Свідомий саботаж? Через політичні ігри міністра енергетики Чернігів і Кривий Ріг не отримали рятівні мегавати

Ранок 21 жовтня був дуже важким для Чернігова. Після чергової прицільної масованої атаки російських дронів по енергетичній системі рідне місто прем’єр-міністерки Юлії Свириденко накрив повний блекаут.

У вересні росіяни уже били по енергетичних об’єктах Чернігівщини і північної Київщини, але тоді світло в регіоні вдалося повернути досить швидко. Атака 21 жовтня зробила стан справ загрозливим, зазначає “Економічна правда”.

Недавно “Українська правда” детально писала про ситуацію із захистом енергосистеми та новою тактикою росіян, які поступово “відключають” регіон за регіоном. Того ж дня, 21 жовтня, у Києві поліцейський патруль зупинив авто колишнього глави “Укренерго” Володимира Кудрицького. Поліцейський попросив показати на телефоні “Резерв+”, схопив мобільник і побіг у своє авто. Натомість до машини Кудрицького підійшли слідчі з Державного бюро розслідувань (ДБР) і провели обшук. Як водиться останнім часом – без ухвали суду.

Розблокований телефон екскерівника “Укренерго” швидко перекочував від поліцейського в руки працівників ДБР.

Між згаданими подіями в Чернігові та Києві, на перший погляд, немає очевидного зв’язку. Але насправді він є.

“Я помітив, що активізація правоохоронців відбувалася в ті моменти, коли мені доводилося виходити в паблік. Недавно ми з партнерами також анонсували великий проєкт з розподіленою генерацією, завдяки якому я отримав певну присутність в медіа. Тому я все пов’язую не стільки з якоюсь процесуальною необхідністю, а з певними привітами, які мені хтось хоче передати”, – описує ситуацію з обшуками Кудрицький.

Динаміка цих “привітів” вражає. Буквально за день до обшуків ексглава “Укренерго” розповідав УП про зірваний через політичні ігри Германа Галущенка ще в статусі міністра енергетики проєкт побудови понад 400 мегаватів додаткової електричної генерації. Це могло дати до кінця 2025 року майже 100 МВт для нині зануреної в темряву Чернігівщини і майже 30 МВт – біля рідного для президента Кривого Рогу.

Зробила це команда Галущенка, швидше за все, тільки тому, що їй не сподобалися імена переможців конкурсу. Тож замість нової розподіленої генерації, здатної суттєво вплинути на ситуацію в регіонах, атаковані міста поступово занурюються в повсюдний гул дизельних генераторів.

Коробка, а в ній конверт, або Конкурс Галущенка

У 2025 році Україна нарешті наблизилася до того, що мала б зробити ще в далекому 2019-му: почати велике будівництво маневреної розподіленої газової генерації, особливо важливої в умовах постійних обстрілів, дефіциту та відключень.

У червні 2024 року президент Володимир Зеленський особисто оголосив про плани України побудувати 1 гігават такої генерації до кінця 2024 року і ще 4 гігавати – у найближчі роки. Пізніше ЗМІ назвуть ці плани “Гігаватом Зеленського”.

Ідеться про так звані газопоршневі та газотурбінні електростанції. Це порівняно невеликі установки, які, спалюючи невелику кількість газу, здатні одночасно виробляти електрику і тепло. Сучасні установки рівно удвічі ефективніші за радянські, бо споживають менше газу і дають більше енергії.

Газопоршнева електростанція, яку запустили в січні 2023 року в Ірпені на Київщині

Інша ключова перевага таких мініелектростанцій – здатність вмикатися за лічені хвилини і покривати піки споживання в дефіцитні ранкові або вечірні години. У ці періоди Україна вимушена імпортувати дорогу електрику з Євросоюзу або залучати ще більш коштовну аварійну допомогу з ЄС, аби уникати відключень.

