Ніч, яка може стати останньою: що треба знати про апное

Під час війни про сон говорять дуже багато. ZN.UA не раз писало про проблеми зі сном як у цивільних, так і у військових. Ми говорили про якість сну, яка з різних причин знижується. Однак мало хто замислюється над тим, що багатьох із нас під час сну повільно вбиває апное. І якщо хропіння є дискомфортним для оточення, то апное — смертельно небезпечним для самої людини.

Про те, що таке апное, звідки воно береться, як упливає на весь організм і що з цим можна робити, ми говорили з головним лікарем київської Лабораторії сну, президентом Всеукраїнської асоціації медицини сну, клініцистом, який поєднує кардіологію та сомнологію, Юрієм Погорецьким.

— Юрію Несторовичу, що таке апное і як часто люди з ним стикаються, навіть не маючи поняття про те, що воно в них є?

— Апное — це зупинки дихання уві сні більше, ніж на 10 секунд. За ніч людина з апное може сумарно не дихати від трьох до п’яти годин, із зупинками дихання від 5 до 30 й більше на годину. За тяжкістю розрізняють три ступені апное: 5–14 зупинок на годину — легкий, 15–29 — середній, а 30 і більше — вже важкий.

Ще 1993 року гуру сомнології Террі Янг провів дослідження й виявив, що серед жінок 30–60 років апное мають 18%. І практично у 50% чоловіків цього віку є легкий, середній і важкий ступінь апное, просто на це ніхто не звертає уваги.

На нашому сайті є реальний запис обстеження пацієнта (викладено з його дозволу) за методикою прискореної ночі — сплітнайт (пів ночі — діагностика, пів ночі — лікування). 43-річний чоловік із вагою 140 кілограмів безуспішно лікував гіпертонію 12 років. Уночі тиск був неконтрольованим. Людина не дихала по 40–60 секунд. Виникала гіпоксія (патологічний процес, пов’язаний із недостатнім надходженням кисню до клітин. — А.К.) і, відповідно, гіпертонічні кризи. А це призводить до інсультів, інфарктів або раптової смерті уві сні, здебільшого під ранок.

Станом на чверть на першу ночі ми зафіксували у пацієнта 97 (!) пауз за годину. Рівень кисню в крові знизився до 50% за норми 96–98%, і в цей момент виникла зупинка серця на дев’ять секунд. Добре, що серце запустилося самостійно. А якби ні? Так стається раптова смерть уві сні.

— Як хропіння пов’язане з апное? З вашого досвіду, який відсоток тих, хто хропе, його має?

— Хропіння — це прелюдія. Рано чи пізно воно ускладнюється апное. З 1978 року вважається, що хропіння — обов’язковий елемент апное. Проте досвід показує, що апное підступне й буває і без хропіння.

Є два види апное. Синдром обструктивного апное — левова частка порушень сну. Цей стан характеризується наявністю хропіння, періодичним падінням верхніх дихальних шляхів на рівні горлянки й припиненням легеневої вентиляції у той час, як дихальні зусилля зберігаються, зниженням рівня кисню в крові, грубою фрагментацією сну та надмірною денною сонливістю, що особливо небезпечно для водіїв. Практично кожне третє ДТП у світі пов’язане з хропунами-апнойниками. 2016 року Америка, Канада, Німеччина, Велика Британія та Японія провели дослідження та виявили, що разом вони втрачають на цьому 650 мільярдів доларів щорічно. А Україна, за моїми підрахунками, — 20–25 мільярдів.

Центральне апное — коли мозок забуває давати команду дихати на грудну клітку та діафрагму — частіше буває без хропіння. Його причинами можуть бути вірусні інфекції (ковід, кліщовий енцефаліт), черепно-мозкові травми, зокрема контузії, яких зараз дуже багато. Причому операції (резекція піднебіння, язичка, вирівнювання носових перетинок тощо) тут не працюють. На 100% лікує хропіння та апное CPAP (апарат, який використовує помірний тиск повітря, щоб підтримувати дихальні шляхи відкритими під час сну. — А.К.). Відкритою є інформація про те, що його використовує й експрезидент США Джо Байден.

