Росія зібралася винести всю енергетику України за зиму 2025-2026 років – Ступак

До лютого 2026-го Росія має намір досягти максимуму на фронті і захопити низку міст, поки Трамп різатиме різдвяну індичку, зазначив Ступак.

Росія змінила тактику ударів по українській енергетиці. Вона зосередилася на поступовому знищенні енергетичної інфраструктури в прикордонних областях України та створенні так званої "буферної зони". А почала РФ із Чернігівської, Сумської та Харківської областей. Про це повідомив заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький. Утім, як можна помітити, Росія при цьому наполегливо б'є по ТЕС у Києві, також дістається Кременчуцькій, Кам'янській та Канівській ГЕС.

Військовий експерт, колишній співробітник Служби безпеки України Іван Ступак розповів Главреду, що насправді змінилося в тактиці ударів Росії по українській енергетиці, які міста України під найбільшою загрозою блекауту, які міста ми можемо втратити найближчими місяцями, а також чому всі нинішні потуги – це останній ривок Росії.

Які ви бачите зміни в тактиці ударів Росії по українській енергетиці? Якщо ваші спостереження й оцінки збігаються з тим, що сказав про це Скібіцький, то в чому тут задум Москви – чому з особливою завзятістю вона вибиває саме енергетику прикордоння?

Перш за все, бити по енергетиці прикордонних областей України Росії простіше: близькість цих регіонів до території РФ дає їй змогу більш планомірно знищувати нашу інфраструктуру. Якщо в усі попередні холодні сезони російські удари були розрізненими і завдавалися по всій території України, то зараз вона зосереджено б'є по енергетиці однієї-двох областей.

Ресурси Росії не гумові і не безмежні, дотягнутися до всіх об'єктів енергетики їй складно. Тому вона поставила собі за мету вибити енергетику в прикордонні та прифронтових регіонах: у Чернігівській, Сумській, Харківській, частково Полтавській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській та в частині Донецької областей, що залишилася не окупованою.

Наприклад, у Сумах та області в радіусі 10-15 км Росія вибиває все, що може FPV-дронамі, знищуючи навіть АЗС, розташовані в зоні досяжності. Починаючи з літа 2025 року, вона активно це робить. Далі – там, де РФ може дотягнутися, вона використовує КАБи (100-120 км), оскільки це "дешево і сердито", при цьому завжди надійно, адже там, де не спрацює одна бомба, спрацює друга, третя, 25-та... Ще далі від кордону працюють "шахеди", крилаті та балістичні ракети.

Щодо прикордонних регіонів Росія використовує "тактику асфальтоукладальника", тобто планомірно "укатує" на конкретній території всю енергетичну інфраструктуру: всі об'єкти, пов'язані з газом, електроенергією, нафтою, водним господарством. І так, регіон за регіоном, Росія виносить усе, що може.

Для чого це робить Росія і якого ефекту намагається досягти? На мій погляд, Росія намагається створити дисбаланс в енергетичній системі України. Адже в нашій енергосистемі електроенергію звідти, де її більше, переправляють туди, де її не вистачає. Ось Росія і намагається створити нестачу електрики в східних регіонах, щоб її потрібно було перерозподіляти із західних областей. Мережі старі, і в росіян надія на те, що вони не витримають і почнуть "рватися", що спровокує перебої в постачанні електроенергії по всій країні.

Крім того, енергосистема України, починаючи з 2022 року, реально пошарпана. І Росія робить ставку на сезон 2025-2026, щоб остаточно вивести з ладу енергосистему нашої країни.

Скібіцький зазначив, що Росія почала знищувати енергетику з трьох областей: Чернігівської, Сумської та Харківської. Поясніть, у чому сенс дій росіян, чого вони доб'ються, якщо занурять у блекаут ці три області? Що це їм дасть? Чи може це бути підготовкою ґрунту для подальших операцій, наприклад, наземних?

Ні, знищення енергетики не допомагає просуванню російських військ. Усі російські війська вже зібрані на території України, уздовж лінії фронту, всі 712 тисяч російських військовослужбовців.

