54-та «Молодість»: десять найцікавіших фільмів

Церемонія відкриття 54-го міжнародного кінофестивалю «Молодість»  відбудеться сьогодні в Червоній залі Будинку кіно. Фільмом відкриття фестивалю стане класична комедія Біллі Вайлдера «Квартира» (США, 1960), яка мала не менший успіх, аніж попередня картина того ж режисера «У джазі тільки дівчата», одержавши п'ять «Оскарів». Також режисеру Сергію Маслобойщикову буде вручено почесного «Скіфського оленя» за внесок в українське кіномистецтво.

Цьогоріч фестиваль проходить втретє від початку повномасштабної агресії Росії, але дотримується довоєнного формату: міжнародний (який включає повнометражне, короткометражне і студентське змагання), національний і документальний конкурси, дитячий Molodist Teen Screen і насичена позаконкурсна програма. Додано нову добірку «Молодість-молодість», що складена роботами нового покоління кінематографістів на теми дорослішання, стосунків та пошуків себе.

Основним фестивальним майданчиком слугуватиме столичний кінотеатр «Жовтень». Покази  частини позаконкурсних програм відбуватимуться в Будинку кіно.

Кінокритик Дмитро Десятерик обрав 10 найцікавіших стрічок з різних фестивальних секцій.

«Магеллан» (реж. Лав Діас, Португалія-Іспанія-Франція-Філіппіни- Тайвань) — «Спеціальні події»

Коли я бачу імʼя філіпінського режисера Лава Діаса, то перше, що мені спадає на думку — не призи чи особливі стилістичні прийоми, а тривалість його фільмів. 4-5 годин — це стандартний хронометраж, а  «Колискова для сумної таємниці», відзначена призом на Берлінале в 2016 році, тягнеться 8 (вісім) годин. «Магеллан» на цьому тлі нетипово короткий — усього лише 2 години 40 хвилин. Є й інші відмінності. Це перше за багато років кольорове кіно Діаса, велика частина історії розгортається не на Філіппінах і, нарешті, тут знімається міжнародна зірка — Гаель Гарсіа Берналь у ролі Магеллана.

Фільм зображує шлюб Магеллана та Беатріс Барбоси в Севільї в 1517 році, їхнє коротке спільне життя перед відправленням героя Берналя в експедицію від імені іспанської корони, виснажливу і небезпечну подорож Фердинанда через Тихий океан і прибуття на Філіппінські острови, яке стало фатальним для більшості команди. Гай Лодж із Variety описав фільм як «вражаюче змонтований» і «політично суворий».

«Птахи і звірі. Всесвіт Гніздовського» (реж. Надія Парфан, Україна) —  «Українські премʼєри»

Це перша повнометражна робота документалістки Надії Парфан після її нашумілого неігрового мюзиклу «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» (2019). Новий фільм, як зрозуміло з назви, присвячений відомому українсько-американському художнику Якову Гніздовському.

Яків Гніздовський, уродженець Тернопільщини, переїхав до США з Німеччини в 1949 році і вже в середині 1950-х здобув визнання у Америці як провідний графік. Його картини «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента США Джона Кеннеді в Білому домі. Твори Гніздовського зберігаються в Конгресовій бібліотеці, Бостонському музеї, Філадельфійському музеї, Університеті Делавер, Університеті Вашингтона, Батлер Інституті, фундації Вудварда, збірці Нельсона Рокфеллера (у США), а також у музеях Японії.

Надія Парфан власне й досліджує шлях Гніздовського від таборів для переміщених осіб до світової слави. Один з героїв фільму – Жером, кіт художника, очима якого показане життя митця. Фільм знято на замовлення Суспільного.

