"Украинский" премьер и изменения по Приднестровью: чего ждать от нового правительства Молдовы

Цього тижня парламент Молдови має офіційно схвалити склад нового уряду.

Формально для цього вже усе давно готове: Мая Санду обрала прем'єр-міністра і визначила склад уряду (зауважимо: офіційно у Молдові урядовців визначає не президент, а прем'єр, але політична реальність дещо інакша).

Прем'єр у Молдови буде особливим.

У тому числі для України.

Його наступником стане Александру Мунтяну – фізик та фінансист, викладач та інвестбанкір.

Цей вибір здивував багатьох у Молдові.

Санду вирішила віддати посаду прем'єра кандидату, який не є і не планує бути членом її партії, ніколи не брав участі у молдовській політиці і, понад те, тривалий час не пов'язував своє подальше життя з Молдовою, хоча й не розривав із нею зв'язки.

Та й зараз він визнає, що не впевнений, що лишиться у Молдові після роботи прем'єром.

А для нас дуже важливо те, що майбутній прем'єр жив в Україні близько 20 років.

Його основний бізнес сконцентрований у Києві, де він зустрів початок повномасштабної війни.

Брак зв'язку з Молдовою, утім, жодним чином не підважив шанси Мунтяну на затвердження.

І не лише через те, що це – вибір Маї Санду.

У Молдові взагалі ставлення до прав та ролі діаспорян суттєво відмінне від українського.

Поза тим, у Кишиневі є розуміння, що уряд Мунтяну – тимчасовий.

Прем'єр має виконати роль камікадзе.

Час вимагає непопулярних, можливо, й болючих реформ, а прем'єру без політичних амбіцій буде простіше брати на себе іміджевий удар.

У том числі саме Мунтяну може розпочати вирішення придністровської проблеми.

До слова, змінюється і віцепрем'єр з реінтеграції.

Цю посаду також обійме урядовець, останні роки кар'єри якого були пов'язані з Україною – експосол Молдови у Києві Валеріу Ківерь.

"Європейська правда" дізналася, як саме відбувалися ці призначення, і пояснює деталі.

Навіщо Мая Санду змінює прем'єра.

Перш за все, варто пояснити, як ухвалюють ключові рішення у Молдові.

Багато хто чув, що головною рушійною силою у політиці цієї країни є президентка Мая Санду – попри те, що "на папері", тобто за конституцією, Молдова є парламентською державою, а влада президента є дуже обмеженою.

Саме Санду обрала Мунтяну як майбутнього прем'єра – кандидат у першому ж інтерв'ю визнав, що президентка особисто зателефонувала йому, щоб запропонувати посаду, причому сталося це ще до того, як КС Молдови затвердив результати виборів.

А "консультації" президентки з парламентськими фракціями наприкінці минулого тижня, які мали би стати визначальними у виборі імені очільника уряду, були суто формальністю, і їхні учасники цього не приховували.

Ба більше, пропрезидентська партія "Дія і солідарність" (PAS) лише 24 жовтня – тижні зо два після того, як кандидатура прем'єра була схвалена, і за 10 днів після того, як про неї дізналася уся країна, – виконала формальність і ухвалила рішення фракції про те, що це вони висувають Мунтяну на посаду.

Після цього Мая Санду змогла схвалити рішення, яке сама ж і запропонувала – і офіційно затвердила кандидата у прем'єри.

У тому, що парламент підтримає цю кандидатуру, немає жодного сумніву – PAS має монобільшість у законодавчому органі Молдови, а партійна дисципліна у цій політичній силі є безумовною.

Ця історія демонструє, хто у Молдові ухвалює ключові державні рішення.

До неї ми ще повернемося, коли буде йтися про склад уряду сусідів – а для нас важливе не лише ім'я прем'єра.

Та ще важливою є мотивація вибору.

Загалом пошук прем'єра – крок вимушений.

Після тріумфу PAS на виборах логічно було би зберегти основу уряду, включно з прем'єром Речаном, який був на першому місці у передвиборчому списку.

Однак, як стверджує зараз Дорін Речан, він повідомив президентку, що незалежно від результату голосування піде у відставку.

Перевірити це твердження Речана не є можливим.

Однак що відомо напевно – то це те, що президентка Молдови відразу після виборів почала шукати альтернативних кандидатів на посаду прем'єра і обговорювати новий склад уряду.

Від кількох джерел "Європейська правда" дізналася, що Дорін Речан активно допомагав у формуванні нової урядової команди.

Втім, з кандидатами на посаду прем'єра Санду домовлялася особисто, і Мунтяну був не на першому місці у її списку.

