Операція на динамівському серці від Ярмоленка, Кривабас іспит не склав, Шахтар також готовий до Класичних, сухе львівське дербі. Підсумки 10-го туру УПЛ

Тур перед Класичним завжди був особливим, а тим паче коли цих самих Класичних буде аж два на одному тижні. А тим паче в поточній кампанії української Прем’єр-ліги, де відбуваються найбільш неочікувані повороти подій на вершині турнірної таблиці. Ще й дербі львівське було в розкладі минулими вихідними, тож було, на що подивитись.

Ярмоленко повертається — перемоги повертаються

Достеменно не відомо, що саме відбувалось за лаштунками побуту київського Динамо у першій половині цієї осені, але всі бачили результат. Точніше, власне результатів команда Олександра Шовковського в принципі й не демонструвала, а лише підтримувала свою серію без поразок у чемпіонаті, яка на певному етапі вже стала футбольним мемом.

І в такому настрої "біло-сині" підходили до домашньої гри проти лідера чемпіонату станом на момент початку туру, криворізького Кривбасу, одразу після якої всі думки гравців Динамо мають бути сфокусовані на "Класичному тижні" проти донецького Шахтаря, тож розклад насправді шалений. Але що в підсумку ми побачили на полі столичного стадіону ім. В. Лобановського?

По-перше, ми нарешті побачили Андрія Ярмоленка й не просто на полі, а одразу в стартовому складі. Ще й центрального нападника роль виконував легендарний футболіст киян, бо пара конкурентів наразі не вражає, а Матвію Пономаренку й досі довіряють уражати ворота суперників лише на юнацькому рівні. Як виявилось, Ярмоленко й був тією самою запчастиною динамівської машини, якої не вистачало.

Просто інакшої, більш високої, якості була команда Шовковського цього вечора, тоді як Кривбас… Та нічого той колектив Патріка ван Леувена в підсумку не продемонстрував. Від притаманного для "червоно-білих" малюнку гри залишились лишень самі дірки в обороні, які все одно виникають від матчу до матчу й ніхто з цим нічого за 10 турів так і не зробив, тоді як усі результати Кривбасу забезпечуються лише за рахунок контрдій у атаці та поганій результативності суперників. Цього вечора не було ні першого, ані другого, тож лідер чемпіонату власне лідером був і не так уже й довго. А Динамо, так, безперечно, зіграло найкращий матч у чемпіонаті в цьому сезоні станом на зараз.

Шахтар теж позбувся кайданів серії без перемог

Рішення Арди Турана експериментувати зі стартовим складом саме в матчі проти польської Легії в Лізі конференцій УЄФА посеред минулого тижня (1:2) ми вже обговорювали, але навіть за кілька днів потому особливого розуміння, чому саме такий розподіл зусиль від тренерського штабу Шахтаря мав місце, не додалось. На вихідних "гірники" грали проти Кудрівки, яка все ж таки, при всій повазі, є абсолютним дебютантом "елітного" дивізіону — це просто факт.

У підсумку, Шахтар зіграв на внутрішній арені складом, 90% якого ми точно побачимо в матчах Кубку та УПЛ проти Динамо вже за кілька днів. І найбільшим завданням команди Турана при цьому було зробити так, щоб саме вона відзначилась у цій грі першою. Вийшло зробити навіть більше — перший із двох голів Еліаса припав уже на п’яту хвилину, після чого всім усе стало зрозуміло. Бо Кудрівка в цьому сезоні здобуває очки лише тоді, коли грає вдома та відзначається при цьому дебютним голом у матчі. Тож не цього разу для команди Василя Баранова, яка все одно намагалась чіплятись, але тут різниця в класі була надто великою.

Львівське дербі довелось реанімувати стусанами

Сама новина "під новорічну ялинку" наприкінці минулого року про те, що львівські Рух та Карпати об’єднаються в якийсь мегапроєкт на користь останніх, зруйнувала всю атмосферу такого явища, як дербі міста Лева. Хоча воно й проіснувало до цього не надто тривалий час. Утім, байдуже, чим більше принципових протистоянь на футбольній мапі України — тим краще для вболівальника.

Проте про сам відповідальний характер матчу на стадіоні Україна могли свідчити лише афіші та вболівальники "зелено-білих", які, якими б не були виступи команди Владислава Лупашка, усе одно підтримають свою команду. Але заради чого було нагнітати цей ажіотаж? Заради посередньої якості гри впродовж 80 хвилин, яку в підсумку врятувало лише бажання гравців, яке з’явилось фактично на рівному місці, поштовхатись на правому фланзі оборони "жовто-чорних", що спричинило масовану бійку, у якій дійсно було чимало гайлайтів, проте не для огляду футбольного матчу? Не дивно, що в підсумку так ніхто й не забив, хоча моменти для цього були в обох команд — футбольна доля покарала за 1/9 корисного часу перебування на полі.

ЛНЗ декілька годин очолював турнірну таблицю УПЛ — Металісту 1925 до цього ще далеко

Якщо б матч у Житомирі поміж харківським Металістом 1925 та черкаським ЛНЗ і був єдиним протистоянням серед команд у верхній частині таблиці минулими вихідними, він усе одно спокійно міг би навиватись центральним, бо вихідне положення команд до цього виключно спонукало. Інша справа — наповнення самої зустрічі.

