Друг Орбана против друзей Украины: как досрочные выборы повлияют на курс Нидерландов

Попередні вибори у Нідерландах відбулися у листопаді 2023 року.

Проте коаліція та уряд на чолі з Діком Схоофом протрималися менше року – 3 червня коаліція розвалилася і було дано старт позачерговим виборам.

Ці вибори, які пройдуть вже 29 жовтня, мають визначити, якою буде політична траєкторія країни.

А зміни обіцяють бути дуже суттєвими.

Попередній кабінет складався з коаліції чотирьох партій: Партії свободи Герта Вілдерса (PVV), Народної партії за свободу і демократію (VVD) Ділан Єшилгьоз, "Новий соціальний контракт" (NSC) Пітера Омзігта та Селянсько-громадянського руху (BBB) Каролін ван дер Плас.

Однак цього разу дві з цих чотирьох партій (NSC та BBB) настільки втратили позиції, що взагалі не братимуть участі у формуванні уряду.

Натомість Партія свободи Герта Вілдерса не лише зберігає лідерство, а й обіцяє стати викликом для будь-якого коаліційного формату.

А це означає, що головною небезпекою для України є не так загроза зміни зовнішнього курсу Нідерландів після виборів, як затяжна політична нестабільність у країні, що є одним з головних партнерів Києва.

Про ризики виборів у Нідерландах та про феномен Герта Вілдерса можна подивитися у новому відео на You.

Tube-каналі "Євро.

А нижче – більш детально про те, як країна підійшла до виборів і хто має шанс пройти до парламенту та сформувати новий уряд.

А також про те, чого від цього уряду варто чекати Україні.

@video=//www

Нові лідери, старі проблеми.

Нідерландський парламент має 150 місць, а виборча система пропорційна, з дуже низьким порогом у 0,66%.

Це означає, що навіть партія з 70-80 тисячами голосів може отримати представництво в парламенті.

Така система створює надзвичайну фрагментацію.

Зараз шанси на проходження до парламенту мають понад десять партій, а головне – жодна політсила не здатна одноосібно сформувати уряд.

Згідно з останніми опитуваннями Ipsos I&O, у лідерах залишається Партія свободи (PVV) Герта Вілдерса, якій прогнозують близько 25 місць.

Її підтримка дещо знизилася порівняно з попередніми тижнями, але.

Вілдерс утримує перше місце завдяки стабільному ядру виборців, що орієнтуються на антиміграційну риторику.

На другому місці – коаліція зелених і лейбористів (Groen.

Links-PvdA) на чолі з Франсом Тіммермансом, яка може розраховувати на близько 20 мандатів.

Її кампанія спирається на екологічний порядок денний, соціальну справедливість і збільшення інвестицій у "зелену економіку".

Центристські партії CDA (християнські демократи) та D66 (ліберали) нині ведуть боротьбу за третє місце, коливаючись між 18 і 23 мандатами.

Після скандального виступу лідера CDA Генрі Бонтентбала у телепрограмі Nieuwsuur, де він невдало висловився про права гомосексуальних студентів, його партія за вечір втратила п’ять місць у рейтингах.

Бонтентбалу довелося відреагувати на історію учня-гея, який не міг почуватися собою у реформованій школі.

Бонтентбал не знайшов нічого кращого, як порадити хлопцю піти до іншої школи.

Виборці, розчаровані його позицією, масово переходять до D66 і Groen.

Тим часом колишня партія генсека НАТО, VVD, яку тепер очолює Ділан Єшилгьоз, намагається утримати позиції партії влади, але не дуже вдало – колишня провідна партія країни має отримати приблизно 14-18 місць – значно менше, ніж у часи Марка Рютте.

Серед менших гравців помітні Соціалістична партія (SP), Партія тварин (PvdD), Селянсько-громадянський рух (BBB) і Форум за демократію (FvD), які разом можуть отримати 2-5 мандатів кожна.

