Земля розколюється під Тихим океаном: під водою руйнується колосальна система

Зроблене відкриття дає можливість поглянути на зміни поверхні нашої планети з часом, а також дає підказки про майбутні землетруси на Тихоокеанському Північному Заході, пише Science Daily.

За словами вчених, зони субдукції — це найпотужніші та найдинамічніші утворення на Землі. Саме вони переміщують цілі континенти, спричиняють найсильніші землетруси та вулканічні виверження. Також зони субдукції відправляють земну кору глибоко в мантію.

Але ці зони на планеті не постійні, як зазначають експерти, вони також можуть руйнуватися з часом. В іншому випадком, континенти постійно б стикалися, знищуючи океани та більшу частину геологічної історії планети. Протягом останніх десятиліть учені намагалися зрозуміти, як у підсумку руйнуються такі колосальні системи.

"Запуск зони субдукції подібний до спроби штовхнути поїзд у гору — це вимагає величезних зусиль. Але щойно він рушив, поїзд немов мчить під гору, і зупинити його неможливо. Щоб зупинити його, потрібно щось радикальне — по суті, крах поїзда", — каже геолог з Університету штату Луїзіана і провідний автор дослідження Брендон Шак.

Поруч з узбережжям Ванкувера вченим уперше вдалося спостерігати за тим самим "крахом поїзда". У регіоні Каскадія плити Хуан-де-Фука і Експлорер повільно ковзають під Північноамериканську плиту. Нові дані показують, що вся ця система буквально розвалюється на частини.

"Уперше ми отримали чітку картину зони субдукції, спійману в процесі вмирання. Замість того, щоб закритися одразу, плита розривається на частини, утворюючи дрібніші мікроплити та нові кордони. Таким чином, замість великої аварії поїзда це схоже на те, що поїзд повільно сходить з рейок, вагон за вагоном", — зазначає Шак.

Величезні тріщини проходять через океанічну плиту, серед яких розлом, де одна з його ділянок опустилася приблизно на 5 км.

"Є дуже великий розлом, який активно розриває плиту. Вона ще не відірвана на 100%, але близька до цього", — додає автор дослідження.

Висновки вчених також підтверджують дані про землетруси. Протягом 75-кілометрового розлому деякі ділянки все ще сейсмічно активні, але решта повільно затихають.

"Щойно шматок повністю відколовся, він більше не спричиняє землетрусів, тому що породи більше не склеєні", — пояснив Шак.

Відсутність землетрусів у деяких районах свідчить про те, що частини плити вже відкололися, і розрив поступово розширюється з плином часу.

Дослідження показало, що зони субдукції руйнуються не одним катастрофічним розломом, а поступово, у процесі, відомому як "епізодичне" або "шматкове" завершення. Замість того, щоб уся плита розламалася одразу, вона ламається на більш дрібні ділянки.

У міру того, як більша плита втрачає частини, вона також втрачає імпульс. Подібно до того, як відрізають вагони від поїзда, що мчить, кожен розлом послаблює низхідне тяжіння, поки весь процес субдукції не зупиняється. Хоча кожен епізод займає мільйони років, ці поступові етапи в сукупності знаменують собою смерть зони субдукції.

Нагадаємо, дві найбільші системи розломів Землі можуть бути синхронізовані. Через 30 років після того, як затонуле судно випадково натрапило на ключові дані, вчені виявили і підтвердили зв'язок між землетрусами в зоні субдукції Каскадія і розломі Сан-Андреас.