Невдовзі після перемоги PAS багато молдовських медіа з посиланням на джерела повідомляли, що уряд може очолити бізнесмен Васіле Тофан, який допомагав PAS та уряду перед виборами та офіційно є одним зі спонсорів партії.

Згодом пропозицію Тофану визнали в адміністрації Санду, зазначивши, втім, що він відмовився йти в уряд.

"Експорт кандидатів" з України до Молдови.

Вибір Александру Мунтяну як наступного прем'єра став повною несподіванкою і для пересічних молдован, і для більшості політиків – не лише через те, що його не було у списку кандидатів.

Головне питання, яке лунало щодо цієї кандидатури у Кишиневі, було "а хто це?" Бо до середини жовтня про нього взагалі мало хто чув у Молдові.

Річ у тім, що майбутній прем'єр майже не вів публічної активності і взагалі не піарився.

Цим він суттєво відрізнявся від вже згаданого Тофана, про якого у Кишиневі добре знають і кандидатуру якого активно обговорювали.

Водночас з президенткою Санду та з Речаном новий кандидат у прем'єри давно знайомий особисто (про це – трохи далі).

Утім, у Мунтяну та Тофана є кілька рис, які їх об'єднують.

Одна з них – це чіткий зв'язок з Україною та розуміння України.

Тут варто нагадати, що у Молдови є лише два сусіди – це Україна і Молдова, тож наша держава для Кишинева є суперважливим партнером.

А зараз, у часи повномасштабної війни та за умов спільного руху до ЄС, ця важливість додатково зростає.

Схоже, що цей фактор мав значення під час відбору кандидатів.

Наприклад, вже згаданий Васіле Тофан в Україні більше відомий як Василь Тофан, старший партнер київської інвесткомпанії Horizon Capital, що фокусується на ринках України та Молдови.

Цього літа в інтерв'ю News.

Maker Тофан пояснював, що більше часу проводить у Києві, куди переїхав ще 15 років тому.

Хоча молдовська складова бізнесу, яким він керує, є дійсно вагомою.

У Александру Мунтяну (українські знайомі називають його "Алекс") ситуація подібна, а зв'язку з Молдовою донедавна лишалося навіть менше.

Майбутній прем'єр Молдови переїхав до Києва 20 років тому, пише він на своїй особистій facebook-сторінці, відкритій лише для френдів.

Місцем проживання Мунтяну зазначив Київ, а для фото профілю встановив зображення прапорів, із прапором Молдови у центрі.

Ця маленька деталь є доволі коректним відображенням того, чим є Україна та Молдова для Алекса Мунтяну.

Центр його бізнес-інтересів – у Києві.

Зокрема, тут розташована заснована ним інвесткомпанія "4i Capital", що концентрується на ринках України і Молдови.

За два десятиріччя, а особливо за останні роки у Києві, він вивчив українську, але українцем не став – ані за паспортом, ані за самоідентифікацією.

До слова, про ідентифікацію.

Цими днями Мунтяну визнав, що має три громадянства – Молдови, Румунії та США (каже, що мав можливість отримати також французьке, але відмовився), а українського не має.

Зауважимо, що у Молдові множинне громадянство топпосадовців не викликає ані проблем, ані осуду.

Імовірно, усі члени уряду мають принаймні один паспорт, крім молдовського.

Та що ж поєднує Мунтяну з Молдовою, окрім паспорта, місця народження та аватарки? Це – важливе питання, і відповідь на нього не очевидна.

Для 61-річного майбутнього прем'єра Молдови Кишинів – це рідне місто.

Тут він отримав першу освіту, а потім викладав в університеті.

Неймовірна деталь: саме у виші він познайомився зі своїм попередником на посаді прем'єра, Доріном Речаном.

Мунтяну був його викладачем, і вони ще тоді добре "законтачили".

Александру Мунтяну був активним у просуванні Молдови на Захід ще тоді, коли це абсолютно не було мейнстримом.

Він з давніх часів лишається президентом Alliance Française Moldavie – культурно-лінгвістичного центру, що увійшов до мережі, яку підтримує уряд Франції.

Президент Alliance Française – це не щоденна робота, а радше представницька; яка, втім, забезпечує зв'язки на найвищому рівні.

Також Мунтяну є одним із засновників Am.

Cham, американської торговельної палати у Молдові.

У Кишиневі кажуть, що кілька років тому Мунтяну представлявся на зустрічах у Молдові як "американець молдовського походження".

Мовляв, підкреслюючи тим самим свою приналежність до діаспори, а не до активного населення Молдови.