Цікаво, що, за різними оцінками, до 80% виборців усе ще не визначилися, що робить підсумок голосування абсолютно непередбачуваним.

Тому жоден аналітик наразі не в змозі навіть приблизно сказати, яким може бути склад коаліції.

Вілдерс проти всіх.

Праворадикальний політик і противник ісламу Герт Вілдерс став головною фігурою нідерландської політики після сенсаційної перемоги його партії PVV у 2023 році.

Тоді він побудував кампанію на гаслі жорсткого обмеження міграції, що принесло йому перше місце на виборах.

Однак саме Вілдерс згодом спровокував розпад уряду, вийшовши зі складу чотирипартійної коаліції через конфлікт щодо імплементації свого плану міграційного "закручування гайок".

Тоді Ділан Єшилгьоз дуже розізлилася і сказала, що Вілдерс завжди тікає від проблем, коли їх треба вирішувати.

У 2025-му він знову грає на темі, що зробила його впізнаваним: цього разу його передвиборча обіцянка звучить ще радикальніше – "повна зупинка прийому біженців".

"У нас забагато іноземців, забагато шукачів притулку, забагато ісламу і занадто багато центрів для біженців.

Політика відкритих кордонів наших опонентів руйнує країну", – заявляє у своєму маніфесті Вілдерс.

Щоправда, згідно з аналізом, проведеним Нідерландським орденом адвокатів, такий крок порушував би міжнародні договори, зокрема Женевську конвенцію про статус біженців.

Тому риторика Вілдерса знову викликає поляризацію в суспільстві.

Політик, який є однодумцем Віктора Орбана та Марін Ле Пен, грає на розколі у суспільстві, щоб зберегти своїй партії лідерство.

За останні місяці в кількох містах і селах Нідерландів спалахнули протести проти відкриття нових центрів для біженців, під час яких лунали антимігрантські гасла, а деякі учасники навіть використовували історичні символи, пов’язані з нідерландськими нацистськими рухами часів Другої світової війни.

Вілдерс заявив, що не підтримує насильства, але й надалі політизує тему імміграції як загрозу національній ідентичності.

Аналітики відзначають, що саме постійна присутність теми міграції в політичному дискурсі пояснює стабільну популярність Вілдерса.

Водночас частина виборців може покарати його на виборах за нездатність виконати обіцянки після перемоги 2023 року.

А головне – навіть якщо PVV знову стане найбільшою партією, її лідер, найімовірніше, не зможе створити коаліційний уряд, адже більшість головних партій уже публічно заявили, що не хочуть співпрацювати з ним.

Від оборони до дипфейків.

Нинішня коаліція розвалилася на тлі суперечок щодо міграційної політики – питання, що стало болючим для голландського суспільства.

Уряд намагався обмежити в’їзд мігрантів, водночас стикаючись із дефіцитом робочої сили.

Цей парадокс – потреба в працівниках і небажання "приваблювати весь світ" – залишається ключовою дилемою і нинішньої кампанії.

Традиційно спокійна, виборча кампанія у Нідерландах цього разу перетворилася на арену гострих персональних сутичок.

Під час дебатів на шоу Eva Jinek Бонтентбал дорікнув Тіммермансу за те, що той не заклав у програму партії повне фінансування оборони відповідно до натовської норми у 3,5% ВВП.

CDA звинувачує Groen.

Links-PvdA у "безвідповідальності", оскільки ліві партії нібито не заклали у своїх розрахунках зростання оборонного бюджету до 3,5% ВВП.

"Нідерланди виглядатимуть жалюгідно, якщо не досягнуть цієї норми", – наголошує Бонтентбал.

Він нагадав, що ще в лютому 2022 року, за два тижні до вторгнення Росії в Україну, Groen.

Links і PvdA запропонували альтернативний бюджет, який передбачав скорочення оборонних витрат на 2,1 млрд євро, а також голосували проти закону, який мав закріпити попередню норму НАТО у 2%.