Що далі? Судячи з усього, РФ обмежена в ресурсах, і для неї зараз простіше атакувати не всі регіони одномоментно, а по черзі, одну-дві області. Спочатку вона відпрацює одні області, потім перейде до інших, потім – до третіх, а потім знову повернеться "на вихідні позиції", тобто до Сум і Чернігова. Це планомірна робота: вдарила сьогодні по енергетиці одних областей, вивела там усе з ладу на тиждень або місяць, а потім перейшла до ударів по Дніпру і Харкову, вибила енергетику там – перейшла до Миколаєва та Одеси, вибила енергетику там – повернулася до ударів по Сумах і Чернігову.

Чи є у Росії технічні можливості залишити без світла і тепла взимку прикордонні області України? Яким містам і регіонам взимку може загрожувати блекаут, і наскільки масштабний та тривалий?

За попередні три роки Росія не змогла повністю занурити Україну в блекаут, хоча намагалася це зробити, працювала над цим. Згадайте хоча б жовтень 2022 року, коли по Україні та її енергетиці за добу запускалося більше сотні ракет. Але створити блекаут у Росії не вийшло. Так, тоді було важко, нас рятували тоді генератори і EcoFlow.

Згадайте американську кампанію у В'єтнамі. Зрозуміло, рівень електрифікації був інший, але, тим не менш, стояло завдання знищити всю промисловість В'єтнаму. Але як би не бомбардували, як би не знищували відповідні об'єкти, вибити там усе не вийшло. Тоді навіть були написані праці американських військових, які наголошували, що в сучасних реаліях неможливо відправити країну в повний блекаут, використовуючи ракети та дрони. Так, масовані удари по енергетиці можуть ускладнити життя якійсь країні, але на створення повного блекауту ресурсів не вистачить.

Незважаючи на це, Росія прагне саме повного блекауту України і вибиває нашу енергосистему за кресленнями (ця система будувалася ще за часів СРСР, тому креслення у Москви є). Усі ці креслення перелопатили росіяни і шукають слабкі місця нашої енергетики, шукають, куди можна вдарити, щоб якомога більше українців залишилися без світла і тепла.

Якщо Росія збереже нинішню інтенсивність і масованість ударів по українській енергетиці, то до чого у зв'язку з цим готуватися українцям у різних регіонах? Адже ситуація в прикордонні, Києві та глибокому тилу відрізнятиметься.

Звичайно, відмінність буде: у Харкові буде складно, у Києві теж, а в Ужгороді можуть і не чути-не розуміти, що відбувається.

За моїми оцінками, цей сезон буде на 20-25% складнішим і важчим, ніж попередні. Усе залежатиме від географії, тобто віддаленості населеного пункту від лінії фронту та кордону з РФ. Без зайвої паніки і без "рожевих окулярів" потрібно зазначити, що цієї зими Україні буде непросто, але в нас є генератори, батареї і досвід виживання під час регулярних атак на енергетику. Але чогось критичного я не очікую. Так, буде неприємно і будуть незручності, наприклад, хтось під час відключення може застрягти в ліфті, найімовірніше, частина міст України буде без тепла або з обмеженим теплопостачанням, але ніякої катастрофи.

Чи в силах України дати Росії дзеркальну відповідь і влаштувати росіянам "веселу" зиму? Зрозуміло, що Росія надто велика, що ми всю не охопимо, але чи можемо ми залишити без світла і тепла Курську, Бєлгородську, Брянську області та Москву? Адже і Зеленський, і в нашому Генштабі обіцяли блекаут Москві. Наскільки ми в змозі такий сценарій розіграти?

Імовірність блекауту в Бєлгороді, Брянську, Курську, Ростові, Волгограді та Краснодарському краї є. Вони ближче до нас, тому влаштувати їм блекаут можна. Однак перед нами не стоїть завдання відправити в блекаут жителів Курська і Бєлгорода, тому що на фронт це ніяк не вплине.