Можливо, в Україні такі заяви були би вбивчими для кандидата у прем'єри, але у Молдові це не є проблемою.

Показова деталь: у Мунтяну немає житла у Кишиневі.

Бо це – не його місто.

Після того як він дав згоду на пропозицію Санду і терміново приїхав у Кишинів, йому довелося з тиждень жити у готелі, а потім він винайняв житло неподалік від будинку уряду.

В інтерв'ю на каналі TV-8 ведучій Анатолій Голя спитав Мунтяну, чи придбає він житло у Молдові, раз вже стає прем'єром країни.

Той відповів негативно і пояснив, що не сприймає призначення головою уряду як переїзд до Молдови.

– Ми (з дружиною) будемо знімати, бо ми поки що якось не визначилися з нашим місцем перебування, – відповів він.

– Але якщо ви не бачите потреби мати нерухомість у Молдові, то це означає, що після мандата ви поїдете? – перепитав ведучий.

– Подивимося, – сказав Мунтяну, не виключивши жодного з варіантів.

Показово: цей елемент інтерв'ю пройшов непоміченим.

В Україні публічна заява політика про те, що він не обов'язково пов'язує власне майбутнього з країною, могла стати червоною карткою для політика, що претендує на керівництво державою.

У Молдові це не спричинило помітного обурення.

Парадоксально, але відсутність міцного зв'язку Мунтяну з країною і те, що він не прагне будувати власне політичне майбутнє у Молдові, може бути навіть плюсом.

Бо це прибирає політичне "гальмо" для проведення болючих змін.

А саме їх президентка Молдови чекає від нового прем'єра.

Мая Санду, розповідаючи про свій вибір, відзначила ключовий параметр, за яким відбирали кандидатів.

"Ми вирішили, що він має бути економістом… Нам потрібен той, хто спробує пожвавити економіку і залучити більше інвестицій", – пояснила вона в інтерв'ю на телеканалі RliveTV.

Але йдеться не лише про вміння спілкуватися з інвесторами.

Мунтяну визнав, що перед ним стоїть задача проведення реформ, у тому числі тих, що мають опір суспільства.

"Непопулярність якоїсь дії не означає, що ця дія погана", – додав він в ефірі TV-8.

Наприклад, точно треба буде провести адміністративно-територіальну реформу.

Молдова успадкувала з радянських часів украй неефективний територіальний поділ на маленькі неспроможні райони (у найменших немає і 30 тисяч мешканців).

Однак перегляд кордонів районів – це завжди непопулярний захід, що викликає обурення людей, тому уряд за урядом уникали цієї реформи.

Зараз – історичний шанс для цієї та подібних реформ у Молдові.

Парламент щойно обраний і ще не одержимий наступними виборами.

А уряд очолив інвестбанкір, який не переймається любов'ю мас; який не прагне йти у політику; і який давно довів справами, що готовий інвестувати свій час у європейське майбутнє Молдови.

Але надзадачею нового уряду може виявитися реінтеграція Придністров'я.

Російська окупація та співпраця з Україною.

Новий уряд Молдови ще розробляє свою програму.

Єдине, що відомо точно – це те, що він буде відштовхуватися від основної обіцянки партії на цих виборах: завершити переговори з ЄС до 2028 року.

Або принаймні прагнути цього.

Для України тут добре те, що Мунтяну розуміє рівень взаємної залежності України та Молдови на шляху до ЄС.

Це підтверджують і українські посадовці, що товаришують з майбутнім прем'єром Молдови – наприклад, експосол України у США Оксана Маркарова, яка знайома з ним ще з 1997 року, коли вони разом працювали в американському фонді прямих інвестицій.

Маркарова переконана, що Мунтяну, попри те, що живе поза Молдовою, є патріотом країни, а його майбутнє призначення на посаду прем'єра – це "хороша новина в першу чергу для Молдови, але також і для України, і для ЄС".

"Александру – молдованин, який безумовно відданий і любить свою країну, і водночас для якого Україна, США, Франція і Європа в цілому не є чужими, а є частиною спільної ціннісної ідентичності.

Це людина, яка не просто вірить в європейський проєкт, але живе європейськими цінностями, говорить ними, яка розуміє дуже добре, хто такі росіяни і яку небезпеку становлять російські імперські амбіції і ворожі дії стосовно нашого регіону, – пояснила Маркарова у розмові з "ЄП".

– Я також особисто бачила, що Алекс глибоко розуміє важливість європейської інтеграції, адже в кожному його проєкті в Україні і в Молдові він практичними діями поглиблював цю інтеграцію на рівні бізнесу".

