Су-25 проти моджахедів: чому штурмовик часів СРСР досі корисний на війні в Україні

До моменту виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році Су-25 довів ефективність концепції літака-штурмовика, вплинувши на наступні моделі, такі як Су-39.

Фокус переклав статтю аналітика Брендона Дж. Вайхерта для National Interest про особливості старого радянського винищувача Су-25 Frogfoot ("Грак"). Винищувач допоміг радянській армії у перші роки війни з моджахедами в Афганістані, а через 45 років — і далі активно використовується на російсько-українській війні. У статті "Як бойовий літак Су-25 Frogfoot змінив радянський досвід в Афганістані" аналітик пояснив, чому так сталось.

Афганська війна (1979-1989) була виснажливим протиповстанським конфліктом, який перевірив на міцність військову потугу СРСР і зрештою зламав його. Серед суворих гір Гіндукушу сухопутні війська мали справу з постійними засідками й перебоями в постачанні, тому потреба в ефективних літаках ближньої авіаційної підтримки стала невідкладною.

Так з'явився Сухой Су-25 (за класифікацією НАТО — Frogfoot, тобто "Жаб'яча лапа"). Цей витривалий штурмовик призначений для нанесення потужного вогневого ураження при інтенсивному вогні з землі.

Су-25, прозваний радянськими льотчиками "Граком" за свій пташиний силует, зіграв ключову роль у війні, здійснивши понад 60 тисяч бойових вильотів і змінивши динаміку бойових дій. Хоча в кінцевому підсумку Радянський Союз програв війну, бойові подвиги "Грака" залишаються одними з небагатьох яскравих сторінок провальної радянської військової кампанії в Афганістані.

Технічні характеристики Су-25

• Рік введення в експлуатацію: 1981.
• Кількість побудованих літаків: ~1000.
• Довжина: 15,53 м.
• Висота: 4,8 м.
• Розмах крил: 14,36 м.
• Максимальна злітна вага: 19,3 тонни.
• Двигуни: два турбореактивні двигуни "Союз"/"Туманський" Р-195.
• Максимальна швидкість: 975 км/год.
• Бойовий радіус: 750 км.
• Практична стеля: 7000 м.
• Озброєння: одна 30-мм авіагармата ГШ-30-2; 11 вузлів підвіски; корисне навантаження 4400 кг.
• Екіпаж: 1 особа.

Конструкція Су-25 була оптимізована для виконання завдань ближньої авіаційної підтримки в складних умовах пересіченої місцевості, характерних для Афганістану. Його броньована титанова кабіна захищала пілота від 23-мм снарядів, а два турбореактивні двигуни "Люлька" АЛ-21Ф3 забезпечували резервну потужність і тягу для зльотів з коротких злітно-посадкових смуг без покриття. Завдяки дозвуковій швидкості польоту і механізації крил можна було виконувати точні маневри на низькій висоті, що було вкрай важливо для ураження цілей серед гірських вершин і долин.

Озброєння включало 30-мм авіагармату ГШ-30-2, бомби і ракети, такі як С-8 і С-24, а пізніше — високоточну зброю на зразок ракети Х-25МЛ. Системи самооборони з дипольними протирадарними відбивачами і приймачами радіолокаційного попередження ще надійніше захищали літак від ПЗРК типу американських Stinger.

Всі ці характеристики зробили "Грака" "летючим танком", ідеально пристосованим для асиметричних загроз в ході радянсько-афганської війни.

Неймовірна історія служби Су-25

Су-25, розроблений наприкінці 1960-х років як наступник застарілих винищувачів-бомбардувальників Су-17 і МіГ-21, мав стати спеціалізованим штурмовиком Сухопутних військ СРСР — низьколітаючим реактивним літаком, схожим на Іл-2 часів Другої світової війни.

Розробка почалася в 1968 році в рамках програми Т-8 ОКБ Сухого, а перший політ прототипу відбувся 22 лютого 1975 року. У 1981 році літак надійшов на озброєння. Було виготовлено понад тисячу одиниць, при цьому особливу увагу приділяли живучості в умовах бойових дій.

Бойове хрещення Су-25 в Афганістані відбулося на тлі ескалації війни в цій роздертій конфліктами країні. У травні 1980 року перші два літаки прибули для випробувань у рамках операції "Екзамен", а вже в червні на аеродром Шинданд було перекинуто повну 200-ту окрему штурмову авіаційну ескадрилью. Бойові вильоти розпочалися 25 липня 1980 року, причому їхня кількість поступово зросла з чотирьох-п’яти до восьми на день.