Наше завдання – зробити так, щоб не працювали підприємства російської "оборонки". Якщо говорити про класику роботи спецслужб, то вважається, що знеструмлення великого металургійного підприємства – це серйозний диверсійний акт, оскільки це призведе до суттєвих збитків противника. Адже якщо немає електрики, не працює підприємство, не виробляє продукцію, не продає її, а це збитки. Тому для України набагато важливіше знеструмити російські підприємства оборонного комплексу. Якщо росіяни посидять без світла і тепла, це буде супутній ефект, але головне – удар по виробництву пороху, палива, зброї, хімічних речовин, необхідних для військової промисловості, тощо. І зусилля України зосереджені насамперед на цьому, і це правильно.

А блекаут у Бєлгороді нам особливо не цікавий.

Що стосується Москви, то москвичам "по-барабану", що відбувається в Бєлгороді, Брянську та інших регіонах РФ: навіть якщо мешканці цих регіонів сидітимуть без світла, тепла, доїдатимуть останнього сусіда, москвичам байдуже, бо в них є кава, самокати – у них усе добре.

Крім того, занурити в блекаут Москву набагато складніше, ніж Бєлгород, Брянськ і Курськ, разом узяті. Тому що, по-перше, Москва далі, по-друге, її забезпечують п'ять теплоцентралей, по-третє, головне – там найбільше зосередження ППО. Тому потрібно оцінювати співвідношення, дивитися, що в нас є, що ми можемо запустити по Росії, що з цього долетить до цілі і який буде ефект. Один дрон - це 50 кг вибухівки. Це ні про що. Потрібно, щоб їх долетіло до цілі хоча б штук десять, щоб був серйозний удар і збиток. А ракети поки що в України відсутні.

А так, безумовно, Москва – це пріоритетна ціль для наших ударів.

А що б нам дав блекаут у Москві? Москвичі б відчули війну і почали б ставити Путіну незручні запитання?

Такий ефект міг би бути. Останні кілька ночей Україна завдає ударів по великих підстанціях у центральній частині Росії, які забезпечують передачу електроенергії від ГЕС у центральні регіони РФ. Було уражено кілька таких підстанцій. Таким чином, ми створюємо дефіцит електроенергії в центральних регіонах Росії. Водночас мережі Москви працюють на знос. Як стверджують енергетики, усе це матиме каскадний ефект.

З огляду на скасування зустрічі Трампа і Путіна в Будапешті такатегоричну відмову Москви від припинення вогню, який можна зробити прогноз щодо дій Росії до кінця 2025 року в 2026-му: як зміниться характер бойових дій, розвиток ситуації на фронті, як довго може зберігатися така інтенсивність ракетних і боргових атак на Україну?

Росія затягує час у взаєминах з американською стороною. І буде вона це робити як мінімум до середини грудня 2025 року. Увесь цей час Москва морочитиме голову перспективою зустрічі – то буде зустріч, то не буде, щоб сильно не образити Трампа і не спровокувати серйозних санкцій. Потім у грудні почнуться різдвяні свята в США і західному світі, фактично політики йдуть на канікули. Потім у Росії відзначають Новий рік і Різдво – і до кінця січня 2026 року фактично там працювати не будуть, зокрема політики не проводять зустрічей.

Поки Росія тягнутиме час до грудня, а потім за час різдвяних свят, російські війська спробують домогтися на фронтах усього, чого тільки можна. До лютого Росія спробує прорвати український фронт і змусити його посипатися. І тоді в лютому Москва вийде з новими вимогами та умовами до України, США та Європи.

До березня 2026 року війна точно триватиме. Якщо, звісно, не відбудуться якісь фатальні події на кшталт імпічменту Трампу, або, наприклад, Путіна винесуть вперед ногами. А так, до березня Росія вестиме бойові дії максимально відчайдушно, але так, щоб не потрапити під удар нових санкцій. Адже в американському Сенаті всього сто осіб, з них 85 підписалися під законопроектом про введення 500-відсоткових мит проти покупців російської нафти. Тож поки Штати будуть на канікулах, Трамп розрізатиме різдвяну індичку і запалюватиме свічки, російські війська будуть максимально жорстко діяти на фронті, щоб домогтися істотних досягнень.

До нового року Путін хоче бачити падіння Покровська, захоплення Костянтинівки і вихід до Слов'янська і Краматорська.

