"Роснефть" і "ЛУКОЙЛ" у нокдауні, але не на колінах: як спрацюють нафтові санкції Трампа

Санкції Трампа проти "Роснефть" та "ЛУКОЙЛ" — удар чи радше сигнал?

Оголошені 22 жовтня санкції адміністрації Дональда Трампа проти російських нафтових компаній стали найжорсткішим кроком Вашингтона у цьому секторі за останні два роки. До чорного списку Міністерства фінансів США потрапили державна корпорація "Роснефть", приватний холдинг "ЛУКОЙЛ" та понад тридцять їхніх дочірніх структур.

Під удар потрапили не лише виробничі, а й логістичні ланки — ті, що забезпечують видобуток, транспортування та морський експорт сирої нафти, тобто фактичну фінансову артерію російського бюджету.

Серед компаній, які підпали під обмеження, фігурують Lukoil Perm LLC, Lukoil West Siberia LLC і Lukoil Kaliningradmorneft — три ключові філії, що відповідають за видобуток нафти в основних басейнах країни.

Разом вони щороку переробляють понад 40 млн тонн сировини, або приблизно 15 % загального російського видобутку. У санкційний список також внесено Куйбишевський нафтопереробний завод, який має потужність понад 7 млн тонн і забезпечує пальним центральні регіони Росії, а також Rosnefteflot і Prime Shipping — операторів танкерного флоту, які контролюють перевезення нафти через Новоросійськ, Приморськ і Калінінград.

За оцінками партнерів Razom We Stand, аналітиків CREA, саме ці компанії забезпечують майже третину морських перевезень російської нафти, що дає Кремлю щонайменше 1,5–2 млрд доларів доходу на місяць.

Реакція ринку була миттєвою. На Московській біржі акції "ЛУКОЙЛа" впали на 3,4 %, а "Роснефти" — на 4,1 % протягом перших годин після оголошення.

Індекс Мосбіржі просів майже на 1,7 %, знецінення капіталізації обох компаній сукупно перевищило 12 млрд доларів.

Аналітики брокерських домів Finam і БКС зазначають, що короткострокова волатильність зумовлена насамперед побоюваннями щодо можливого блокування доларових операцій, втрати страхового покриття від міжнародних P&I Clubs та подорожчання фрахту танкерів.

На глобальному рівні санкції спричинили іншу реакцію — ціни на нафту різко зросли. Це найбільше денне зростання за останні два місяці. Експерти пояснюють таку динаміку "ефектом очікування": трейдери закладають у ціни ризик скорочення російської пропозиції, навіть якщо фізичні обсяги експорту поки не зміняться.

Але водночас ціна на Urals, основний сорт російської нафти, як бачите з графіку, поки не дуже росте, з 54 до 57.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, Росія зараз постачає приблизно 7,2 млн барелів на день, тобто майже 10 % світового експорту, і навіть незначне скорочення цього потоку може суттєво підняти ціни.

Довгострокові наслідки для російських компаній виглядають куди серйозніше. Нові обмеження означають втрату доступу до більшості західних фінансових інструментів і технологічних сервісів.

А це дуже цікаво. Адже за 3 роки війни американський нафтосеріс SLB (колишній "Шлюмберже") не те що не пішов с Росії — він навіть розширив свою діяльність! Всупереч зусиллям та тиску НГО (Business 4 Ukraine), дипломатів та окремих конгресменів.

Важливо — SLB є провідним світовим постачальником технологій горизонтального та гідророзривного буріння (fracking, directional drilling), які дають змогу підвищувати дебіт свердловин і розробляти важковидобувні пласти — зокрема, у Західному Сибіру та Арктиці, де природний тиск у пластах низький.

До того ж компанія забезпечує цифрові сервіси геофізичного моделювання і моніторингу родовищ — програмні комплекси Petrel, Techlog і DELFI, які дають змогу моделювати поклади у 3D-форматі, визначати оптимальні точки буріння та керувати процесом у режимі реального часу.

SLB постачає насосно-компресорне обладнання, системи цементування, каротажні прилади й технології вторинного видобутку (enhanced oil recovery), без яких неможливо підтримувати стабільний видобуток на старих родовищах.

І нарешті, важливо, що SLB має унікальні технології для шельфових і арктичних операцій, включно з автономними підводними буровими модулями й аналітичними системами контролю тиску — те, що російські компанії не можуть самостійно виробляти.

Саме тому навіть часткова присутність Schlumberger у Росії означала збереження технологічної "кисневої подушки" для галузі.

Тож моє особисте сподівання — нарешті SLB з Росії приберуть!!!

Заборона на транзакції через американські банки блокує розрахунки у доларах, а відмова страхових клубів від покриття російських танкерів може зробити транспортування дорожчим на 15–25 доларів за тонну. Але тут не все так просто — долар при розрахунках з КНР та Індією вже давно не використовужться. А страховка відбувається не в західних компаніях.

За оцінками аналітиків Oxford Energy Institute, навіть часткове блокування фінансових і логістичних каналів може знизити нафтові доходи Росії на 80–100 млн доларів на день, що дорівнює приблизно 30–35 млрд доларів на рік.

Для порівняння, у 2024 році експорт нафти та газу приніс російському бюджету майже 240 млрд доларів, або 38 % усіх державних доходів.

Важливо США вдарили по "Лукойлу" та "Роснефті": як Вашингтон повертається до санкцій проти Кремля

Російські економісти, більш обережні у прогнозах, оцінюють прямі логістичні втрати у 5–7 млрд доларів на рік, однак визнають, що реальна цифра може бути вищою, якщо ЄС і Велика Британія синхронізують свої санкційні списки з американським.

Попри гучність рішення, експерти як у США, так і в Європі визнають його обмежений характер.

Rosneft і Lukoil давно не мають прямих контрактів з американськими контрагентами, а більшість їхніх експортних угод обслуговуються через банки в Китаї, Індії, ОАЕ та Туреччині.

Без запровадження вторинних санкцій проти покупців російської нафти — передусім індійських та китайських нафтопереробників — нові обмеження залишатимуться радше політичним сигналом, ніж економічним ударом.

Водночас ефект санкцій має різноспрямований характер.

З одного боку, потенційне скорочення обсягів продажу може поступово обмежити експортні доходи Росії, особливо якщо вторинні санкції ускладнять логістику для "тіньового флоту".

З іншого боку, вже наявне зростання цін на нафту може частково або навіть повністю компенсувати втрати у фізичних обсягах експорту.

За підрахунками Bloomberg Energy Intelligence, підвищення середньої ціни Brent на 4 долари за збереження нинішніх обсягів експорту приносить Росії додатково приблизно 28 млн доларів щодня — сума, яка може нівелювати початковий вплив санкцій у короткостроковій перспективі.

Отже, крок Вашингтона є радше попереджувальним жестом, що демонструє готовність США повернутися до активнішої санкційної політики у сфері енергоресурсів.

Реальний вплив стане відчутним лише у випадку, якщо Сполучені Штати зможуть переконати своїх союзників приєднатися до обмежень, а також запровадять контроль за покупцями російської нафти поза межами "великої сімки".

Інакше нові санкції ризикують залишитися лише символічним нагадуванням про те, що фінансова та логістична ізоляція Росії залишається незавершеною.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Трамп незадоволений Путіним: у Білому домі пояснили, чому США вдарили по нафтобізнесу РФ (відео)