Собор шпигунської Богоматері. Як кримінальний авторитет побудував російським генералам з розвідки церкву з «чудо-іконою»

Благодійник Петруха

Згідно з легендою, яку розповідає господиня ікони Маргарита Воробйова, все почалося 2 травня 1998 року, коли її 14-річна донька Анастасія за 25 рублів купила ікону Божої Матері “Пом’якшення злих сердець”, надруковану в друкарні РПЦ у Софрині та наклеєну на оргаліт. Ікону поставили в сервант, а вранці Воробйова з подивом виявила, що друкарська ікона нібито запахла і замироточила. Про біографію Воробйової майже нічого не відомо. Раніше вона прислуговувала в Микільському храмі під Павловським Посадом, який за радянських часів використовувався як склад хімічних добрив, а потім працювала в рекламній фірмі “Саламандра Лаб”.

Воробйова тут же обдзвонила своїх подруг і розповіла про диво. Незабаром до їхньої з дочкою квартири на Ізмайловському бульварі потягнулися люди, а по Москві поповзли чутки про нібито чудодійні властивості олії, яка витікає з ікони: одні розповідали, що лежачі інваліди, що помазалися олією, раптом вставали на ноги, інші запевняли, що хворі на рак незабаром виліковувалися, а бездітні жінки починали народжувати.

Сусіди недовго терпіли стовпотворіння в під’їзді і звернулися в міліцію зі скаргами. Воробйова стала шукати спонсора для будівництва церкви під ікону, однак у банківських офісах її ввічливо вислуховували, а потім швидко прощалися. За словами берегині, з потрібними зв’язками допоміг духівник патріарха Кирила старець Ілій (Ноздрев) з Оптиної пустелі. “Таку ікону не можна тримати під спудом, починай їздити”, – на прощання заявив старець.

І незабаром сталося ще одне диво: на порозі квартири Воробйової з’явився віце-президент Федерації боксу Росії Анатолій Петров, більше відомий як кримінальний авторитет із Балашихи на прізвисько “Петруха”. Щедрість Петрова була безмежною: він не тільки погодився фінансувати зарубіжні турне “чудо-ікони”, а й до того ж дав гроші на будівництво церкви. І не де-небудь, а в секретному селищі Служби зовнішньої розвідки в Бачурині. Крім того, авторитет купив у селищі другу земельну ділянку для котеджу Воробйової, а її неповнолітній доньці оплатив навчання в коледжі.

За радянських часів Петров був членом збірної країни з боксу, але потім опинився в колонії за хуліганство. У Балашисі колишнього боксера називають ставлеником лідера Подільського ОЗУ Сергія Лалакіна (Лучок) і приписують йому участь у замовних убивствах. Наприклад, містом ходили наполегливі чутки, що банда Веренєва, куди в молодості начебто входив Петруха, у 1996 році організувала вбивство Володимира Москальця, глави Салтиківки (раніше – дачне селище під Балашихою, зараз входить до складу міста), а також причетна до загибелі 17-річної офіціантки з кафе “Лагуна” Дарини Тюріної.

За однією з версій, Москалець нібито зажадав у бандитів занадто великого хабара за земельні ділянки, за що його і застрелили. А господар кафе, де працювала загибла дівчина, відмовився платити данину, і найняті бандити підпалили приміщення. Під час розтину з’ясувалося, що загибла була на п’ятому місяці вагітності й чекала на двійню.

Крім інших кримінальних історій, пов’язаних із Петровим, в інтернеті викладено відео, на якому його рідний дядько Олександр Іванов і тепер уже колишній глава Балашихи Євген Жирков із набитою грошима сумкою на столі заздалегідь вирішують, хто буде переможцем аукціону на будівництво доріг. Незабаром після публікації скандального відео дядька Петрухи знайшли мертвим, а Жиркова 2019 року засудили на 9 років за хабарі.

Як повідомило джерело The Insider у Балашисі, від початку двотисячних років Петров посилено “відпирав” свій кримінальний імідж: одягнув погони генерала козачих військ, заснував фонд допомоги боксерам, багато виступав по телебаченню, завів дружбу з впливовими ієрархами РПЦ і високопоставленими силовиками.

“Зараз у нього все і всюди схоплено, – продовжує співрозмовник The Insider. – До війни з Україною він не вилазив із Ніцци, Цюріха, Лондона і Парижа, а на Кіпрі побудував особняк і готель. Ви врахуйте, що наглядову раду Федерації боксу, де Петруха значиться віцепрезидентом, очолює начальник Служби безпеки президента Олексій Рубіжний, туди ж входять головний нафтовик Сєчін і купа всіляких віпів і авторитетів”.