«Оксана» (реж. Шарлен Фав'є, Франція-Угорщина-Україна) — «Українські премʼєри»

Оксана Шачко — співзасновниця руху Femen, талановита художниця з трагічною долею. Саме вона оголила груди на протесті в 2009 році, після чого акції топлес стали впізнаваною ознакою Femen. У 2013-му, після кількох нападів на активісток, попросила політичного притулку у Франції. Продовжила активістську і мистецьку діяльність у Парижі. Повісилася у власній квартирі 23 липня 2018 року після двох невдалих спроб самогубства, лишивши записку англійською, адресовану паризькій богемі: «Ви всі фейк».

Режисерка Шарлен Фав'є дебютувала драмою «Слалом» (2020) про сексуальне насильство у спорті. Картина тоді потрапила до офіційного відбору Канського кінофестивалю. Оксана в потрактуванні Фавʼє — сучасна революціонерка-феміністка, що проклала шлях, зокрема, руху #MeToo. Головну героїню грає Альбіна Корж, також у фільмі зіграли інші українські акторки — Марина Кошкіна і Оксана Жданова.

«Київський торт» (реж. Микита Лиськов, Україна-Естонія) — Національний конкурс

Цей фільм вартий уваги в першу чергу через його автора —  самобутнього режисера анімації, дніпрянина Микити Лиськова. Його сатиричний мультфільм «Кохання» (2019) став правдивою сенсацією у своєму жанрі. Надалі Лиськов зосередився переважно на коротких абстрактних роботах. «Київський торт» — перша сюжетна робота після тривалої перерви.

Це історія бідної української родини починаючи з 2010-х. У родині народжується дитина, батьки відчайдушно намагаються виборсатися зі злиднів. І вже коли вдається хоч трохи поліпшити своє життя, трапляється нова, надто всім нам добре відома біда. Лиськов  знову будує оповідь на сатиричних і сюрреалістичних  образах, але додає і нові інтонації — відповідні війні та спротиву українців агресору.

«Дракула» (реж. Раду Жуде, Румунія-Австрія-Люксембург-Бразилія) – «Фестиваль фестивалів»

Хай назва нікого не вводить в оману: Раду Жуде – не просто провідний режисер сучасного румунського кіно, а ще й його головний сатирик і пересмішник. Тому цей «Дракула» буде вкрай далекий від традиції. Дія перенесена в сучасну Трансільванію, а сюжет являє собою гомеричну суміш полювання на вампірів, пролетарських страйків, прикладної містики, романтичних поривань, творчості штучного інтелекта, фольклору, горору і відвертого кітчу.

Фільм мав світову прем’єру на кінофестивалі у Локарно і лишив кінокритиків сильно спантеличеними.

«Просто випадковість» (реж. Джафар Панагі, Іран-Франція-Люксембург) —  «Фестиваль фестивалів»

Джафар Панагі — без перебільшень легендарна особистість. Він є найвідомішим автором опозиційного іранського кінематографа. Сидів під домашнім арештом, за рішенням суду йому заборонили фільмувати. Також Панагі четвертий в історії світового кіно режисер-лауреат головних призів усіх трьох центральних кінофестивалів — Венеційського (2000; фільм «Коло»), Берлінського (2015; фільм «Таксі») та Канського.

Власне, саме «Просто випадковість» принесла Джафару «Золоту пальмову гілку». Все починається цілком буденно: родина — кульгавий чоловік, дружина, дочка — їде в автомобілі пізно ввечері і випадково збиває собаку. Щоб полагодити машину, вони заїжджають до найближчого гаража, де Вахід, автомеханік з Азербайджану, впізнає чоловіка за голосом після того, як той розмовляє по телефону з матір'ю. Механіку здається, що це — горлоріз, який катував його та його друзів у тюрмі багато років тому. Намагаючись зʼясувати правду, Вахід захоплює кульгавого і метушиться містом, звертається до знайомих, які разом з ним пройшли вʼязницю.

Після успіху фільму в Каннах міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро назвав перемогу Панагі «жестом опору проти гноблення іранського режиму».

