Дружив з Путіним і блокував вступ України в НАТО: за що президент Франції Саркозі сидітиме в тюрмі

Його життя нагадувало казку, а сам він колись здавався ідеальним гламурним принцом у політиці чи то пак королем. Його вважали політиком світового рівня та визнаним авторитетом. Втім, король виявився голим, а ще – жадібним, не щирим і злодійкуватим.

Мова про Ніколя Саркозі, колишнього президента Франції, який вперше серед носіїв цього почесного статусу потрапив за грати та проведе там наступні 5 років. 24 Канал розповідає історію Ніколя Саркозі та нагадує, чому його не люблять також і в Україні.

Що відомо про угорське походження та молоді роки Саркозі?

Ніколя Саркозі народився 28 січня 1955 року в Парижі, його батько – дрібний угорський шляхтич з давнім родоводом, який змушений був тікати з батьківщини від радянських репресій до Франції. Там батько майбутнього президента швиденько вступив до лав Іноземного легіону – традиційного репутаційного "ландромату" тих часів та ідеального місця, щоб перетворитися з угорського мігранта на француза.

На щастя для Саркозі-старшого, на війну в Індокитай їхати не довелося, легіонер обмежився тоді ще тихим Алжиром, а через кілька років, завдяки потрібним зв'язкам (в тодішньому аналогу ВЛК у Марселі виявився лікар-земляк, який допоміг з потрібним висновком) Поля Саркозі взагалі демобілізували – нібито за станом здоров’я, відкривши йому шлях до мирного життя.

Відтак Pal István Ernő Sárközy de Nagy-Bocsa перетворися на Поля Саркозі та осів у Парижі, де заснував успішний рекламний бізнес і незабаром зустрів Андре Малла, спадкоємицю давнього та заможного роду сефардських євреїв, які осіли у Франції та прийняли католицьку віру. Від цього союзу і з’явився на світ Ніколя Саркозі. Він був середнім із трьох дітей.

Ніколя Саркозі (посередині) з батьками, 1994 рік / фото James Andanson / Getty Images

Батько незабаром залишив родину заради нових відчуттів (він був одружений ще двічі) і відмовився її підтримувати, тож вихованням Ніколя та його братів опікувалась мати та її родина, а найближчою людиною для малого став дідусь. Родина не бідувала й змогла забезпечити для Ніколя належне навчання, попри те, що сам Ніколя особливої жаги до знань не мав і навіть провалив іспити в 5 класі, тому довелося змінювати школу.

Після завершення школи Саркозі вступив на юрфак престижного Паризького університету Нантер та отримав диплом юриста, а далі почав працювати в юридичній компанії, маючи за спеціалізацією сімейне право. Вочевидь на вибір сфери діяльності Саркозі вплинули дитячі травми й, щоб подолати їх, Ніколя використав набуті навички, щоб відсудити в батька аліменти для матері.

Старт політичної кар'єри Саркозі

Крім юриспруденції Ніколя Саркозі цікавився також і політикою. Цікаво, що його університет в ті роки був справжнім розсадником модного тоді "лівацтва", натомість Ніколя пішов проти течії та приєднався до "правих" Завдяки політиці до того тихий Саркозі змінився й відкрив у собі талант оратора та харизму.

Вже в 23 роки він отримав першу політичну посаду – став членом ради одного з паризьких передмість – Неї-сюр-Сен (це елітне передмістя Парижу, куди родина Саркозі переїхала з Парижу і де пройшли молоді роки Ніколя).

Також Саркозі доєднався на партії тодішнього мера Парижа Жака Ширака Rassemblement pour la République ("Об'єднання на підтримку Республіки", скорочено – RPR). Ця політична сила презентувала себе як оновлена партія голлістів (прихильників політичного курсу творця П'ятої французької республіки Шарля де Голля) та належала до правоцентристів. У 80-і ОПР стала провідною партією Франції та справжньою кузнею кадрів.

Жак Ширак і Ніколя Саркозі / фото AFP / Getty Images

Саркозі влився в мейнстрім, який виніс молодого юриста спершу (1983 року) на посаду мера рідного Неї-сюр-Сен, а згодом (у 1988-му) зробив депутатом Національних зборів.

Мером Неї-сюр-Сен Саркозі став завдяки трагічному випадку. Чинний мер Ахілл Перетті раптово помер, Ніколя був близьким до нього, його мати була особистою секретаркою чиновника, а її син – відповідав за кампанію. Відтак штаб вирішив замінити померлого Перетті на живого Саркозі. І не прогадав.

