Устенко: чекати краху Росії "завтра чи післязавтра" - велика помилка

Економіст Олег Устенко в обстоятельній півторагодинній розмові з Юрієм Романенком провів детальне дослідження стану російської економіки, руйнуючи ілюзії про швидкий колапс ворога та попереджаючи про небезпеку примітивного оптимізму. Розмова відбувалася на тлі провалу переговорів російського посланника Дмітрієва з американською елітою та введення нових санкцій проти "Лукойлу" та "Роснєфті".

Три часові горизонти російської кризи

Устенко запропонував розділити аналіз на три часові періоди. У довгостроковій перспективі (від двох років і далі) в Росії "все дуже погано". Країна залишається ресурсною економікою, а всі розмови про імпортозаміщення — фікція. Показова історія з прем'єром Мішустіним, який на початку 2025 року, зустрічаючись з молодими вченими в Новосибірську, обіцяв проривне імпортозаміщення спочатку за рік, потім за три роки, а потім зупинився на "максимум п'ять років" — демонструючи повну розгубленість влади.

Фундаментальна проблема — відрізаність від світового ринку науково-дослідних розробок, неможливість купувати техніку та обладнання для видобувних галузей. Перші санкційні пакети відсікли Росію від військово-промислової техніки, потім — від суміжних секторів, і нарешті — від усіх ресурсних галузей. Теоретично вони можуть лише експлуатувати те, що є зараз у наявності. Довіру до Росії підірвано на міжнародній арені на десятиліття. Європа більше не ставить на російський енергетичний сектор, інвестиції не прийдуть, а місцеві капітали шукатимуть шляхи виведення з країни.

Короткострокова стійкість: тривожна реальність

Однак у короткостроковій перспективі (від нуля до 12-24 місяців) ситуація кардинально інша. Устенко категорично застерігає: "Колосальна небезпека — думати, особливо для нас як для України, що економіка Росії рухне завтра. Не варто видавати свої бажання за реальний сценарій".

Аналіз російського бюджету показує три великі групи видатків. Військово-промисловий комплекс — 150 мільярдів доларів офіційно у 2025 році, 160 мільярдів у наступному році, плюс приховане фінансування, що дає близько 200 мільярдів у реальності. Для порівняння: весь сектор безпеки та оборони України — 60 мільярдів доларів. Устенко підкреслює різницю масштабів, хоча й зазначає, що Росія не весь бюджет витрачає на Україну — у неї кілька флотів, ядерні сили, угруповання на півночі для можливих провокацій проти країн Балтії.

Нафтові санкції: удар, але не нокаут

Детально розбираючи вплив санкцій на нафтовий сектор, Устенко пояснює механізм тиску на Росію. Індія почала торгуватися та скорочувати закупівлі російської нафти. Британці, французи — всі шукають способи мінімізувати втрати від розриву з російським ринком, але процес йде. Китай утримується від закупівель морської нафти до зустрічі Трампа із Сі Цзіньпіном. Росіяни почали продавати з ще більшою знижкою. За тиждень ціна Brent зросла з 60 до 65 доларів за барель — переполоху на світовому ринку не сталося.

Європейці прийняли 19-й пакет санкцій, але традиційно роблять "півкроку вперед", відкладаючи відмову від зрідженого газу до кінця 2026 року, причому тільки від короткострокових контрактів, яких майже немає. Втрата індійського ринку означає для Росії мінус 30-50 мільярдів доларів. Але де Кремль різатиме видатки?

Логіка виживання тоталітарного режиму

Устенко впевнений: вони не підуть ні у військово-промисловий комплекс, ні в репресивний апарат. Удар приймуть на себе соціальні видатки. Будуть різати частину виплат, частину переносити на кінець 2026 року з обіцянками "почекайте, люди добрі, трохи стабілізується ситуація". Частину видатків оголосять "дурною витратою" і просто скасують. Вони купуватимуть час "правдами і неправдами, швидше неправдами ніж правдами".