Тіммерманс у відповідь назвав таку критику "бухгалтерським мисленням", заявивши, що жодна країна НАТО не планує оборонні витрати таким чином до 2035 року.

До цього конфлікту додалася атака Вілдерса.

"Не довіряйте цій людині (Бонтентбалу.

– ЄП) з її передвиборчою брехнею.

CDA голосувала проти всіх законів про надання притулку, – написав політик в X.

– Він за закон про розосередження, проти заморожування надання притулку".

А на додачу ці вибори стали першими в історії Нідерландів, коли.

питання штучного інтелекту та дипфейків перетворилося на реальну загрозу демократичному процесу.

Нещодавно два депутати PVV використали ШІ для створення фальшивих зображень Франса Тіммерманса, що спричинило хвилю погроз на його адресу.

Вілдерс публічно вибачився, але Тіммерманс назвав це "недостатнім", вимагаючи покарання винних.

Проблема дипфейків вийшла за межі інциденту з PVV.

Нідерландські журналісти довели, що створити фейкове відео з будь-яким політиком можна за лічені хвилини, а соціальні платформи Tik.

Tok, X чи Meta не виявляють таких матеріалів.

Фальшиві ролики з Вілдерсом, ван дер Плас та іншими політиками навіть тимчасово циркулювали без маркування, демонструючи, наскільки вразливою залишається цифрова інфраструктура перед виборами.

Додаткову тривогу викликав застережливий звіт нідерландського органу з питань захисту даних, який закликав громадян не користуватися чат-ботами для отримання виборчих порад.

У тестах, проведених регулятором, ШІ-системи надавали викривлену, поляризовану картину політичного спектра, майже повністю ігноруючи центристські партії.

Там заявили, що такі системи можуть бути визнані "високоризиковими" згідно з новим Законом ЄС про штучний інтелект (AI Act), який набуде чинності наступного року.

Чого очікувати Україні?.

Попри втому європейців від війни, підтримка України залишається важливою для нідерландців.

Майже всі політичні сили підтримують Україну в її боротьбі проти російської агресії.

Провідні політичні сили: Groen.

Links-PvdA, D66, Volt, CDA, VVD та Christen.

Unie – виступають за продовження військової, фінансової й гуманітарної допомоги.

При цьому лівоцентристські партії закликають до лідерської ролі Нідерландів у цій підтримці, тоді як праві популісти PVV Вілдерса обмежуються риторичними заявами, вважаючи, що Нідерланди вже "зробили достатньо".

Однак оскільки в країні є консенсус щодо війни в Україні, самотньому Вілдерсу навряд чи вдасться змінити курс Нідерландів.

А ось питання вступу України до НАТО та ЄС викликає значно більші розбіжності.

Лише Groen.

Links-PvdA, D66 і Volt відкрито підтримують українське членство в Альянсі та закликають до пришвидшення євроінтеграції, зокрема через поетапний вступ.

Більшість інших партій посилаються на "регулярні умови" членства і уникають конкретних обіцянок, а праві очікувано виступають проти будь-якого розширення.

У питанні ставлення до Росії консенсус зберігається серед більшості партій, які підтримують чинні або навіть суворіші санкції, розслідування воєнних злочинів і створення трибуналу в Гаазі.

Водночас правопопулістські сили з усіх сил уникають цієї теми.

Таким чином, навіть повторна перемога Вілдерса навряд чи зможе "розвернути" зовнішньополітичний курс Нідерландів.

Проте існує інший ризик – фрагментація парламенту та прагнення обійтися без Вілдерса може призвести до затяжної політичної кризи.

І тоді Нідерланди будуть більше зайняті своїми проблемами, а не ситуацією на східному фланзі НАТО.

Авторка: Дар’я Мещерякова,.

журналістка "Європейської правди".