У 38 років Ніколя Саркозі став міністром фінансів в уряді Едуара Балладюра, при цьому сам він вважався "людиною Ширака". Попри таку репутацію на виборах президента Франції 1995 року Саркозі підтримав саме Балладюра – й прогадав. Ширак переміг опонента в битві за симпатії голлістів, а згодом виграв загальні вибори. Перемога Ширака позбавила Саркозі роботи в уряді, але він залишився на провідних ролях серед голістів.

Спадкоємець Жака Ширака і глава МВС

Під час другого президентського терміну Ширака теплі стосунки з колишнім протеже відродилися. Президент пробачив Саркозі та зробив його міністром внутрішніх справ. Така "всеядність" доволі типова для Франції, тому дивуватися, що колишній міністр бюджету очолив МВС не варто, до того ж Саркозі ще з часів свого мерства мав репутацію людини зі сталевими нервами та неабиякою рішучістю та мужністю.

У 1993 році він став національною зіркою, коли особисто вів переговори з психопатом, який взяв у заручники дітей в садочку в рідному місті Саркозі та погрожував підірвати їх за допомогою пояса шахіда. У підсумку терориста ліквідували спецпризначенці, ніхто зі заручників не загинув, а мер Саркозі, який буквально нав’язав себе в перемовники, отримав міцний піар.

Тому майже 10 років потому призначення Саркозі очільником МВС не викликало особливих питань. Як не було їх, коли незабаром Саркозі знову очолив міністерство фінансів, а потім – знову МВС.

Президент Франції Жак Ширак і Саркозі (крайній справа) стоять разом із міністрами в Єлисейському палаці / фото Pascal Le Segretain / Getty Images

Ширак в особі Ніколя Саркозі готував собі спадкоємця, хоча їхні відносини далеко не завжди були райдужними. Саркозі постійно інтригував проти президента, а той удавав, що закриває на все це очі, адже не мав альтернативи (інший фаворит Ширака – Ален Жюппе – погорів на звинуваченнях в корупції).

Ширак зважав на високі рейтинги харизматичного політика (чого не було в ще одного улюбленця Ширака – Домініка де Вільпена), тому мав побачити в ньому майбутнє своєї політичної сили, що утворилася внаслідок злиття RPR та інших правоцентристів-консерваторів зі "Союзу за французьку демократію". Нове об'єднання отримало назву "Союз за народний рух" (СНР або UMP), а Саркозі став у 2004-му його лідером.

Ніколя Саркозі – президент Франції

Саме як лідер UMP Саркозі йшов на вибори президента Франції-2007 й впевнено переміг на праймеріз. Жак Ширак, не маючи інших варіантів, змушений був підтримати кандидатуру свого неоднозначного протеже. Так Ніколя Саркозі став шостим президентом П'ятої республіки, залишивши своїй суперниці соціалістці Сеголен Руаяль роль другої непрохідної.

Президентство Саркозі було помпезним, яскравим, скандальним та ефектним, сам він перетворився на мегазірку та резидента світської хроніки, якого порівнювали з головними секс-символами початку 21 століття – футболістом Девидом Бекхемом і актором Бредом Піттом. "Злі язики" вперто намагалися акцентувати увагу на гігантських вухах політика, але, здавалося, ніщо не могло зірковий імідж.

Ширак і Ніколя Саркозі / фото AFP / Getty Images

Гламурності образу Саркозі додала його нова й третя за ліком дружина – модель, співачка, акторка та світська левиця Карла Бруні. За романом Бруні та щойно розведеного президента слідкувала не лише вся Франція, а, й мабуть, ціла планета. Весілля пари 2 лютого 2008 року у Єлисейському палаці стало головною світської подією року.

Перша леді Франції Карла Бруні цілує президента Ніколя Саркозі на терасі кафе в садах Версальського палацу поблизу Парижа, на наступний день після їхнього весілля / Antoine Gyori

Не менш активним Саркозі був і на політичній арені. Він проштовхнув через лояльний парламент зміни до Конституції та суттєво розширив свої повноваження, скасував деякі податки (здебільшого для верхніх прошарків середнього класу та багатіїв), що призвело до проблем із бюджетом.

Щоб вирішити цю проблему, Саркозі вдався до непопулярних заходів у вигляді підвищення пенсійного віку, чим викликав масові протести, адже під ударом опинилися найменш захищені верстви населення.

"Вулиця" традиційно сильна у Франції, тому "різати" соціальні видатки Саркозі не наважився, тому дірка в бюджеті лише збільшувалась. Не додала міцності економіці й світова фінансова криза 2008 року. Гасити все це довелося новими державними субсидіями та популізмом.