Важко було очікувати проривного старту від колективів Младена Бартуловича та Віталія Пономарьова, які роблять акцент на надійній грі в обороні й уже потім решту сил зосереджують на атаці. "Бузкові" та й поготів у першому таймі самі на себе не були схожі — м’яч суперникам віддали, але жодного натяку на контратаки від них ми не побачили.

А от у другій половині зустрічі на нас очікував сюрприз імені воротаря ЛНЗ Олексія Паламарчука, який, як виявилось, не тільки король пенальті, а ще асистент дай Боже. Хоча без абсолютно незрозумілих дій Євгена Павлюка у власному штрафному черговий м’яч Проспера Обах був би просто неможливим. Однак і таку гру Металіст 1925 міг у підсумку витягнути хоча б на нічию, якби дотиснув у фінальній третині ігрового часу.

Епіцентру сподобалось перемагати — новий філіал можна відкривати в Олександрії

Команда Сергія Нагорняка все одно досі не грає в той футбол, який хоче бачити її тренер, тож він собі місця не знаходить у технічній зоні вже з перших хвилин кожної гри, але цього разу новачки УПЛ свого таки домоглись. Олександрія при цьому домашній матч почала з доволі агресивних атак, але не скористалась травмою Танчика в складі суперників і зрештою гості перехопили ініціативу й забили перший м’яч у цій зустрічі, який став у підсумку вирішальним.

Далі вже відповідальність за результат покладалась на плечі захисників Епіцентру, оскільки команда після перерви опинилась затиснутою біля власних воріт та мала лише кілька нагод сходити до контратак. Колектив Кирила Нестеренка настріляв чималу кількість ударів у другому таймі — аж 16, проте в площину воріт майже не влучав, що спрощувало завдання суперникам і ті зрештою свою справу зробили. А от Олександрія, схоже, знову звалилась у смугу без перемог — три невдалі гри поспіль. Епіцентр натомість оформив першу звитяжну серію в історії клубу в УПЛ.

"Нулі" на табло бувають різними

Якщо такі, як цього туру були у Львові — то це вболівальникам не надто до душі. Але якщо такі, як у Рівному — то, гаразд, можемо пробачити місцевому Вересу та луганські Зорі подібну недбалість. Сильна злива взагалі не заважала футболістам, а навпаки лише прискорювала атаки, у які обидві команди неслись у першому таймі. І одразу ж у цій вакханалії можна знайти свого антигероя — Неманья Андушич із його марнотратством мав би перепросити в партнерів за підсумковий результат.

А він для Зорі в підсумку був невтішним, оскільки луганці отримали подарунок від суперників на початку другого тайму у вигляді вилучення для Сергія Корнійчука за те, що колись називали "фолом останньої надії", але так і не змогли цим скористатись. Голкіпер Вереса Валентин Горох та його дев’ять сейвів — претенденти на звання героїв туру.

Голепади насправді були там, де на них не надто й очікували

Коли вболівальник чує назви клубів СК Полтава та ковалівський Колос, то в нинішній формі обох команд це не віщує нам великої кількості забитих м’ячі. Тим паче, що в обох колективів були невдалі серії за плечима, які конче треба було завершувати саме в очній зустрічі, тож за значної ваги результату ми не очікували на побачене.

А насправді гра на стадіоні Зірка в Кропивницькому видалась достатньо жвавою для того, щоб не оминути її власною увагою. Господарі несподівано швидко вийшли вперед уже на п’ятій хвилині, на що в команди Руслана Костишина відповіді в першому таймі так і не знайшлось, а от поперерві тренер Колоса класно вгадав із замінами, а свіжі Оєвусі та Еліас Теллес ледь не принесли результат його команді.

Майже принесли, бо Полтава не згнітилась після невдачі з першим пропущеним, і одразу відповіла власних другим м’ячем. Хоча Колос усе одно в підсумку мав забирати цей матч, проте хто ж винуватий Алефіренку, що він гатить по горобцях із кількох метрів до воріт.

Одразу три матчів в турі завершились із рахунком 4:0 — УПЛ, не впізнаємо. Полісся теж відвантажило чотири у ворота суперників, та ще й де! На Оболонь-Арені, де перемагало востаннє ще в Кубку України-2020/21. Після цього "пивовари" тривалий час обороняли свою домашню фортецю достатньо надійно й пропустили за п’ять очних ігор лише одного разу. Але не в цьому випадку.

У один момент посеред першого тайму команда Олександра Антоненка просто занадто сильно повірила в свої атакувальні спроможності й підставилась під удар суперників. А далі все, як у тумані — Владислав Велетень видав феєрію з двома асистами та власним забитим м’ячем і спротиву господарів поля цього вечора вже більше ніхто не бачив.

Гол туру

Олег Очеретько (Шахтар)

Артур Глущенко (Шахтар)

Андрій Ярмоленко (Динамо Київ)

Найкращий гравець туру — Андрій Ярмоленко (Динамо Київ).

Найкращий тренер туру — Олександр Шовковський (Динамо Київ).