Вироблення гормону сну мелатоніну поступово знижується з віком. Це впливає, зокрема, на тонус м’язів горлянки. Ось і відповідь, як з’являється апное, — з втратою мелатоніну. Людина, яка хропе, не спить повноцінно сама й заважає оточенню. Вона не пірнає в глибокі фази сну, а тільки в них виробляється мелатонін. Золоте правило здорового сну — лягаємо спати о 22:00, а о 6:00 — підйом. Так ми отримуємо п’ять повноцінних заходів у глибокі фази сну, коли виробляється мелатонін. Якщо з’являється хропіння, цього не відбувається. Втрачаємо мелатонін — згодом з’являється й апное.

І спадковість тут ні до чого. Це відсутність культури сну, нічна робота, нічні та добові чергування. Отже, в групі ризику — лікарі, медпрацівники, військові, поліціянти, рятувальники тощо. Треба вміти шанувати свій сон і висипатися, коли є можливість.

— Чи можна регулювати мелатонін, уживаючи таблетки?

— Штучний мелатонін належить до БАДів. Якби він працював, ми б із вами зараз не спілкувалися. До нас приходили пацієнти, які пили його по 10–15 років, але мали апное середнього ступеню тяжкості.

Хоча штучний мелатонін мені подобається. Там грамотна інструкція про здоровий сон — лягати спати о 22:00, а за пів години до сну вживати п’ять міліграмів препарату. Це дисциплінує. Якщо людина лягла спати о 22:00, то о 23:00, коли вона заснула, починає працювати власний мелатонін.

— Лягати спати о 22:00 звучить дещо нереально за нашого сьогоднішнього способу життя. Вам самому це вдається?

— У студентські роки я працював у реанімації. Нічні, добові чергування. Коли ми відкривали лабораторію, протягом трьох років я також мав нічні чергування. Наївши 114 кілограмів, я зафіксував у себе апное. Індекс невеликий — 8. Але цього було достатньо, щоби зрозуміти, куди я рухаюся. Змінивши образ життя, за два роки я схуд на 32 кілограми. Відновився тонус горлянки, відійшло жирове нашарування під щелепою, і от уже два роки, як я зняв CPAP.

Природний мелатонін дає бадьорість, активність, радість, сексуальність і забирає сонливість. Нормалізується тиск, знижується й стабілізується цукор у крові. Деякі пацієнти, які були на інсуліні, під впливом CPAP і мелатоніну перейшли на таблетки.

— А як же сови та жайворонки? Кажуть, що в різних людей різні ритми сну й часові проміжки, коли краще засинати. Це міф?

— Є сови, жайворонки та голуби. Останніх — 50%. Це люди, які можуть нормально й стабільно працювати протягом дня. Хтось активніший уранці, хтось — під вечір. Проте ми не народжуємося совами чи жайворонками. Нас такими робить соціум. Перевантажуючи дітей гуртками й навчанням, ми з дитинства збиваємо їм ритми — вони лягають пізно й заходять у сон перезбудженими. Починати привчати до культури сну та модифікації способу життя потрібно з дитинства.

Тим, хто має будь-які негаразди зі здоров’ям, я рекомендую пошукати свою проблему в Інтернеті, написавши поруч слово «апное». Ви побачите, що сьогодні це — міждисциплінарна тема. Тому Нобелівську премію за 2017 рік було присуджено «за відкриття молекулярних механізмів, що контролюють циркадний ритм». Це, зокрема, про наш внутрішній годинник. 2018-го — за вивчення імунітету. Імунітет народжується вночі під впливом мелатоніну. А Нобелівську премію-2019 дали за вивчення гіпоксії. Того, на що страждають уночі хропуни-апнойники. Гіпоксія прискорює розвиток онкології.

Тобто три Нобелівські премії поспіль пов’язані зі сном. 2023 року ВООЗ внесла здоровий сон до переліку обов’язкових рекомендацій, що стосуються здорового способу життя. Тобто це важливо для будь-якої теми — пульмонології, кардіології, ендокринології, сексопатології, акушерства та гінекології тощо.