Примітно, що європейська та міжнародна взаємодія – це сфера, де в уряді Мунтяну не буде змін у порівнянні з попередниками (і це добре для України, бо з чинними посадовцями вже налагоджений контакт).

Віцепрем'єркою з європейської інтеграції лишиться Крістіна Герасімов.

Міністром закордонних справ і далі буде Міхай Попшой, який, до речі, непогано володіє українською мовою.

Збережуть посади також міністр оборони Анатолій Носатий та міністр інфраструктури Владімір Боля.

Словом, практично весь блок уряду, пов'язаний із транскордонною взаємодією з Україною, лишиться без змін.

І лише одна посада оновиться.

Причому це оновлення для нас – на краще.

Нового віцепрем'єра з питань повернення Придністров'я також довелося забрати з Києва.

Цю посаду (офіційно вона зветься як "віцепрем'єр з реінтеграції") обійме Валеріу Ківерь, посол Молдови в Україні, який зараз завершує свою каденцію і у неділю, як кажуть, прибув до Кишинева для співбесіди з новим очільником уряду.

Тут треба застерегти від хибного висновку, нібито Мунтяну, не маючи політичної команди у Кишиневі, "підтягує з Києва своїх".

Це не так.

Кілька джерел "Європейської правди" у Києві та Кишиневі підтвердили, що призначення Ківеря було рішенням найвищого керівництва Молдови.

Переговори з ним про це почали ще до виборів.

І навіть після того, як Дорін Речан оголосив, що йде з посади – він продовжував комунікацію з тими, хто перебирає роботу в уряді (до речі, дуже позитивний і небачений для України приклад).

Ті, хто знає Ківеря особисто, підтверджують, що він непогано орієнтується у придністровському питанні – ще від часів, коли він працював у МЗС Молдови за тематикою ОБСЄ, понад десять років тому.

Робота в Україні у часи великої війни (Ківерь зустрів 24 лютого 2022 року у Києві) – теж важлива для розуміння російської загрози.

Але навіть тоді, коли це не було трендом, Ківерь підтверджував, що вважає реінтеграцію можливою і що ключову роль у цьому відіграє саме Україна.

Про це він говорив ще у 2015 грудні році в інтерв'ю молдовській службі "Радіо Свобода".

Зокрема, припускаючи, що Росію змусять піти з Придністров'я.

"Геостратегічна ситуація дуже змінилася, Україна вже не та, якою вона була до 2013 року, коли вона мовчки підтримувала тираспольський режим і коли вся військова логістика забезпечувалася через український транзит.

Тепер цього давно не відбувається", – казав він, дякуючи Україні за це.

До слова, перед від'їздом з Києва Ківерь зустрівся з українським міністром закордонних справ Андрієм Сибігою і повідомив його, що їде займатися придністровським питанням.

Тож відкритість до співпраці буде.

Але чи готове найвище керівництво Молдови розрубати придністровський вузол?.

Певні позитивні сигнали є.

"Питання реінтеграції є пріоритетом уряду", – заявив днями на TV-8 Александру Мунтяну, і це – доволі нетипова заява як для молдовського посадовця, адже Кишинів багато років поспіль наполегливо ігнорував цю проблему, розуміючи, що вона не додасть політичних бонусів, але точно додасть головного болю.

Мунтяну до цього готовий.

"З урахуванням того складного становища, в якому опинилося Придністров'я, з'явилася така можливість нам реінтегрувати цю частину Молдови.

Причому зробити це економічним шляхом.

Я не думаю, що хтось серйозно зараз розглядає якісь військові операції", – заявив він, посилаючись на газову та бюджетну кризу, що наростає у сепаратистському регіоні.

Детально про це "Європейська правда" розповідала у статті "Придністров'ю готують деокупацію.

Що дає підстави чекати на швидке об'єднання Молдови".

А на додаток Алекс Мунтяну зробив зауваження, яке суперечить попереднім твердженням офіційного Кишинева, але повністю відповідає реальності.

"Зрозуміло, що для євроінтеграції наявність цього регіону (непідконтрольного Придністров'я) є проблемою", – заявив він.

Це дійсно так.

І добре, що у Кишиневі про це почали говорити вголос.

Влада Молдови отримує з Брюсселя сигнали про те, що від неї – на відміну, до речі, від України – очікують реінтеграції Придністров'я ще до того, як вступ Молдови у ЄС постане на порядку денному.

І саме це може стати тим рушієм, який змусить Маю Санду погодитися розпочати цей виснажливий, але необхідний етап.

А Мунтяну і Ківерь у цьому разі стануть тими, кому доведеться втілювати це інструментально.

І це – однозначно добра новина для України.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди".