"Ми створили міжпоколіннєву проблему": пластикове забруднення не скоро зникне з поверхні океану

Близько 170 трильйонів шматочків пластику нині плавають у світових океанах, пише Independent. Нове дослідження Лондонського університету королеви Марії показує, що навіть за умови негайного припинення всього пластикового забруднення, його залишки не зникнуть протягом найближчого століття.

Вчені з’ясували, що більшість великих шматків пластику не тоне одразу, а повільно розкладається на поверхні води, фрагментуючись на мікро- та наночастинки протягом десятиліть. Ці дрібні фрагменти поступово осідають на дно океану разом із морським “снігом” — органічними рештками, що падають з поверхні, однак цей процес є надзвичайно повільним.

“Люди часто думають, що пластик в океані просто зникає, але наша модель показує інше — навіть через сто років приблизно 10% його залишатиметься на поверхні”, — зазначила доктор Нан Ву, дослідниця Лондонського університету.

За підрахунками, близько 94% пластику зрештою осідає на дні океану, де може залишатися майже без змін сотні років. Як підкреслила старший науковий співробітник організації Oceana доктор Кім Ворнер “це може тривати вічно, якщо не з’являться організми, здатні розкладати пластик у холодних умовах глибин океану”.

Попри те, що сонячне випромінювання та хвилі прискорюють руйнування пластику на поверхні, на дні океану цей процес відбувається значно повільніше. Деякі типи пластику містять спеціальні хімічні домішки, що роблять їх стійкими до ультрафіолету та механічних впливів, пояснюють у Національному управлінні океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA).

Вчені попереджають, що надмірна кількість пластику може порушити природну циркуляцію океанічних течій, які забезпечують розподіл тепла й поживних речовин по всій планеті. Це створює ризики для морських екосистем, однак механізми цього впливу потребують подальших досліджень.

За оцінками акваріума затоки Монтерей, щороку людство виробляє близько 507 мільйонів тонн пластику, причому США є одним із головних джерел глобального забруднення. Згідно зі звітом Ocean Conservancy, понад 11 мільйонів тонн пластикових відходів потрапляє до океанів щороку.

Щоб зменшити вплив забруднення, науковці пропонують стратегії скорочення виробництва пластику та системи відстеження його джерел. Однак, за словами співавторки дослідження професорки Кейт Спенсер, навіть рішучі заходи не дадуть швидких результатів.

“Ми створили міжпоколіннєву проблему. Навіть якщо завтра повністю припинити виробництво пластику, наші онуки все ще боротимуться з наслідками нашої діяльності”, — підсумувала Спенсер.

Наслідки забруднення відчутні не лише у воді: мікро- та нанопластик виявляють у річках, озерах, повітрі, а також у тканинах людського тіла — в артеріях, мозку та навіть статевих органах. Медики попереджають, що такі частинки можуть бути пов’язані з розвитком раку, діабету, серцево-судинних захворювань і порушенням роботи кишківника.