"Ефект AAL Group": експерти вимагають ретельнішої перевірки компаній, що працюють з чутливою інформацією, на звʼязок з рф

Передача критично важливої ремонтної документації для вертольотів Ми-8МТ(МТВ) іноземній компанії, з "російським слідом", стала одним із найнебезпечніших рішень у сфері авіації за останні роки. Як убезпечити Україну та чи варто вводити санкції проти компанії з прихованими звʼязками з рф, розбирався УНН.

У серпні 2025 року Державна авіаційна служба України надала компанії AAL Group Ltd (ОАЕ) право на супровід ремонтної документації для вертольотів Ми‑8МТ(МТВ). Після публічних заяв про можливі зв’язки AAL Group з російським ВПК, а також з огляду на документально підтверджений статус компанії як "непридатного постачальника" у переліку Unsuitable Vendor List, Командування транспорту ЗС США (USTRANSCOM) від 28 травня 2024 року, уряд тимчасово відсторонив голову ДАСУ Олександра Більчука та розпочав службове розслідування, яке триватиме до 10 листопада. Та попри це компанія з "російським слідом" AAL Group Ltd досі має доступ до ремонтної документації українських Ми‑8МТ(МТВ).⁠

Зазначимо, визнання компанії "unsuitable" здійснюється відповідно до інструкції USTRANSCOM 5200.05 (Foreign Entity Vetting), яка передбачає оцінку факторів на кшталт: ризиків безпеки, непрозорої структури власності, потенційних зв’язків із оборонно‑промисловими структурами держав‑противників, санкційних ризиків і порушень комплаєнсу.

А про те, що AAL Group Ltd зареєстрована в ОАЕ, має прямі зв’язки з російським концерном "Ростех", а частина її топ-менеджменту має російські паспорти, на початку вересня з трибуни Верховної Ради заявив нардеп, член комітету з питань національної безпеки Федір Веніславський.

"Державна авіаційна служба України надала право на супровід ремонтної документації вертольотів типу Ми-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Це рішення ставить під загрозу експлуатацію Ми-8МТ(МТВ) усіма складовими сектору безпеки і оборони. За моєю інформацією, кінцевими бенефіціарами AAL Group Ltd є компанія "Вертольоти Росії". І багато працівників вищого рівня управління цієї компанії мають російські паспорти", – заявив Федір Веніславський.

Військовий експерт Олег Жданов вважає, що, аби подібних ситуацій більше не траплялось, українському уряду необхідно визначити чіткі критерії відбору для компаній, яким буде надаватися доступ до чутливої інформації.

"Урядом повинні бути напрацьовані чіткі критерії надійності компанії. Повинна бути повністю прозора процедура відбору компанії. Щоб було видно всю історію компанії, її кінцевого бенефіціара. І відповідно, хто не підпадає під ці критерії, хто не надає необхідну інформацію – його не пропускають. Тоді не буде таких ситуацій, як сьогодні", – прокоментував Жданов.

Окрім того, важливо, аби компанії перевірялися на внесення до так званих "black list" іншими країнами. У такому випадку співпраця з AAL Group Ltd одразу ж стала б неможливою, адже ще 2024 року Транспортне командування Збройних сил США (USTRANSCOM) визнало компанію з "російським слідом" непридатною для співпраці, посилаючись на ризики безпеки та непрозору структуру власності.

Схожої думки дотримується й політолог Тарас Загородній. Він вважає, що СБУ має ретельно перевіряти компанії, які отримують доступ до чутливої інформації, адже це може створити пряму загрозу витоку даних до російських спецслужб.

"Це питання контррозвідувальної діяльності. Це СБУ повинна працювати. Тобто, повинен бути порядок отримання інформації, для того, щоб чітко розуміти: чи може бути розголошена ця інформація, як вона буде впливати на національну безпеку. Чи є альтернативи, чи є більш надійні партнери, які можуть це зробити. Треба шукати чистих, надійних партнерів", – заявив Тарас Загородній.

Тож, допоки компанія AAL Group Ltd продовжує мати доступ до ремонтної документації українських вертольотів Ми‑8МТ(МТВ), це створює прямий ризик для обороноздатності України. Саме тому кейс AAL має стати відправною точкою для оновлення державних процедур доступу до чутливої авіаційної інформації: прозорий відбір підрядників, перевірка санкційних і відомчих "black lists", обов’язкове розкриття кінцевих бенефіціарів та повторні аудит‑перевірки — це не бюрократія, а елементи безпеки, які повинні супроводжуватися публічною оцінкою ризиків і відповідями на ключові запитання суспільства, аби чутливі дані залишалися під контролем і працювали на обороноздатність, а не проти неї.