Кримські сльози. Півострів на межі водної катастрофи

У Криму стрімко поглиблюється водна криза. Більшість водосховищ на півострові незаповнені навіть наполовину, а в деяких районах запасів води залишилося на кілька місяців. В Алушті вже діють погодинні графіки водопостачання: мешканці набирають технічну воду з автоцистерн, питної просто немає.

Проблема не нова, її відчули ще у 2014 році, коли припинилося постачання дніпровської води через Північнокримський канал. У 2023 році після підриву росіянами Каховської ГЕС ситуація стала ще гіршою – канал остаточно втратив здатність подавати воду.

Окупаційна адміністрація визнає проблему, однак попри гучні обіцянки реального плану дій у гауляйтерів немає: підземні горизонти виснажуються, річки пересихають, а нові водогони лише частково рятують ситуацію.

«Главком» розбирався, як надовго Криму вистачить запасів води.

Нестача прісної води у Криму – системна проблема, що з кожним роком лише загострюється, розповідає «Главкому» декан факультету природничих наук Києво-Могилянської академії, експерт Кримськотатарського ресурсного центру, професор Євген Хлобистов. За його словами, у Криму нині є 22 штучні водосховища. Найбільш наповненим залишається Альмінське (близько 72%). Водночас у Чорноріченському водосховищі, яке забезпечує Севастополь, нині критичний рівень води – 24%. Однак попри дефіцит води, саме Севастополь, а також Велика Ялта, за словами еколога, «ніколи не мали проблем із водопостачанням через політичні причини – там проживає окупаційна верхівка».

Разом з тим, у багатьох інших населених пунктах запроваджено подачу води за графіком. Це пов’язано зі зменшенням загального рівня водності всіх водосховищ. Міжводненське водосховище, наприклад, наповнене лише на 12%. Окупаційна влада намагається перерозподіляти ресурси, будує додаткові водогони, однак загальний обсяг води на півострові від цього не збільшується.

Відновлення роботи Північнокримського каналу після захоплення росіянами Каховського водосховища не вирішило проблему. «Після десяти років простою дно Північнокримського каналу втратило придатність, тож вода, яку подали після окупації Херсонщини, просто не дійшла до споживачів – значна частина втрачалася через замулення та домішки. У районі Джанкоя така вода взагалі стала непридатною для побутових потреб», – зазначив Хлобистов.

А після підриву Каховської ГЕС, Крим остаточно втратив доступ до води з каналу, додав експерт.

На думку експерта, причина водного дефіциту – не лише кліматичні зміни, а й людський фактор. «Нестача води виникла через скорочення природного стоку та збільшення водоспоживання. Населення Криму після анексії зросло з двох до трьох мільйонів, а військові структури споживають воду безконтрольно», – пояснює еколог.

Через надмірне буріння свердловин підземні води засолюються й втрачають якість. До 2022 року в Криму офіційно налічувалося понад 150 таких свердловин, але після початку повномасштабного вторгнення моніторинг припинився.

«Ми не знаємо, скільки нині реально працює свердловин і якої якості вода з них. Можна передбачити, що у багатьох свердловинах її вже не можна вважати питною», – каже Хлобистов.

За супутниковими спостереженнями, середня наповненість кримських водосховищ нині не перевищує 50% (а в таких водосховищах, як Фрунзенське, Північно-Кримське, Ішунське, Старокримське – нижче за 45%).

«Якщо навесні не буде дощів і природного стоку, влітку Крим може опинитися перед справжнім водним колапсом», – попереджає еколог.

Наразі велика частина міських жителів Криму отримують воду за графіком, а сільські громади змушені користуватися підземною, часто солоною і непридатною для споживання. «За останні три роки солоність підземних вод, які видобуваються з наявних свердловин на півострові, лише зростає», – підсумував Хлобистов.

Мізерні водні запаси

Станом на жовтень 2025 року, як зазначає директор кримської науково-виробничої фірми «Водні технології» Анатолій Копачевський, Сімферопольське, Айянське та Партизанське водосховища мають історично низький рівень води. За його словами, запаси води поки є, однак найближчим часом ситуація може різко погіршитися.

За даними завідувача кафедри хімічних технологій водокористування «Кримського федерального університету ім. Вернадського» Іллі Ніколенка, у вересні водосховища Криму накопичили 75 млн куб. м води. Для порівняння: у 2024 році цей показник складав 125 млн куб. м, у 2023 – 160 млн куб. м, у багатоводний 2022-й – 184 млн куб. м.

Ізобільненське водосховище під Алуштою, яке забезпечує питною водою місто та південний берег, заповнене лише на 25%. Ще складніша ситуація на Партизанському водосховищі, де вже кілька місяців не фіксують жодного притоку води. Лише у вересні його запаси зменшилися на 1,2 млн «кубів».

Не краща ситуація й у Севастополі. Чорноріченське водосховище – головне джерело водопостачання міста – за літо суттєво обміліло. Як розповідають місцеві жителі, в Байдарській долині, яка живить місто, колодязі майже повністю пересохли.

Навіть z-блогери визнають: у водосховищах майже не залишилося запасів води для Севастополя. Літо видалося надзвичайно посушливим – опадів практично не було. Перекинути воду з інших районів неможливо через відсутність водоводу. 

Попри це, за словами місцевих оглядачів, окупаційна адміністрація, замість вирішення нагальних питань, зосереджена на підготовці до «виборів губернатора».

У кримських пабліках показали, який вигляд має Бахчисарайське водосховище. На фото можна побачити, що водойма перетворилася на калюжу.