Невдачі на внутрішній арені Саркозі намагався компенсувати міжнародною активністю. Він показав себе як активний борець за екологію та показав себе як лідер "зеленої адженди", долучився як переговорник та посередник до вирішення політичної кризи в Колумбії, особисто просив лівійського диктатора Муаммара Каддафі звільнити болгарських медсестер, яких той взяв у заручники.

На заміну диктатор отримав від Франції вигідні контракти, зокрема, на купівлю зброї. За ці контракти Саркозі добряче прилетіло від опозиції, але тоді президенту вони не зашкодили. Каддафі ж ця зброя не врятувала – незабаром його режим впав і Франція відіграла в цьому ключову роль.

Саркозі проти України і союз із Меркель

Українці з великим завзяттям стежили за успіхами Саркозі на романтичному фронті й разом з усіма захоплювались красою і талантом його дружини, але інтерес не був взаємним.

В історії Ніколя Саркозі назавжди залишиться як людина, яка в 2008 році не пустила в НАТО Грузію та Україну, чим фактично розв'язав руки російській агресії.

На саміті НАТО в Бухаресті у квітні 2008 року Саркозі об'єднався з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель та фактично заблокував ідею надання Україні та Грузії "Плану дій щодо членства в НАТО" (він же – ПДЧ). Таким чином союз Меркель і Саркозі заблокував ідею, яку відстоював президент США Джордж Буш, і яка потенційно могла б не допустити російської агресії проти двох незалежних держав.

Меркель і Саркозі / фото Consilium

Можливо, саме через це в жовтні 2010 року Саркозі отримав від президента Януковича Орден Ярослава Мудрого першого ступеня.

Своє вето на вступ України до НАТО Саркозі намагався компенсувати прискоренням євроінтеграції України. Вже через місяць після Саміту НАТО в Бухаресті він заявив, що як голова Ради ЄС сприятиме вступу України до ЄС, але до цього були тоді не готові ні в Брюсселі, ні в Києві.

З наслідками "табу" на НАТО Саркозі зіткнувся вже в серпні 2008-го, коли відіграв важливу роль в зупинці російської агресії проти Грузії, якої, як ми знаємо, не було б, якби Саркозі не послухав Меркель.

Французький лідер був серед тих, хто "мирив" путінського Медвєдєва та президента Грузії Саакашвілі. У лапках "мирив" подається недаремно, адже стараннями Саркозі та йому подібних Росію фактично не було покарано за агресію, а Європа зробила вигляд, ніби нічого не сталося й продовжила дружити з агресором.

Не був проти продовжувати дружбу з Росією Саркозі й після агресії проти України. На початку 2015 року експрезидент Франції фактично схвалив загарбання росіянами українських територій, визнав законність фейкових референдумів і закликав "поважати вибір кримчан" під дулами автоматів.

Крим обрав Росію. Ми не можемо йому за це дорікати,
– Саркозі на з'їзді партії UMP 7 лютого 2015 року підтримав незаконну окупацію Крима.

Путін і Саркозі / фото Кремля

Також Саркозі зрікся своїх слів про майбутнє України в ЄС і заявив, що Україна приречена бути "мостом між Європою та Росією".

Росіяни були в захваті від заяв Саркозі та згодом використали їх для видимості легітимізації окупації, а також запросили до Криму представників партії Саркозі. Ті радо погодились і відвідали окупований півострів, де закликали зняти з Росії санкції. Розгорівся гучний скандал, дії депутатів засудили навіть у МЗС Франції, але Саркозі став на їхній захист і допустив, що й сам може відвідати Крим. Згодом ці слова йому ще чимало разів пригадають.

Крах Саркозі і поразка від Олланда

Вторгнення в Лівію 2011 року та повалення режиму Каддафі в моменті принесло непогані політичні дивіденди Саркозі, але цього виявилось недостатньо для перемоги на президентських виборах 2012 року. Французи не звернули уваги на міжнародні успіхи Саркозі, а він дійсно отримав неабиякий авторитет у світі, натомість проголосували "гаманцем", повіривши солодким обіцянкам головного критика влади – лідера соціалістів Франсуа Олланда.

Саме Олланд переміг Саркозі в другому турі в травні 2012 року (51,62% проти 48,38%) та замінив його у Єлисейському палаці.

Так почався крах Саркозі. Він відмовився від бізнесової кар'єри та спробував повернутися до великої політики. У 2014-му його знову обрали лідером зрозумілої йому UMP, наступного року правоцентристи на чолі з Саркозі перемогли на місцевих виборах, здобувши дуже впевнену перемогу в понад двох третинах департаментів.