Маргарита Воробйова називала Петрова благодійником, а сам він заявляв: “Для мене ця ікона – все моє життя”. У 2006 році церква в Бачурині прийняла перших парафіян, і – щойно почалися служби – ікона нібито бурхливо замироточила. Довелося “святу” субстанцію зливати в банки і відкривати церковну крамницю.

Дзвонар у погонах

Якщо Воробйова здебільшого торгує олією в церковній крамниці, то в закордонних поїздках ікону супроводжує її чоловік, колишній дзвонар церкви Сергій Фомін, який отримав дипломатичний паспорт. Журналістам він представляється військовим і служить у відділі Московського патріархату із взаємодії зі збройними силами та правоохоронними органами.

У березні 2014 року разом із “ввічливими людьми” Фомін перебував у Криму. У Севастополі перед іконою, що мироточить, відбувся загальноміський молебень за участю тодішніх депутатів Держдуми Франца Клінцевича і Сергія Маркова, який нещодавно поповнив ряди “іноагентів”. І поки віряни молилися про мир, спецназ ГРУ захоплював стратегічні об’єкти.

Одна з історій дзвонаря Фоміна, яку він постійно розповідає в поїздках, пов’язана з дворічною дівчинкою, яка випадково з’їла собачу їжу. Дитина підхопила сильну інфекцію і вже вмирала, а лікарі нібито виявилися безсилими. Тоді її мати вилила в рот доньки чудодійну олію з ікони, і вранці всі виразки та корости майже зникли.

Але особливу його гордість викликають дві інші історії. Виявляється, по-перше, “чудо-ікону” для молитви доставляли Путіну. Щоправда, Фомін згадує про таємні візити в Ново-Огарево тільки у вузькому колі, зате про це пишуть близькі до РПЦ сайти. А по-друге, ікона зі шпигунського селища допомогла Кирилу Гундяєву зайняти місце первосвященика на помісному соборі 2009 року, нібито сильно замироточивши. На знак подяки патріарх згадує її у своїх проповідях.

Згодом ікона “Пом’якшення злих сердець” стала цілком успішним комерційним проектом зі своїм бюджетом, рекламою і музичним супроводом. Перед приїздом у якесь місто по місцевих новинах крутять телесюжети про чудодійну олію, здатну вилікувати людей від страшних хвороб. До зйомок у рекламних роликах залучаються медійні особи.

Наприклад, телепропагандист Борис Корчевніков приїжджав з іконою в окупований Донбас і на камеру спілкувався з командирами бойовиків. А акторка Катерина Бестужева розповідала, що завдяки іконі нібито вилікувалася від хронічної алергії. Ікону з Бачуріна також піарили колишній омбудсмен Павло Астахов і провладний блогер Андрій Ніколаєв.

До початку російської агресії проти України ікона по кілька разів гастролювала у США, Канаді, Європі, Австралії та на Філіппінах. Настоятелі православних храмів за кордоном називали її “нашою святинею” і збирали натовпи вірян, здебільшого вихідців із Росії, Молдови, України та Білорусі. Причому де б ікона не побувала, усюди обов’язково траплялися чудеса.

Наприклад, митрополит Мурманський Митрофан (Баданін), який раніше дослужився на Північному флоті до капітана 2-го рангу, розповідав, що в Італії якийсь представник народу рома хотів викрасти ікону прямо з храму. Але злодюжку майже паралізувало, щойно той доторкнувся до окладу.

Інші священики транслюють зовсім вже фантастичні небилиці і при цьому не забувають підкреслити, хто головний ворог Росії. “Ця ікона була в Японії, коли вибухнув вулкан Фукусіма, – розповідав якийсь святий отець, виступаючи в окупованому сепаратистами Донецьку 2014 року. – І потужна радіація мала отруїти наш Далекий Схід. Але ікона була там, і вітер стійко дув у бік Америки”.

Щоб зайвий раз не ризикувати, п’ять років тому Фомін перестав привозити ікону в зону бойових дій і замовив точну копію. Її назвали Донецькою іконою “Пом’якшення злих сердець”. Зрозуміло, і копія одразу замироточила, і почалися чудеса: то українські снаряди перестають вибухати, то американські ракети збиваються з курсу, а солдатів, які намазалися чудодійною олією, нібито не беруть кулі. Усі ці ніким не підтверджені історії розповідає хранитель донецької ікони, ветеран КДБ-ФСБ Сергій Поляков. Службу він починав господарником у хабаровській філії “Альфи” КДБ, а після відставки заробив себе православним патріотом.

