Условия для помощи Украине: при каких обстоятельствах ЕС пойдет на использование активов РФ

23 жовтня серед питань порядку денного засідання Європейської ради у Брюсселі одним із ключових було фінансування України у 2026–2027 роках і чи можна для цього використати заморожені російські активи.

За підсумками обговорення, попри часто емоційні заяви лідерів різних країн, насправді не сталося ані прориву, ані провалу.

Наразі фінального рішення стосовно репараційної позики немає, незважаючи на наявність політичної волі серед держав-членів ЄС, яку годі було уявити ще рік тому.

А головною причиною називають відсутність "ідеального" юридичного рішення.

Саміт підтвердив те, що давно відчувалося у повітрі: гра переходить із політичного рівня на юридично-фінансовий.

Тепер вирішують не гасла і наміри, а формули, гарантії та ризики.

В пошуках "ідеального" рішення.

Серед найважливіших рішень цього засідання Європейської ради є те, що вона доручила Європейській комісії підготувати до грудня конкретні варіанти фінансової підтримки України на 2026–2027 роки.

Йдеться про довгострокову архітектуру, яка мала би замінити нинішній механізм Ukraine Facility і додати компонент оборони.

У підсумкових висновках саміту Європейська рада підтвердила формулу, яка вже багато років є традиційною: заморожені російські активи залишаються під контролем ЄС до моменту, коли Росія відшкодує завдані збитки.

Але Єврокомісія має напрацювати юридично бездоганну модель їх можливого використання.

Окремо лідери підкреслили, що підтримка України не може перериватися і що підготовка фінансування на 2026 рік має початися вже зараз, аби уникнути розриву між нинішніми програмами допомоги та новими інструментами.

Це не "стоп", а радше сигнал для системної роботи: від політичних декларацій Європа переходить до правових і фінансових обґрунтувань нової форми довготривалої підтримки України.

На щастя, основна причина відкладення не виглядає політичною.

На сьогодні основні виклики ухвалення відповідних рішень полягають у юридичній, фінансовій та економічній площинах.

Бельгія, де депозитарій Euroclear зберігає основну частину заморожених активів РФ (понад 190 млрд євро), вимагає гарантій, що у разі позовів чи російської юридичної агресії вона де-юре не залишиться сам на сам.

Брюссель, та й зрештою уся єврозона, не може дозволити, щоб міжнародний депозитарій із трильйонами клієнтських коштів, в тому числі багатьох провідних держав, опинився під ударами судів.

Тому Бельгія наполягає на спільній системі гарантій усіх держав-членів ЄС.

Ця позиція звучить не як саботаж, а як обережність інституцій, які відповідають за стабільність європейських фінансових ринків.

Тим більше, цю позицію підтримує і Європейський центральний банк – будь-яке рішення має бути сумісне з міжнародним правом і не ставити під сумнів надійність євро.

Фактично у Брюсселі відбулася юридична пауза, а не політична відмова.

Фактор МВФ.

За тиждень до засідання Європейської ради у Вашингтоні відбулися щорічні збори Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку.

Саме там Валдіс Домбровскіс, виконавчий віцепрезидент Єврокомісії, представив європейську концепцію репараційної позики.

Це був чіткий сигнал, що ЄС готовий взяти на себе довгострокову фінансову відповідальність за Україну.

Втім, США на цій зустрічі утримались від чіткої підтримки ініціативи з російськими активами.

Фактично це означає, що.

Сполучені Штати поки не готові брати участь у схемі з невизначеним юридичним ризиком.

При цьому позиція США має подвійну вагу.

По-перше, тому що без американської участі G7 не зможе створити глобальний формат "спільної відповідальності".

А по-друге, саме США мають вирішальний голос у МВФ, де зараз формується нова програма для України.

Фонд, за повідомленнями учасників переговорів, вважає за доцільне коригування валютного режиму, зокрема поступову девальвацію гривні, щоб знизити тиск на резерви.

Це непопулярна, але економічно реалістична теза, яка віддзеркалює бачення МВФ, що Україна має збільшити свої власні доходи та зменшити дефіцит торгового сальдо.

І саме ця позиція і створена нею певна невизначеність стосовно наступної програми МВФ посилили вагу аргументів Бельгії та надали можливість відкласти рішення щодо репараційної позики.