Економісти, зокрема російські, оцінюючи запас міцності Росії та її здатність вести війну, часто сходяться в прогнозі: 2026-й може стати роком краху російської економіки, і РФ так чи інакше буде змушена згортати війну. Чи справді це так, і чи означає це, що всі потуги Росії восени-взимку-навесні – це останній ривок?

Так, на мій погляд, це дійсно останній ривок Росії. Про це свідчить і зростаючий дефіцит бюджету РФ, до того ж дефіцитним він буде і 2026 року, і рівень цін на нафту, і багато інших чинників. Російська економіка "кульгає на обидві ноги" вже зараз. Подивимося, скільки Росія зможе ще протриматися, і наскільки активно західний світ буде додавлювати російську економіку. Адже Росія, як поранений звір, може пробігти ще 5 км, стікаючи кров'ю. Питання в тому, чи готові американці та європейці добити цього звіра.

Чи зможе Україна витримати цей "останній ривок" Росії, якщо Москва кине все найкраще, що в неї залишилося, всі свої сили і ресурси, щоб домогтися максимуму на фронті, щоб у лютому почати домовлятися?

Україна витримає, я вірю в це. Але в нас можуть бути ще територіальні втрати. Так, є загроза, що на новий виток переговорів ми вийдемо з новими територіальними реаліями. Але Україна точно вистоїть, навіть попри всі внутрішні проблеми.

Поки в нас є партнери, готові виділяти гроші на нашу підтримку, поки в нас є люди, готові "на коліні" виробляти боєприпаси, дрони та інше, поки в нас є військові, які тримають фронт, Україна вистоїть.

Ще в перші три дні повномасштабного вторгнення був ризик, що Україна не вистоїть – якби за цей час було взято Київ, то питання з усією Україною було б вирішено. Але в цей критичний період вистояв Київ, і вистояла Україна, а отже, і далі триматиметься.

Говорячи про ймовірні територіальні втрати, які саме населені пункти ви маєте на увазі, крім Покровська?

Покровськ, так. Може впасти Костянтинівка. Російські війська можуть підійти ближче до Запоріжжя. Вони можуть захопити частину Дніпропетровської області, її поступово ми втрачаємо. Ще рік тому бої в Дніпропетровській області та захоплення її частин здавалися чимось неймовірним, але тепер це факт – війська РФ просуваються Дніпропетровщиною. Щоправда, поки що незрозуміло, як російська армія поведе себе в Дніпропетровській області: або вони підуть у напрямку Запоріжжя, або вони йтимуть у напрямку Павлограда.

Глобальних втрат, я думаю, у нас не буде. Із втратою Покровська, мені здається, у нас уже змирилися. За задумом росіян, Покровськ мав упасти ще минулого року, але досі він тримається всупереч усьому.

Всупереч усьому Покровськ так може протриматися і до лютого, і більше.

Можливо, протримається і до лютого. Всупереч усьому місто стоїть.

Ще раз кажу, що є ризик, що ми втратимо Покровськ і Костянтинівку, але масштабних втрат не буде, нічого не розвалиться, фронт не завалиться. Я бачу силу наших військових, бачу виснаження російської армії.

Росіянам терміново потрібні перемоги. Адже 12 січня 2026 року буде 1418-й день війни. Ви скажете, що в цьому такого? Але рівно стільки днів тривала Друга світова війна – якщо рахувати з 22 червня 1941 року до 9 травня 1945 року. За цей період було все: вторгнення ворожих військ в Україну, не окупація, блокада Ленінграда, битва під Сталінградом, досягнення Москви, а потім відкат, відступ військ Гітлера, аж до захоплення радянськими військами Берліна і вкраденого кашкета Гітлера. Усе це зайняло 1418 днів.

І ось зараз буде 1418 днів війни. І що? Перемог у Росії – нуль, досягнень – нуль. Тому Путін поспішає, щоб самому собі і росіянам показати хоч якісь перемоги. Ще раз – за 1418 днів Другої світової війни встигли зламати хребет фашизму, а тут "друга армія світу" загрузла під Покровськом, в Україні. Це дуже символічно.