До речі, 52% вагітних хропуть і мають апное. Гіпоксія у вагітних дуже часто призводить до викиднів і передчасних пологів. А недавнє дослідження свідчить, що внаслідок гіпоксії у вагітних частіше народжуються діти з аутизмом. Те, що апное призводить до п’ятикратного зростання смертності під час пологів, Крістіан Гілінал виявив іще 1978-го. На жаль, у нас цьому приділяють недостатньо уваги.

— Із вашого досвіду, в якому віці може з’являтися чи проявлятися нічне апное? З яких причин і в якому віці може погіршитися?

— Правда в тому, що апное може бути як у новонароджених (частіше це — рідкісні орфанні генетичні відхилення), так і у старших пацієнтів — від 0 до 95 років. Найменші пацієнти в мене — 3–18 років, за зверненнями від батьків, наприклад, скаргами на нічну епілепсію, нічний енурез. У цьому випадку було встановлено важкий ступінь апное — 40 зупинок на годину, сатурація — 60%. Щойно ми ліквідували гіпоксію, зникли й нічна епілепсія, й енурез.

Хропіння й апное у дітей і дорослих може бути пов’язане з вродженою маленькою нижньою щелепою. Тут ми співпрацюємо з ортодонтами. Вони роблять спеціальну капу та фіксують нижню щелепу, а ми підбираємо CPAP. Але спочатку робимо діагностику.

Часта причина — збільшені аденоїди й мигдалини. Вночі вони набрякають, і виникає апное. Тут співпрацюємо з грамотними отоларингологами.

— Які захворювання погіршують наявність апное?

— Згідно з даними Террі Янга за 1997 рік, 93% жінок і 82% чоловіків із синдромом апное не мають установленого діагнозу.

Апное є причиною підвищення артеріального тиску або появи артеріальної гіпертензії, яка може перейти в неконтрольовану, бо за гіпоксії вночі препарати не працюють.

Зайва вага, ендокринні захворювання, часті нічні походи в туалет, мігрень тощо. Все це апное як викликає, так і погіршує. Найчастіше пацієнти з апное — мультиморбідні. Тобто в них дуже багато діагнозів — починаючи з цукрового діабету, метаболічного синдрому, артеріальної гіпертензії, порушення ритму серця. Навіть псоріаз і трофічні виразки починають заживати, коли ліквідовуємо гіпоксію. Якщо бачимо на шиї, в паху тощо грона папілом, одразу можна діагностувати щонайменше середнього ступеню апное. Бо коли папіломавірус проявляється в такий спосіб, це означає, що падає імунітет. Сексопатологія — до 80% причин еректильної дисфункції також пов’язані з апное.

— У багатьох уночі з’являється печія. Це якось пов’язано з апное? Як і чому це відбувається?

— Пов’язано. Справді, на це скаржиться більшість наших пацієнтів. Справа в тому, що коли є апное, діафрагма спазмована. Під час апное вона, так би мовити, поштовхами витискає нагору все, що є в шлунку. Іноді навіть виникає нічне блювання. Потрібно ліквідувати апное (CPAP), підняти верхню частину тіла пацієнта на 15–45 градусів, тоді діафрагма розслаблюється, рухається спокійно, нічого не витискаючи нагору. Проблему ліквідовано.

— Підвищений гемоглобін і високий рівень еритроцитів також можуть бути пов’язані з апное?

— Ви ставите дуже грамотні запитання, на які часто не звертають уваги лікарі. У пацієнтів із апное виникає гіпоксія. Щоб її компенсувати, кістковий мозок викидає в кров багато еритроцитів, аби захоплювати в легенях побільше кисню. Тож практично у всіх пацієнтів із синдромом апное є хибна поліцитемія (підвищена кількість еритроцитів).

— Головна небезпека апное — кисневе голодування. Які органи насамперед страждають через брак кисню?

