Подвійний удар. Як синхронні санкції ЄС і США вплинуть на нафтову імперію Путіна

Синхронне рішення European Council та U.S. Department of the Treasury щодо нових пакетів санкцій проти Russia відзначає важливий крок у стратегії Заходу: поєднання широкомасштабного блокування енергетичних, фінансових і військово-промислових каналів фінансування Кремля і прямої дії на компанії, які раніше вважалися «безпечними» для торгівлі.

Важливими є як масштаб і потенційні наслідки цих рішень для російської економіки, так і їхній вплив на глобальні ланцюги постачання нафти та нафтопродуктів.

Суть заходів

З 2022 року Європейський Союз поетапно закрив імпорт морської сирої нафти з РФ, а з лютого 2023-го запустив значні обмеження на нафтопродукти. Далі були пакети з нарощенням списків суден «тіньового флоту» (342 судна в травні 2025-го, 444 у липні, 557–558 суден у новому пакеті) і тепер — датований дедлайном бан на LNG. Така траєкторія — від сирої нафти та продуктів її переробки до флоту, страхування та газу — означає поступове «зашивання» всієї вертикалі доходів РФ.

Останній19-й пакет санкцій ЄС охоплює 69 додаткових індивідуальних внесень до списків і численні економічні обмеження, спрямовані на сектори енергетики, фінансів, військово-промислового комплексу РФ. У його межах: заборона на імпорт російського скрапленого природного газу (LNG) з 2027 року для довгострокових контрактів і протягом шести місяців для короткострокових. До того ж заборонено транзакційні операції з двома великими державними нафтовими компаніями РФ — Rosneft і Gazprom neft. Додатково ЄС наклав санкції на «тіньовий флот» РФ: 117 суден отримали заборону на доступ у порти чи на надання морських послуг, загальна кількість таких призначених суден сягає 557. Паралельно запроваджено заборони на перереєстрацію чи перестрахування суден «тіньового флоту».

Що стосується Сполучених Штатів, то Міністерство фінансів США наклало санкції на дві найбільші нафтокомпанії Росії — Rosneft та Lukoil — разом з їхніми дочірніми структурами. Указ про блокування передбачає, що всі активи та інтереси зазначених компаній у США або в контролі американських юридичних/фізичних осіб підлягають замороженню. Станом на зараз США дали компаніям час до 21 листопада, щоб завершити транзакції з цими російськими нафтокомпаніями.

Ці рішення — стратегічний етап в економічному тиску на РФ, що поєднав дію на первинні джерела фінансування агресії (нафту і газ) із другорядними каналами — криптовалютами, фінансовими установами третіх країн, тіньовими ланцюгами постачань. Наприклад, у межах пакета ЄС під санкції підпала криптоплатформа, яка обслуговує російський стейблкоїн «A7A5». Звужується також доступ російських фінансових установ до глобальної платіжної інфраструктури через заборону європейським операторам працювати з платіжною системою РФ «Мир» і системою «СБП». У комплексі це створює підґрунтя для тривалого зниження спроможності Москви підтримувати високу інтенсивність своєї військової кампанії.

Санкції США додають жорсткості: пряме блокування Rosneft і Lukoil фактично руйнує попередню діяльність цих компаній як об’єктів торгівлі навіть дисконтною російською нафтовою маркою.

Утім, усе це також несе глобальні зміни, оскільки такі заходи можуть призвести до напруженості на світових нафтових ринках і мобілізації інших покупців для російської сировини.

Найбільш критичні вектори взаємодії

Одним із найважливіших стало рішення індійських нафтопереробників переглянути угоди щодо російської нафти після санкцій США. За даними Reuters, деякі компанії розпочали перевірку контрактів, щоб виключити прямі постачання від Rosneft і Lukoil. Імпорт російської нафти Індією 2025 року оцінюється приблизно в 1,7 млн барелів на день. При цьому державні НПЗ Індії зазвичай купують через трейдерів-посередників, що забезпечує певний буфер для обходу санкцій. Отже, санкції не означають миттєвої зупинки російської нафти на азіатському ринку, але вони створюють відчутний дискомфорт і ускладнення для бізнес-схем, які раніше були чітко розпланованими.

Після нових санкцій ринок відреагував не лише в Індії, а й у Китаї. За даними Reuters, китайські державні нафтові корпорації Sinopec, PetroChina та CNOOC призупинили закупівлі російської нафти, щоб уникнути ризику потрапити під вторинні санкції США. Приватні китайські НПЗ (teapot refineries) також тимчасово зупиняють угоди, оцінюючи наслідки, але намагаються знайти обхідні шляхи через трейдерів у Сінгапурі та ОАЕ.

