі як Tomahawk. У руках України збільшений ракетний арсенал становив би значну загрозу для критичної економічної інфраструктури Росії, зокрема нафтогазових систем. 

"Гарантії безпеки для суші потребуватимуть більшої політичної виваженості, ніж інші аспекти. Москва буде категорично проти бойової місії НАТО в Україні, але присутність щонайменше 10 тисяч військовослужбовців з країн-членів НАТО, які діятимуть під своїми національними прапорами — коаліція охочих — може бути необхідною", — стверджує колумніст.

Це будуть, по суті, сили, в основному з країн НАТО, що знаходяться на передовій: Польщі, країн Балтії, Фінляндії та Швеції. Вони могли б діяти під командуванням єдиного командувача, можливо, польського тризіркового генерала, підпорядковуючись Європейському Союзу, і бути розміщені в п'яти значних підрозділах уздовж нового українсько-російського кордону.

Ще однією частиною гарантій безпеки на суходолі було б надання Києву постійного доступу до сухопутних бойових систем від західних партнерів — включно з боєприпасами, артилерією, танками, мінами та іншими базовими засобами ведення наземного бою. Цей канал постачання вже значною мірою налагоджений і потребує лише формального закріплення в межах переговорів. 

Крім того, в умовах сучасної гострої конкуренції в електронній сфері Україна потребуватиме захисту від російських кібератак. Хоча українці створили потужну технологію оборони в кібервійні та мають певні наступальні можливості, допомога з боку кібергрупи під керівництвом США є обов’язковою.

Вона могла б діяти під керівництвом Кіберкомандування США. Ця група також допомагала б забезпечити зв’язок України з космосом через Starlink та подібні тактичні системи.

"Маючи такий пакет гарантій безпеки — на морі, в повітрі, на суші та в кіберпросторі — Україна могла б реально розглянути угоду "земля в обмін на мир". Хоча ідея того, що Путін отримає постійний контроль над 20% території України, є жахливою, військові умови на місці, здається, роблять це неминучим", — підсумував Ставрідіс.

Отже, єдиний прийнятний шлях вперед означає, що Захід повинен домогтися реальних гарантій, щоб забезпечити Україні довготривале процвітання та безпеку. Це означає детальне планування їх реалізації вже зараз і підготовку до саміту США з Росією, який матиме реальне значення, а не буде черговою поїздкою з червоною доріжкою, що нікуди не веде.

США і союзники шукають варіанти гарантій безпеки для України. Без військ на нашій території, але з обіцянками стримування Росії. Чи спрацює цей план? — Читайте у статті "Між статтею 5 і "дикобразом": Захід шукає "гарантії" безпеки для України Володимира Кіма.