The Insider зв’язався з колишньою служителькою церкви в Бачурині. Там вона пропрацювала кілька років, а потім звільнилася: “Ви зрозумійте, що Петруха, дзвонар Фомін, Воробйова і кгб-шник Поляков – це все одна тепла компанія, – каже екс-служителька. – Вони вміло підіграють РПЦ своїми казками про чудотворну ікону. За кордоном вони просувають ідеї “русского мира”, що на руку російській пропаганді. У них зацікавлені політруки з Міноборони, коли вони морочать голови солдатам, яких посилають на смерть. Та й самі, як я думаю, вони внакладе не залишаються. Коротше, я довго дивилася на цей цирк і звільнилася”.

До речі, до Фоміна кілька разів зверталися віряни і просили показати, що знаходиться всередині окладу. Щоразу він відповідав, що дорогий оклад можна пошкодити, а “святу субстанцію” нібито брали на аналіз експерти з РПЦ, які виявили в олії білок і сліди якоїсь рідкісної рослини з Африки, що свідчить про “жвавість ікони”. Тим часом у РПЦ заявили, що така експертиза не проводилася.

Генерали СЗР і батюшка-педофіл

Щорічно на честь чудотворної ікони в Бачурині відбуваються велелюдні хресні ходи за участю офіцерів зовнішньої розвідки та членів їхніх сімей. Приміром, у натовпі не раз помічали засекречених генералів СЗР В’ячеслава Конанихіна і Євгена Колесникова з домочадцями. Дружина і дочка Конанихіна працюють у центральному апараті Верховного суду, а дружина Колесникова займається домашнім господарством. Де раніше шпигував Конанихін, з’ясувати не вдалося, а ось Колесніков під виглядом дипломата починав службу в резидентурі ПГУ КДБ у Каїрі.

Генерали СЗР облюбували Бачурине ще на початку двотисячних. Першими новоселами стали нині покійний директор СЗР Євген Примаков, його особистий лікар Давид Іоселіані та генеральський уролог Олег Аполіхін, який отримав прізвисько “член-кореспондент СЗР”.

У Бачурині побудував величезний особняк і давній путінський товариш по службі в ПГУ КДБ Андрій Бєльянінов, десять років очолював російську митницю. У липні 2016 року до головного митника нагрянули з обшуком співробітники УСБ ФСБ і виявили золоті злитки, старовинні картини і взуттєві коробки, битком набиті доларами. Однак Путін не дав добро на посадку Бєляша, як його називали в митниці, і тепер той очолює Асамблею народів світу, просуваючи так звані цінності “русского мира”.

У побудовану Петрухою церкву на помазання маслом організовано привозять бійців засекреченого загону СЗР “Заслін”. Він охороняє російські посольства і супроводжує в зарубіжних поїздках високопоставлених чиновників, генералів спецслужб і топ-менеджерів найбільших російських держкорпорацій. З метою конспірації їх приписують до МЗС і селять у відомчі будинки недалеко від штаб-квартири СЗР.

Причому якщо раніше в “Заслін” в основному набирали бійців із центру спеціального призначення “Альфа” і “Вимпел” при ФСБ, то тепер третина особового складу – вихідці з Росгвардії. Можливо, це пов’язано зі збільшенням “недружніх” Росії країн, де потрібна додаткова охорона. Або бійці, які підписали контракти, масово гинуть в Україні.

Ще недавно настоятелем храму розвідників у Бачурині був протоієрей Дмитро Кувирталов. Журналістам він розповідав, що не раз був свідком, як ікона “Пом’якшення злих сердець” сильно кровоточила.

Однак, судячи з усього, “криваві сльози” з’являлися зовсім з іншого приводу: минулого року батюшку засудили за поширення дитячої порнографії. У 2023 році він поїхав на “СВО” духовним наставником для військових. У якийсь момент залишив у штабному бліндажі свій незапаролений мобільник. Вночі вартовий виявив у телефоні фото голої школярки.

Як встановило слідство, Кувирталов вступив у листування з Ч. з Алтайського краю і за грошову винагороду просив її знімати на відео і фотографувати себе оголеною. Потім дитяче порно продавали іншим абонентам. Як з’ясував The Insider, це були священики з Москви, Новосибірської області та анексованого Криму. Отця Дмитра відлучили від церкви указом патріарха Кирила, а Зюзинський суд Москви відправив його в колонію на три роки.