«Під хмарами» (реж. Джанфранко Розі, Італія) — «Фестиваль фестивалів»

Джанфранко Розі — один з найбільш іменитих документалістів світу: має «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю за фільм «Священна римська кільцева» (2013) і «Золотого ведмедя» Берлінського кінофестивалю за «Море у вогні» (2016).

Фільм є портретом Неаполя. Він показує фрагменти повсякденного життя людей, які живуть і працюють у цій неофіційній столиці південної Італії. При цьому одним з головних мотивів оповіді стає одвічна небезпека, що панує в тих краях: загроза виверження Везувію і землетруси. Підземні поштовхи стають щораз потужнішими. Археологи поспішають закінчити роботу. Місцевих мешканців охоплює тривога.

Розі фільмував у Неаполі та його околицях протягом трьох років. Це перша чорно-біла картина режисера після його повнометражного дебюту «Човняр» (1993) про річку Ганг в Індії. Лауреат премії «Оскар» Деніел Блумберг написав музику до фільму, що стало його першою співпрацею з Розі.

Пітер Бредшоу з The Guardian оцінив фільм на п'ять зірок з п'яти, назвавши його «абсолютно самобутнім» і «примарною, але яскравою кінематографічною мозаїкою». На Венеційському фестивалі «Під хмарами»  отримав спеціальний приз журі.

«Ми вам віримо» (реж. Шарлотт Девіллер, Бельгія) - Міжнародний конкурс (повні метри)

40-річна героїня на імʼя Аліса бореться за захист своїх дітей, намагається донести їхні страхи системі правосуддя, яка ретельно перевіряє її, а не їхнього абʼюзера-батька. Фільм досліджує виклики, з якими стикаються жінки, та те, як правова система реагує на сімейне і домашнє насильство. Шарлотт Девіллер, у співпраці з Арно Дюфе,  опиралася на особистий та професійний досвід у сфері охорони здоров’я.

Фільм мав світову прем’єру на цьогорічному Берлінале, де отримав спеціальну відзнаку як найкращий дебютний повний метр.

«Халамидник» (реж. Гарріс Дікінсон, Сполучене Королівство)  – Міжнародний конкурс (повні метри)

Гарріс Дікінсон  — молода зірка британського кіно, став відомим за виконання однієї з головних ролей у фільмі «Трикуник смутку», відзначеному «Золотою пальмовою гілкою». «Халамидник» — це режисерський дебют Дікінсона — жорстка соціальна драма. Головний герой на імʼя Майк (Френк Ділейн) — бездомний лондонський молодик, який страждає від наркозалежності та бідності. Одного ранку він приймає гроші від літньої пари, але потім помічає таємничу літню жінку, яка грає на скрипці та дивиться на нього. Це запускає ряд подій, драматизм яких зростає на кожному сюжетному повороті. В одній з ролей знялась відома українська акторка Карина Химчук («Ти мене любиш?»).

Світова прем’єра «Халамидника» відбулася у Каннах, у секції «Особливий погляд», де він отримав приз FIPRESCI й нагороду найкращому актору (Френк Ділейн).

«Корисний привид» (реж. Рачапум Бунбанчачок, Таїланд-Сінгапур-Німеччина-Франція) - Міжнародний конкурс (повні метри)

«Корисний привид» — надприродна чорна комедія-драма в дусі таїландського магічного реалізму, чиїм засновником можна назвати живу кінолегенду Королівства — Апічатпонґа Верасетакула.

Все начебто починається з трагедії. Жінка на імʼя Нат помирає. Але навіть після смерті вона продовжує хвилюватися через алергію чоловіка на пил. Щоб краще дбати про коханого, вона стає… привидом і вселяється у порохотяг. Тепер її завдання підтримувати чистоту в будинку й захищати сім’ю від інших мстивих привидів, які, звісно, тільки й раді робити шкоду. Щоб стати корисним привидом, Нат треба позбутися тих, які користі не приносять.

На Тижні критики Канського кінофестивалю «Корисний привид»  отримав Ґран-прі.