Одночасне скорочення закупівель Індією та Китаєм, двома головними азійськими покупцями російської нафти, створює системний розрив у каналах збуту та загрожує падінням експортних доходів Кремля щонайменше на 15–20% у короткостроковій перспективі.

Наскільки це вдарить по РФ?

Оцінити точно масштаб впливу завжди складно, але є кілька індикаторів. Після оголошення санкцій ціни на нафту зросли: Brent додала близько 4,5%, до 65,5 дол. за барель. Це показує страх ринку щодо потенційного скорочення поставок. Якщо Росія втратить значну частку покупців, її бюджетні доходи скоротяться, адже вони суттєво залежать від нафтогазового комплексу, зокрема, Rosneft сплатила 2024 року податків на суму 6,1 трлн руб. Зменшення експорту та посилення проблем із логістикою через санкції на «тіньовий флот» створюють складнощі на рівнях перевалки, транспортування та фінансування.

Синхронні кроки ЄС і США б’ють по головній статті доходів Кремля — нафті й газу, які 2024 року дали федеральному бюджету РФ 11,13 трлн руб. і традиційно формують від третини до майже половини надходжень.

У вересні 2025-го профільні аналітики фіксували падіння нафтогазових доходів у річному вимірі на 26%. Заборона ЄС на російський LNG (припинення коротких контрактів упродовж шести місяців і повна зупинка довгих із 1 січня 2027 року) і посилений тиск щодо «тіньового флоту» створюють стійкий ціновий дисконт для російської нафти і підвищують транспортно-страхові витрати, що негативно впливає на експортну виручку та поточний рахунок. Це підрізає можливості бюджету фінансувати війну без додаткових запозичень і монетизації.

Навіть до нинішньої хвилі обмежень Urals у липні 2025 року торгувався нижче за 60 дол. (цінової стелі G7) на тлі слабшого Brent. Нові європейські заборони на 117 додаткових суден і заборона перестрахування створюють фрахтові вузькі місця. Це збільшує витрати російських експортерів і змушує їх ще більше знижувати ціну для покупців Азії. А головне — у полі зору регуляторів тепер уся ланка: «фальшиві прапори», реєстри, брокери та трейдери в третіх країнах, що ускладнює обхід санкцій і підвищує ризик вторинних заходів.

Прогноз і ризики

По-перше, ця хвиля санкцій далеко не остання — у заяві Євросоюзу вже зазначено, що 19-й пакет не стане фінальним, і вже ведеться робота над наступним. По-друге, РФ шукатиме обхідні шляхи: активніше залучатиме треті країни як пул покупців, посилюватиме внутрішню переробку (тільки у разі зупинки ударів українських дронів по НПЗ, що малоймовірно), шукатиме ринки, менш чутливі до ризику вторинних санкцій. Але кожен такий крок — додаткові витрати, ризики й зниження прибутковості.

Rosneft виросла на базі активів ЮКОСа: у грудні 2004 року через BaikalFinansGroup компанія отримала «Юганскнефтегаз», а 2007-го на аукціонах добрала решту самарських активів, включаючи три НПЗ загальною потужністю близько 400 тис. барелів на день. Ця консолідація закріпила модель держконтролю над видобутком і переробкою, перетворивши Rosneft на системоутворюючу компанію для бюджету і зовнішньоторговельних потоків. Нинішні американські санкції свідомо б’ють по цій «опорі» — не лише по материнській структурі, а й по «дочках» і логістиці.

Lukoil сформовано 1991 року шляхом об’єднання Langepasneftegaz, Urayneftegaz і Kogalymneftegaz. 1993-го компанія була приватизована і вибудувала повну вертикаль із великим міжнародним «даунстрімом» — аж до придбання/контролю ISAB у Сицилії (згодом продано 2023-го). Трейдингова «дочка» Litasco історично базувалася в Женеві, але з 2022-го почала переносити операції до Дубаю. 2025 року ЗМІ фіксували нову трейдингову структуру Alghaf Marine DMCC. Сукупно це створило гнучку інфраструктуру збуту, по якій зараз також б’ють санкції США/ЄС (включно з «дубайським контуром»).

Вибір Заходом саме цього синхронного удару має ознаменувати собою новий етап економічної війни проти режиму Путіна. Накладено блокування на всю вертикаль: видобуток, логістику, торгівлю, фінанси, технології в синхронізації з успішними військовими операціями України — це вагомий удар по агресору.

Утім, ефект не буде миттєвим — з часом буде видно зменшення доходів і загострення бюджетних проблем у Кремля. Для України та її союзників це означає посилення переговорних позицій щодо миру — і водночас нову фазу боротьби, де економічний тиск стає ключовим ресурсом.

Подальша ефективність залежатиме від контролю над виконанням накладених санкцій, здатності блокувати обхідні маршрути та від готовності третіх країн або компаній не ставати дірками в системі.