— Передусім мозок і серце. До речі, є таке поняття, як «нейропластичність». Якщо мозку дати можливість відновити кисень за допомогою CPAP, то завдяки нейропластичності можна повернутися в молодість років на десять, відтермінувати хворобу Альцгеймера тощо. У березні 2025-го в журналі «Ланцет» було опубліковано роботу, в якій сказано, що CPAP-терапія зменшує загальну смертність на 37%, а смертність від серцево-судинних захворювань — на 55%. Жодна технологія та препарати не дають такого успіху. Призначені таблетки починають працювати вночі, якщо ліквідувати гіпоксію.

— Ви постійно говорите про CPAP. Однак коштує він дуже дорого. А що робити людям, у яких апное є, а грошей на апарат немає?

— Передусім людям потрібно надати інформацію. Провести обстеження — є апное чи ні. Якщо є, то потрібно визначити рівень функціональності приладу, необхідний пацієнту. І, повірте, люди знаходять гроші, особливо відчувши результат уже на ранок, коли з’являється бадьорість, виспаність без головного болю. Підключають родичів, знайомих. Беруть банківські кредити. Шукають альтернативні рішення, трохи дешевші, але сертифіковані, перевірені, допущені до українського ринку апарати. Інакше лікування може завдати шкоди. Загалом самолікування небезпечне.

Але коли вже виходимо на CPAP, то одягаємо його щоночі. Наробляємо свій мелатонін, відстежуючи дисципліну сну. Й за дев’ять місяців під час контрольного обстеження полісомнографії оцінюємо результат лікування. Покращилися показники, апное немає — можна скасовувати. Це не довічний варіант.

Є прецедент, коли пацієнт дав собі лад і за дев’ять місяців CPAP було скасовано. Він змінив образ життя, відновив мелатонін, почав ходити в басейн, схуд. До речі, рекорд схуднення в нашій лабораторії — 122 кілограми за чотири роки. Працюючи ночами, програміст довів себе у 25 років до 220 кілограмів ваги.

Але десь у 60–70+ років ми всі одягнемо маску. В цьому віці мелатоніну виробляється дуже мало.

— За чим потрібно попросити спостерігати партнера, який спить поруч? І як виявити апное, якщо спиш і взагалі мешкаєш сам?

— Якщо людина мешкає сама, то, звернувшись до нас, вона може скористатися скринінговим приладом для обстеження вдома. Ми відправимо його «Новою поштою». Це такий прилад, який фіксує рівень кисню в крові й потік дихання протягом усієї ночі. Там нічого складного немає. Його легко запустити під контролем медсестри по Viber чи WhatsApp і побачити, чи справді проблема є.

Партнер, який спить поруч, чує, що людина хропе, й бачить зупинку дихання, в цей момент має вдягнути хропуну на палець пульсоксиметр. Це неофіційна методика. Але ви зможете побачити, що кисень упав і проблема є. А можна ще записати ці моменти на відео й порівняти з тими, що є в нас на сайті. Першими діагностами зазвичай є родичі, оточення, навіть побратими в бліндажі чи в казармі, які страждають через хропуна. Тому зараз ми впроваджуємо тематику української військової сомнології.

Я вивчав американські дослідження військових, які брали участь у бойових подіях. Виявилося, що з 2001 до 2012 року (роботу було опубліковано 2019-го) приріст безсоння в них становив 650%. Хропіння й апное — 600%. Практично аналогічними є цифри приросту метаболічного синдрому. Цифри катастрофічні.

Ще одна робота — 2022–2023 роки. Виявилося, що якщо серед цивільних розповсюдження апное різниться за гендерною ознакою (у жінок — 18%, у чоловіків — 50%), то серед військових цієї різниці немає. Загроза депресії, безсоння, апное однакова для чоловіків і жінок.

— Яка нічна сатурація є приводом для тривоги?

— Норма — 96–98%. До ковіду критичними вважалися 85%. Під час ковіду цю планку підняли до 90%, а у вагітних — 92%. Це вже привід для лікарів напружитися.

— Які показники знімають під час дослідження якості сну людини?

— Золотим стандартом є полісомнографія. Там контролюють два-три канали енцефалограми, тобто відстежують стадії сну — є повноцінний сон чи немає. Фіксують рух очей. Скрегіт зубів — на обличчя ставлять датчик на чипах. Контролюють кардіограму, один-два канали, щоб відстежувати порушення ритму. Потік дихання — канюля під носом.

Два пояси, один з яких фіксує рухи грудної клітки, а другий — діафрагми, живота. Датчик на нозі, бо є ще синдром рухливих ніг уночі. Частота пульсу. Плюс відео-аудіо, яке демонструють зранку пацієнту. Це найкраща мотивація до змін, коли пацієнт бачить, у якому важкому стані він перебуває, коли спить, як він хропе і як катастрофічно падає в нього кисень.

До речі, наше відкриття після року роботи — синдром рикошету хропіння. Хропун заважає собі й оточенню. В будинку, де є хропун, уночі ніхто повноцінно не спить. Наприклад, дружина поступово також втрачає мелатонін через хропіння чоловіка, бо так само не пірнає в глибокі фази сну. Потроху набирає вагу, в неї з’являється апное, й урешті вона починає хропіти деколи навіть голосніше, ніж сам чоловік.

— Давайте підсумуємо й, можливо, дамо якісь рекомендації.

— Нам потрібен мелатонін, нормальний кисень і всім нам дуже потрібен позитив. Тому — рекомендація: заводимо щоденник сну, фіксуємо позитивні моменти, які відбуваються протягом дня. Створюємо позитив, обмінюємося ним, знаходимо позитивних людей, із якими нам приємно спілкуватися, — кохання, поцілунки, обіймашки, гумор, мотивація, самомотивація. Дітям це особливо зараз потрібно — обійми, поцілунки, ніжність, доброта, підтримка. Фіксуємо також негативні моменти, які відбуваються протягом дня. Проаналізували ситуацію негативу — й розуміємо, що найчастіше це пов’язано з токсичними людьми, які псують нам життя. Це можуть бути й найближчі родичі, до речі.

До війни була порада — після 19:00 виключити контакти із цими людьми, тому що з 19:00 до 22:00 треба відстежувати свій ритуал відходу до сну. Так само заняття спортом, зокрема басейн, треба закінчувати до 19:00. Щонайменше за годину до сну не користуватися гаджетами — синє світло екрану монітору пригнічує вироблення мелатоніну. Не вживаємо у другій половині дня кави, чорного та зеленого чаю — всього, що пов’язано з кофеїном. У сон треба заходити без перезбудження.

У кімнаті має бути темно, тихо, прохолодно. Температура в спальні — 16–18 градусів. Це прискорює та спрощує момент засинання. Потім мелатонін бере на себе терморегуляцію й знижує температуру тіла на цілий градус. Це покращує якість сну.

Підключаємо продукти, багаті на триптофан, із якого вночі виробляється мелатонін.

— Наприклад?

— Із м’яса — індичка, кролик, дичина, перепілка. Перепелині та курячі яйця. Голландські сири, бринза, моцарела. Вишня, вишневий сік. Терпкість вишні й бринзи — це і є відчуття триптофану. Горішки: кедрові, мигдаль, волоські. Кунжут і гарбузове насіння. Гарбузова олія також корисна — по дві ложки на день із кашею, йогуртами, салатами. Вона корисна й для передміхурової залози у чоловіків. Банан, але якщо є зайва вага — акуратно.

Молоко з медом — дітям. Там так само є триптофан.

Ну, й жорсткий режим. О 22:00 лягаємо, о 23:00 ловимо головну дозу мелатоніну.

Якщо через тривоги та бомбардування вночі не вдалося виспатись, то 30 хвилин чистого сну трохи врятують ситуацію. Але для тих, хто на CPAP, денний сон обов’язково з маскою.

До речі, цікавий факт. Підприємство «Тойота» в Японії одним із перших запровадило післяобідній сон для працівників на конвеєрній лінії. Це призвело до зменшення інсультів та інфарктів і травматизму на робочих місцях на 30–40%. А продуктивність праці в другій половині дня підвищилася на 50%.

У китайських школах зараз діти мають право лягти на парту й трохи поспати. Це дуже важливий момент для збереження якості життя та працездатності, якщо дати людині поспати в другій половині дня.