“Міні-ТЕЦ хороші тим, що швидко розганяються – за три хвилини. Для порівняння: атомний блок розганяється три доби. Тепловий блок з холодного стану “піднімається” 8-12 годин, з гарячого – 0,5-1,5 години”, – пояснював переваги таких електростанцій у 2024 році тодішній прем’єр-міністр Денис Шмигаль після того, як Зеленський оголосив про важливість розвитку цього напрямку енергетики.

Ще одна важлива перевага – через невеликі розміри та розміщення в різних куточках країни міністанції легше сховати від російських дронових та ракетних обстрілів. Оскільки пріоритетними для росіян досі лишаються гігантські підстанції “Укренерго”, теплові та гідроелектростанції, варіант розпорошених невеликих об’єктів може бути виходом із ситуації для України.

Ідея була цікава і владі, і бізнесу: за прикладом ЄС через прозорі конкурси обрати компанії, готові вкладати власні кошти в нові кіловати, а натомість отримати довгострокові контракти і стабільне повернення інвестицій.

Ще з часів уряду Володимира Гройсмана в папках лежала ухвалена постанова про порядок проведення відповідних конкурсів. Задум був такий: оператор системи “Укренерго” проводить розрахунки, скільки і на якій території бракує генерації, після чого відбирає проєкти на будівництво.

Компанії подають пропозиції, змагаючись за те, хто попросить у держави меншу компенсацію за 1 МВт встановленої потужності. Перемагає той, хто погодиться будувати дешевше. У 2019 році документ ухвалили, але конкурсів не проводили. Тоді енергоринок лихоманило через “зелені” тарифи, металургійне лобі блокувало підвищення цін, а держава не мала ресурсів навіть для поточних розрахунків, не кажучи про компенсації для нових електростанцій. Ідею вирішили сховати в шухляду.

Повернулися до неї у 2024 році, коли “Укренерго” провело перші аукціони на будівництво розподіленої генерації. Схема була ще простіша, ніж за Гройсмана: компанії на електронному майданчику змагалися просто за укладання п’ятирічних контрактів, а не за “компенсацію”.

Перемога дозволяла отримати стабільні угоди, під які в банках можна було отримати кредити на будівництво об’єктів.

Держава ж отримувала нову генерацію без додаткових витрат. Навіть більше – компанії погоджувалися дати знижку й “Укренерго” контрактувало послуги на 30-40% дешевше. Здавалося б, цілком прийнятна модель.

Утім, після скандальної зміни керівництва “Укренерго” Міненергетики на чолі тоді ще з Галущенком раптово вирішило: ми зробимо свій конкурс і набагато кращий.

Під це витягли стару постанову, ухвалену за часів Гройсмана, трохи її підредагували і в січні 2025 року почали конкурс на будівництво 700 МВт газової генерації.

Обирати переможців мала не електронна система, а комісія із семи представників держави, які під час розкриття пропозицій діставали стоси паперів з технічною документацією з коробок “Нової пошти”.

Попри надмірну бюрократію, інтерес бізнесу до конкурсу виявився великим. На нього прийшли понад десять учасників, які пропонували побудувати понад 400 МВт потужності. Левова частка – абсолютно нові гравці на українському енергоринку.

Конкурс, на якому переможці програли

Поки тривали технічні етапи конкурсу, він просувався доволі динамічно.

2 квітня комісія розкрила коробки, у які були запаковані два конверти: один – з конкурсною документацією, де претенденти описувати технічний бік проєктів, другий – з ціновими пропозиціями.

На технічному етапі відсіяли три компанії, які не відповідали вимогам: одна була під санкціями, у двох інших не вистачало досвіду і документів. До наступного етапу допустили 14 проєктів.

Через тиждень конкурсна комісія відкрила конверти з ціновими пропозиціями і пішла рахувати, чиї умови найбільш вигідні.

Ще через чотири дні комісія під протокол визначила переможців конкурсу.