Репресивний апарат не лише збережуть, а можуть посилити. Кремль не впевнений у соціумі, попри опитування ВЦІОМ, що показують, що 69-70% росіян підтримують війну. Устенко сумнівається в цих цифрах — у тоталітарній країні на телефонне запитання про війну люди відповідають так, як чекають "на тому кінці дроту", а не як думають насправді. Якщо протести підуть у Пітері та Москві, а не у Волгограді чи Омську, репресивна машина має бути напохваті. "Батіг має літати з набагато більшою частотою".

Стагфляція та зростаюча агресія

Макроекономічні показники Росії катастрофічні: інфляція 6-8%, ключова ставка ЦБ 17%, технічна рецесія (зростання 0,4% у другому кварталі 2025 року, МВФ знизив прогноз до 0,6% річних), доходи бюджету падають. Класична стагфляція — стагнація плюс висока інфляція. Зростання зосереджене лише у військово-промисловому комплексі, по всіх інших секторах — або нуль, або мінус.

Центробанк опинився в пастці: має підняти ставку для боротьби з інфляцією, але не може цього зробити під тиском Кремля, оскільки це придавить економічне зростання. Поточна ставка не справляється з інфляцією, але вже давить зростання. До зими ціни на продукти харчування підуть ще вище.

Устенко проводить паралель з Іраном: санкції ввели в 1978 році, минуло понад 40 років, але рівень життя населення досі нижчий, ніж був у 1977 році. "Нічого, живуть собі, погано, але живуть". Таке майбутнє може чекати на Росію.

Критичний прогноз: вибух агресії

Найтривожніший висновок Устенка: у короткостроковій перспективі рівень російської агресії зростатиме, причому на порядок, якщо не в ступінь. Кремль розуміє, що в довгостроковій перспективі вони приречені. Вони бачать попереду "гірку", з якої доведеться скочуватися. На їхнє розуміння, можна уникнути катастрофи через два роки тільки зараз, у короткостроковій перспективі. "Це означає, що режим стає більш агресивним. Вони розуміють, що потім гра зіграна. Вони намагаються в цей короткостроковий період змінити історію".

"Тарганів, які живуть у кремлівських головах, починають бігати на набагато більшій швидкості порівняно з 22-м або 23-м роком". Це найскладніший період — спалах психопатичної агресії загнаного в кут агресора. Навіть російські ЗМІ готуються до можливої негативної інформації від зустрічі з Трампом, не розкочуючи позитивні очікування.

Геополітичний контекст: Україна як каталізатор

Устенко і Романенко обговорюють геополітичну архітектуру, де США та Китай — "два динозаври" з економіками по $30 і $20 трильйонів. Європа зі своїми $20 трильйонами ВВП ризикує опинитися заручником їхніх угод. Україна — "кістка в горлі" для всіх гравців: Європи, Росії, США та Китаю.

У Європі йде боротьба між проросійським лобі (Орбан, Бабіш, зростаючі праві) та антиросійською лінією (Мерц у Німеччині називає Росіюворогом). Устенко зазначає, що мейнстримова еліта підтримує жорстку лінію. Європейці стоять перед вибором: або лягти під Трампа, або під Путіна, або суб'єктивізуватися.

Для догону українського військового бюджету до російського Європі потрібно 100 мільярдів — це всього півпроцента їхнього ВВП. "Якщо вони сприймають нас як форпост на Сході, то це інвестиція". Але репараційний кредит все відкладають.

Висновок: холодний реалізм

Устенко завершує бесіду закликом до тверезості: "Чекати колапсу Росії завтра або післязавтра просто тому, що йде так, як ми б хотіли — неправильний шлях. Я сподіваюся, що це розуміють наші військові, тому що розрахунок на те, що вони там зараз просто скотяться в прірву і все легко вирішиться — ні. Це не так".

У короткостроковій перспективі Росія стійка і буде максимально агресивною. Питання для України — вижити в цей найнебезпечніший період спалаху агресії загнаного звіра. Потім, через два роки, коли лід під Кремлем почне провалюватися, ситуація може піти м'якше. Але саме зараз — найскладніший момент, до якого треба готуватися без рожевих окулярів і політичних заклинань про швидку перемогу.