На цій хвилі Саркозі спробував піти на свої треті вибори президента, але забуксував ще на стадії праймеріз своєї політсили, яка в тому ж 2016 році отримала свою нинішню назву – "Республіканці". Після фіаско на праймеріз Саркозі оголосив про політичну пенсію.

За що судили Саркозі?

Спокійно відпочивати на пенсії любителю Путіна не дали старі гріхи. Французька прокуратура отримала доступ до архівів скинутого не без допомоги Саркозі Каддафі та побачила там чимало всього цікавого. Виявилось, що лівійський диктатор щедро субсидіював європейських політиків в обмін на лояльність і створення ілюзії рукопожатності.

І якщо для Юлії Тимошенко ця історія промайнула майже непомітно, то Саркозі надовго потрапив у руки Феміди і це в підсумку привело його до буцегарні.

Спершу колишнього президента звинуватили в численних випадках корупції. Зокрема, він використовував "сірі кошти" для своєї президентської кампанії 2012 року (провальної). Справа отримала в ЗМІ назву Bygmalion – від назви піарагенції, яка опікувалась кампанією політика. У 2021 році більшість учасників скандалу отримали тюремні вироки та штрафи. У червні 2021 року Саркозі було визнано винним – він отримав рік ув'язнення.

За кілька місяців до того Саркозі було визнано винним по ще одній справі – тиск на суддів і прослуховування телефонних розмов. За це політику присудили рік в'язниці та два роки умовно, які після серії апеляцій було замінено на частковий домашній арешт з носінням електронного браслета. Саркозі почав відбувати покарання 9 лютого 2025 року.

• 14 лютого 2024 року Саркозі визнали винним у незаконному фінансуванні передвиборчої кампанії 2012 року. Слідство встановило, що Саркозі витратив близько 43 мільйони євро, що майже вдвічі перевищує дозволену законами Франції суму — 22,5 мільйона євро.
• Нарешті 25 вересня 2025 року суд у Франції поставив "крапку" у так званій "лівійській справі". Ніколя Саркозі було визнано частково винним в отриманні грошей від Каддафі на фінансування успішної для нього кампанії 2007 року та засуджено на 5 років.

Таким чином, суд встановив, що людина, яка в 2008 році не пустила Україну в НАТО, за рік до цього стала президентом Франції, використавши брудні гроші лівійського диктатора Каддафі.

Де та як буде сидіти Саркозі?

21 жовтня Саркозі офіційно почав відбувати свій тюремний термін. Для цього було обрано паризьку в'язницю Ла-Санте, що розташована в 14-му окрузі, недалеко від знаменитого Монпарнасу. До речі, саме в цій в’язниці "сидів" і багато разів "тікав" легендарний літературний персонаж Арсен Люпен.

Проводити Саркозі до в’язниці прийшла його дружина Карла Бруні, а також усі його діти. У політика четверо дітей від трьох різних жінок. Це молодша 13-річна донька Джулія та три сини — 39-річний політик Жан, 41-річний музикант, ді-джей і композитор П’єр, а також 28- річний політичний коментатор Луї.

Старший син Саркозі Жан пов'язаний з Україною доволі гучним скандалом. Представник французької золотої молоді, він у молоді роки активно займався монетизацією своїх родинних зв’язків. Зокрема, давав ді-джей сети, на які був великий попит. Зокрема, син президента Франції в 2012 році гостював в Одесі, де нібито отримав харчове отруєння та потрапив до лікарні. Згодом сина президента чартерним рейсом повернули до Франції.

Газета The Guardian пише, що Саркозі буде сидіти у VIP-одиночці, що розташована в окремому крилі в’язниці та призначена для "видатних" або "вразливих" осіб. У розпорядженні 6-го президента Франції буде ліжко, невеликий стіл, душ, туалет і стаціонарний телефон із попередньо записаними номерами. Площа камери складає близько 11 квадратних метрів.

Саркозі надаватимуть їжу, однак він зможе купувати продукти для самостійного приготування страв. Саркозі дозволено орендувати холодильник за 7,5 євро на місяць і телевізор за 14,15 євро. Йому дозволятиметься виходити до ізольованого дворика для прогулянок, а також ходити до тренажерного залу та бібліотеки.

Увесь час ув'язнення Саркозі перебуватиме наодинці. Відвідування дозволені лише тричі на тиждень.

Вільний час пан Саркозі планує використати для написання мемуарів. Сподіваємось, вони міститимуть в собі каяття та прохання про вибачення.