На цьому етапі відкинули пропозиції компаній “Укрнафта”, “Далорт” та “Інжур енерджі”. Усі три пропозиції не пропустили через формальні підстави: компанії неправильно вказали ціну у фінальній пропозиції. Подати слід було вартість у перерахунку на будівництво одного мегавата, а не всього проєкту, як це зробили “Далорт” та “Інжур”, і вказати ціну з ПДВ, а “Укрнафта” вказала ціну без нього.

Важливо, що протокол про визначення переможців члени комісії не підписали і в публічному доступі його немає. Хоча всі інші етапи конкурсу зняті на відео і протоколи засідань оприлюднені на сайті “Укренерго”.

Натомість 22 квітня комісія зібралася, щоб розглянути скарги від учасників конкурсу. Хоча такої опції в положенні про проведення конкурсу не існує. Навпаки, там написано, що зміни після розкриття фінансових пропозицій заборонені. Але комісія оголосила перерву на тиждень, 29 квітня зібрала компанії, чиї пропозиції відкинула, заслухала їхні аргументи про “технічні помилки” і “двозначність формулювань” і розійшлася на пів року.

Формальною підставою для “оголошення перерви” стала скарга державної “Укрнафти” в Антимонопольний комітет (АМКУ) на дії комісії. Чому компанія скаржилася в АМКУ, а не, скажімо, у Національну оперу, яка має до конкурсу такий же стосунок, наразі не відомо.

У підсумку процес завис на шість місяців, за які можна було звести всі заявлені обʼєкти. Неформально частині учасників конкурсу передали сигнали з команди Галущенка, що його “засмутив” список переможців.

“У Германа дуже “пригоріло”, коли серед переможців опинився спільний проєкт компанії “Дреґон кепітал” (нею володіє Томаш Фіала, який є також власником “Української правди” – ЕП) і Кудрицького, якого Галущенко виживав з “Укренерго”. Плюс ще Ігор Мазепа, через якого Офіс президента мав війну з усім бізнесом. А ще люди Ігоря Тинного, який про Галущенка часто не добирає слів. Тому вирішили конкурс валити”, – розповідає не під запис співрозмовник ЕП на енергоринку.

Абсурдність скарг, які використані для затягування процесу, визнав АМКУ, який 10 липня відмовився розглядати скаргу “Укрнафти”.

* * *

“АМКУ “відморозився”. Герман уже не міністр, його заступник Юрій Шейко, голова цієї комісії, теж звільнений з уряду. Нова команда Міненерго боїться братися за цю історію. “Опешні” (чиновники з Офісу президента – ЕП) думали звалити все на уряд, мовляв, він ухвалював постанову про такі конкурси, то хай Свириденко все і скасує. А їй це нащо?” – переказує владні вагання один з учасників конкурсу.

Протокол від 11 квітня так і не підписали, переможці контрактів не отримали, нові об’єкти генерації не будуються. Позицію нової команди Міненерго можна зрозуміти із стерильних, без будь-яких деталей чи прогнозів, відповідей відомства учасникам конкурсу, які мала можливість вивчити ЕП.

“Найсумніша історія якраз у Чернігові. Місцевий бізнесмен з аграріїв повірив у цю ідею, поки тяглася вся ця жуйка в Германа, почав будувати за свої гроші. Уже майже збудував свої проєкти. Але якщо він їх підключить і почне працювати, то втратить компенсацію, яка передбачена конкурсом. Бо там мова тільки про нову генерацію. Ну і точно згорить його депозит, який треба було внести на етапі подання документів, а це 100 тисяч євро за участь і тисяча – за кожен мегават”, – розповідає інший учасник замороженого конкурсу.

“У нього мало бути під 100 МВт. Вони б реально зараз допомогли місту та області. Але не допоможуть”, – констатує бізнесмен.

Автори: Микола Топалов, Роман Романюк 

Джерело:  “Економічна правда”