У мережі пишуть, що давно майже порожнє Тайганське водосховище. У Білогірському водосховищі практично не залишилося води, а канал, що з’єднує його з Тайганським, висох.

Більшість річок півострова також практично або повністю пересохли. За словами заступника голови окупаційного «Держкомітету з водного господарства» Романа Захарова, нині воду використовують лише з підземних джерел і водосховищ, запаси яких критично низькі.

Найбільш повноводна річка окупованого Криму Бельбек уперше за 50 років припинила свій стік. За даними російського Гідрометцентру, ситуація, що склалася, не фіксувалася з 1971 року.

Пересохли також річки Альма (вище греблі Партизанського водосховища) та Чорна (вище Чорноріченського водосховища). Крім того, на більшості малих селевих річок поблизу Алушти, Судака та Феодосії немає стоку вже з кінця квітня, тобто останніх пів року. Наприклад, річки Біюк-Карасу, Танасу та Сарису майже чи повністю висохли.

Екологи також попереджають, що останні дощі не врятували ситуацію: вода лише зволожила верхні шари ґрунту, а підземні джерела виснажуються. Навіть за даними окупаційної влади, кількість населених пунктів, де воду підвозять, за останні місяці зросла з 32 до 77.

За інформацією підконтрольного РФ «Держкомітету з водного господарства та меліорації Криму», загальний запас води у водосховищах півострова дозволяє забезпечити водопостачання на 110-120 діб (приблизно на чотири місяці) при середньодобовому споживанні 380 тис. куб. м, без урахування майбутніх притоків. Іншими словами, Крим живе на межі, а кожен день без опадів робить ситуацію дедалі критичнішою.

В Алушті ввели графіки. Окупанти шукають винних

Після кількох тижнів невпевнених заяв про «стабільність» ситуації російська окупаційна влада Криму була змушена визнати: проблема з водопостачанням набуває критичного масштабу. Найскладніша ситуація – у східній частині півострова, передусім в Алушті. За даними так званого «держкомітету з водного господарства та меліорації Криму», запасів води у місцевих водосховищах вистачить на 85-90 діб.

З 1 жовтня в Алушті офіційно запроваджено погодинні графіки подачі води. У більшості районів вода з’являється лише вранці та ввечері, а тиск у мережах знижено до мінімуму. Комунальники вже розвозять технічну воду автоцистернами. Люди змушені користуватися нею для побутових потреб.

За даними Центру національного спротиву, дефіцит води вже викликав паніку серед окупаційних чиновників. У Сімферополі активно шукають «винних» у ймовірному майбутньому колапсі. «Держкомводгосп» і «уряд» окупованого Криму перекладають відповідальність одне на одного, а сам гауляйтер Сергій Аксьогонов, як зазначають у ЦНС, звинувачує у всьому міністерство оборони РФ, яке нібито «забирає» значну частину води для військових частин та полігонів.

В окупаційній адміністрації вже обговорюють можливу «ротацію кадрів», якщо ситуацію не вдасться стабілізувати до кінця року. Як повідомляє Центр національного спротиву, навіть у самій Алуштинській адміністрації визнають: реального плану дій немає. Водопостачання фактично можуть врятувати лише опади.

Місцеві мешканці тим часом готуються до надзвичайної ситуації: набирають воду з автоцистерн, резервуарів і колодязів, там, де ще зберігається тиск у мережі.

Окрема проблема – стан водопровідної інфраструктури. Через зношені труби та аварійні мережі значна частина води просто не доходить до споживачів. За словами депутата «кримського парламенту» Артема Зільберварга, втрати води в трубах досягають 70%. Тобто навіть незначні запаси, які ще вдається подавати, буквально виливаються у землю.

Як окупаційна влада Криму вирішує водну проблему

Частково нестачу прісної води компенсують підземні водозабори, пробурені за останні кілька років. Завдяки їм стабільне водопостачання мають Сімферополь, Феодосія, Судак і Коктебель. Водночас у Бахчисарайському районі ситуація залишається критичною.

За словами представників окупаційного Держкомводгоспу, проблему водопостачання в Бахчисарайському районі планують розв’язати протягом трьох років – мешканців переведуть на Партизанське водосховище, збудувавши нові насосні станції та комунікації. Проте саме це водосховище нині майже не отримує притоку води.

Схожа ситуація і в Сімферопольському районі. Там через обміління колодязів люди користуються привозною водою. Проєкт розширення Сімферопольського водосховища поки що не реалізується.

На сході півострова, де немає гірських річок і джерел, окупаційна влада розгорнула новий підземний водогін, який частково повторює маршрут Північно-Кримського каналу. Його вже тестували влітку – тоді прісну воду подавали з півночі до Феодосії, Коктебеля та Судака. Окупаційна адміністрація обіцяє, що в майбутньому систему планують продовжити до Керчі. Завдяки закритому трубопроводу втрати води через випаровування та фільтрацію, як у відкритому каналі, нібито вдалося мінімізувати.

Окупаційні чиновники також не полишають надії відновити подачу дніпровської води до Криму через Північно-Кримський канал, заявляючи, що достатньо «відбудувати» Каховське водосховище після спорудження дамби. Тим часом вони розглядають ідеї створення кількох нових водосховищ у степовій частині півострова для збору паводкових вод: до 2030 року окупаційна влада обіцяє побудувати два нових водосховища – Сонячногірське біля села Генеральське для забезпечення Алуштинського узбережжя та Мартівське, що має додатково постачати до 6,5 млн кубометрів води Ялтинському регіону. На ці проєкти передбачено витратити понад 22 млрд рублів.

Кароліна Терещенко, «Главком»