Хто контролює витрати: Київ vs Брюссель.

Також між Києвом і Брюсселем точаться дискусії щодо режиму контролю над використанням позики.

Київ наполягає на максимальній гнучкості: кошти мають працювати під українські пріоритети, зокрема від закриття критичних прогалин у ППО до швидких закупівель там, де є наявність і краща ціна, навіть якщо це не ЄС.

У цей пакет Київ також хоче інтегрувати відбудову, компенсації постраждалим і критичну інфраструктуру.

Європейські столиці, передусім Париж, стоять на позиції "європеїзації" витрат.

Це означає, що кошти спрямовуються переважно на контракти з оборонпромом ЄС, під спільним наглядом і з вимірюваним ефектом для європейських ланцюгів постачання.

Комісія шукає нову формулу між цими полюсами: переважно європейські контракти з коридором гнучкості для позаєвропейських закупівель, які закривають нагальну оборонну потребу України.

Отже, рішення в грудні має також зафіксувати формулу, де гнучкість України співіснує з європейськими інтересами.

До грудневого саміту Єврокомісія має представити конкретні, юридично стійкі варіанти, які дозволять перетворити ідею репараційної позики на діючий механізм.

Йдеться не лише про технічну конструкцію, а про цілісну фінансову архітектуру: як розподілити ризики між усіма країнами ЄС та не втратити довіру інвесторів, як зробити використання заморожених російських активів законним та ефективним.

У Брюсселі вже вимальовуються кілька напрямів роботи.

Якими вони можуть бути?.

Перш за все – це розробка моделі спільних гарантій, яка дозволить зняти зауваження, чи то пак напругу, Бельгії, Франції та Люксембургу і перетворити це питання з національного ризику на колективне рішення та гарантії Євросоюзу.

По-друге, завершення формування нового покоління боргових інструментів – репараційних бондів, можливо, за участю Європейського інвестиційного банку або Європейського стабілізаційного механізму, які могли б, наприклад, бути частково забезпечені відсотковими доходами від залишків заморожених російських активів.

По-третє, залучення партнерів із G7 до конструкції репараційної позики, насамперед США, Канади та Японії, аби цей механізм набув не лише європейського, а й глобального виміру.

І, нарешті, розробка запасного сценарію, який передбачатиме, наприклад, розширення дії нинішньої програми G7 ERA Loan, що вже фінансується за рахунок тих самих доходів від активів.

Для України цей період буде випробуванням на дипломатичну та інституційну зрілість.

Києву доведеться працювати одночасно в кількох вимірах.

Так, із Єврокомісією необхідно чітко та бюрократично відпрацювати юридичний бік репараційної позики.

Робота з МВФ включатиме роботу над макроекономічною логікою нової програми, зокрема стосовно питань девальвації, інфляції та курсу.

Ключова робота має бути проведена із США, зокрема щодо участі G7 у фінансовій архітектурі репараційної позики.

Водночас нашому уряду потрібно готувати власний "план B", зокрема резервну лінію фінансування, яка гарантує стабільність у разі, якщо "велика позика" знову затримається у процедурних лабіринтах.

Це можуть бути двосторонні гранти та позики, розширення діючих програм, зокрема ERA Loan, або значне збільшення фінансування за новою програмою МВФ.

* * * * *.

Брюссель не сказав "ні", але й не сказав "так".

Європа погодилася рухатися вперед, але з максимальною юридичною точністю й фінансовою обережністю.

Репараційна позика виходить із політичного виміру у сферу точних розрахунків, ризик-менеджменту та балансу інтересів.

Для Києва настав час діяти, зокрема проактивно разом з європейцями знайти конструкцію, в якій право, інтереси та геополітика функціонують без взаємних суперечностей в інтересах України.

Грудень стане моментом перевірки інституційної спроможності як для євробюрократії, так і української команди.

Якщо до цього часу ЄС зможе перетворити політичні наміри на конкретний юридично оформлений фінансовий інструмент, а Україна – інтегрувати свої потреби у його параметри, це означатиме, що європейська спільнота отримає міцний та довготривалий фундамент міцності для перемоги.

Автор: Сергій Верланов,.

член правління Центру Дністрянського, голова Державної податкової служби (2019–2020).

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України.

Фаза V: проміжні репарації для постраждалих від російської агресії проти України – вивчення підходів, потреб та рішень".