До 1982 року ескадрильї діяли з Баґрама і Шинданда, надаючи п’ятій мотострілецькій дивізії ближню авіапідтримку проти печерних комплексів моджахедів, складів постачання та засідок.

Тактика швидко розвивалася. Перші операції були, по суті, "серійними" атаками, коли на долини одна за одною скидали бомби й випускали ракети. Але вогонь повстанців із землі змусив змінювати тактику. Льотчики перейшли на формацію-"зірочку", облітаючи цілі з різних боків, щоб завдавати несподіваних ударів, або застосовували паралельні підходи з протилежних напрямків, щоб дезорієнтувати супротивника.

Су-25 був міцним горішком

Він часто очолював атаки, послаблюючи позиції ворога перед тим, як у справу вступали більш уразливі бойові вертольоти Мі-24. У квітні 1986 року інтеграція ракет Х-29 із лазерним наведенням до арсеналу "Граків" дала змогу завдавати ударів із великої висоти, зменшуючи вразливість перед зенітним та ракетним озброєнням. Попри обмеження в навігації, які забороняли польоти вночі чи за поганої погоди, бойовий радіус літака у 750 км завдяки підвісним бакам дозволяв літати від Кабулу до віддалених прикордонних районів.

Сміливі вильоти зробили літак легендою Афганської війни. В одному з рейдів 1987 року група Су-25, замаскованих під важкий транспортний літак Ан-12, щоб ввести в оману пакистанських моджахедів, обрушила шквал вогню через кордон. У середньому радянські льотчики здійснювали 360 вильотів на рік на кожен літак, виконавши загалом 60 тисяч місій проти повстанців, завдяки чому Су-25 і отримав прізвисько "Грак".

На жаль для радянських ВПС, Су-25 не був непереможним. Моджахеди швидко виробили засоби протидії, підкріплені постачанням американських ракет Stinger, які почали надходити з 1986 року. Вони завдали важких втрат парку Су-25: 23 літаки було збито стрілецьким вогнем, 12 загинуло внаслідок аварій, ще 9 знищено на землі у Кабулі та Кандагарі.

Перша втрата Су-25 сталася 16 січня 1984 року, коли ракета "Стріла-2" моджахедів збила "Грака" неподалік Ургуна. Серед резонансних випадків — катапультування полковника Олександра Руцького в серпні 1988 року після ураження його літака із зенітної гармати. Льотчик потрапив у полон у Пакистані, а уламки його збитого літака, за повідомленнями, дісталися американській розвідці. Ці втрати, що склали чверть від загальних втрат радянської авіації, підкреслили вразливість у контрольованому противником повітряному просторі.

Втім, ефективність "Грака" зрештою переважила всі невдачі.

Радянським військам украй потрібен був штурмовик для ближньої авіапідтримки, здатний витримати високу інтенсивність бойових дій. Вони отримали його завдяки Су-25. Його 4000 кг корисного навантаження завдавали серйозних втрат логістиці моджахедів, що дозволяло радянським військам проникати глибше в укріплені райони партизан. Модифікації, створені на основі досвіду Афганістану, включали вдосконалені засоби радіоелектронної боротьби та зброю, оптимізовану для гірських умов, що підвищувало живучість і гнучкість "Граків".

Повстанці теж адаптувалися, розосереджуючи сили й використовуючи хибні цілі, але сама поява літака змушувала їх змінювати тактику, що підкреслювало його психологічну перевагу.

Афганська школа Су-25 стала легендарною. До моменту виведення радянських військ із Афганістану в 1989 році Су-25 довів ефективність концепції літака-штурмовика, вплинувши на наступні моделі, як-от Су-39. Згодом він брав участь у бойових діях у Чечні, Сирії та Україні, але саме хрещення у радянсько-афганській війні, під час 60 тисяч вильотів і важких втрат, підтвердило його статус ікони ближньої авіапідтримки. Використання літака виявило недоліки інтеграції повітряних і сухопутних сил радянської армії, що підштовхнуло її до зміни доктрини.

Сьогодні, в умовах відновлення протистояння наддержав, "Грак" нагадує про суть повітряної війни: це не лише вогнева міць, а й постійна присутність у хаосі сучасного поля бою.

Про автора

Брендон Дж. Вайхерт — аналітик з національної безпеки National Interest, колишній співробітник Конгресу і геополітичний аналітик, який пише для The Washington Times, Asia Times і The-Pipeline. Автор книг Winning Space: How America Remains a Superpower, Biohacked: China's Race to Control Life і The Shadow War: Iran's Quest for Supremacy.