Вони не просто вбивали: дивний дует найгірших з убивць

У період з 1992 року і до арешту в 1999-му вони вбили щонайменше 11 осіб. Перед смертю майже всі жертви зазнавали звірячих тортур. А останнього вбитого маніяки з’їли. Обидва підсудних на суді не виявили ані найменшого каяття. Вони досі впевнені, що позбавляли суспільство від покидьків, згадує видання “Нова газета Європа”.

Дивний дует

Криміналісти досі сперечаються про те, як із абсолютно різних людей, з абсолютно протилежними поглядами, склався кримінальний дует, який десять років тримав у страху всю південну частину Австралії. Бантінг, який умів гіпнотично впливати на людей своїми промовами, патологічно ненавидів гомосексуалістів. А Вагнер був геєм, який не приховував своєї орієнтації. Власне, саме від нього Бантінг і отримував інформацію про гомосексуалістів, вибираючи тих, хто, на його думку, заслуговував на покарання.

Вони не просто вбивали: вони по кілька тижнів витончено катували свої жертви. Як пізніше розповідав пасинок Бантінга Джеймс Влассакіс, його вітчим говорив йому, що “дивлячись в очі жертві під час тортур, можна побачити душу людини”. Пізніше психіатри сходяться в одній думці: вони зійшлися тому, що обом надто подобалося вбивати.

Джон Бантінг і Роберт Вагнер познайомилися 1992 року, коли Бантінг переїхав у будинок на Ватерлоо-Корнер-роуд на околиці Аделаїди. У місто він приїхав у 18 років, працював на бойні, встиг одружитися з дівчиною з дитиною. Його сусідом по будинку став Роберт Вагнер, з яким Бантінг досить близько зійшовся, незважаючи на те, що ненавидів геїв. Ймовірно, в дитинстві він став жертвою сексуального насильства.

Перше вбивство вони скоїли в серпні 1992 року. Бантінгу тоді було 26 років, Вагнеру – 21 рік. Жертвою став сексуальний партнер Вагнера Клінтон Трезізе. Бантінг вирішив, що той не тільки гей, а ще й педофіл. Клінтона вони забили на смерть лопатою, а тіло поховали на околиці Аделаїди. Останки Трезізе були виявлені лише в серпні 1994 року, і довгий час їх не могли впізнати. У 1997 році портрет Клінтона Трезізе, відновлений за допомогою комп’ютерного дизайну, кілька разів показали по телебаченню. За словами пасинка Влассакіса, коли це фото побачив Бантінг, він усміхнувся і сказав: “Моя робота!” Підліток нікому про це не розповів, вітчим був для нього кумиром.

Жертви австралійських маніяків: Клінтон Трезізе і Майкл Гардінер. Фото: victimsofhomicide.fandom.com

Наступне вбивство злочинний дует скоїв через три роки, у грудні 1995-го. Жертвою став сусід Бантінга розумово відсталий Рей Девіс. Колишня подруга Бантінга Сюзанна Ален після розставання з ним недовго зустрічалася з Девісом. І розповіла Бантлінгу, що Девіс нібито намагався зґвалтувати її 7-річного онука. Його викрали 25 грудня 1995 року. У викраденні разом із Бантінгом і Вагнером брала участь і Сюзанна. Вони вивезли Девіса в колишній будинок Бантінга і там майже місяць катували. Для тортур використовували плоскогубці, електрошокер, скальпель, пилу. 21 січня Девіса задушили, а тіло його замурували в стіну. Його знайдуть лише 1999 року, після арешту злочинців.

Майже одночасно з Девісом зникла і Сюзанна Ален. Її тіло не було знайдено, а тому нікому так і не закинули її вбивство. Але поліція пізніше встановила, що Вагнер три роки знімав із карток Девіса й Ален соціальну допомогу. Ба більше, у соціальну службу періодично телефонували чоловік і жінка, які представлялися Сюзанною Ален і Реєм Девісом. Насправді телефонували сусіди Бантінга Марк та Елізабет Гейдени. Саме через неї згодом поліція і затримає психопатів.

І знову вбивці затихли майже на два роки. У вересні 1997-го Бантінг і Вагнер знову вийшли на полювання. Жертвою став 19-річний гомосексуаліст Майкл (Мішель) Гардінер. Він жив по сусідству з троюрідною сестрою Вагнера, яка розповіла, що Майкл частенько спілкується з підлітками. Гардінера викрали, довгий час катували в сараї Бантінга, потім задушили, тіло розчленували і помістили в пластикову бочку. Пізніше вбивці спробують розчинити труп у соляній кислоті, але та виявилася розведеною, і останків не вдалося позбутися повністю. Крім того, вони влаштували погром у квартирі сестри Вагнера, вкрали цінні речі та представили справу так, щоб поліція вирішила, що це зробив Гардінер.

Не минуло й місяця, як Бантінг із Вагнером знову вирушили “на справу”. Цього разу жертвою стала 42-річна Ванесса Лейн. У 1985 році Лейн, який на той час ще був чоловіком на ім’я Баррі, підібрав на вулиці 14-річного Вагнера, який втік з дому, привів його до себе додому і зґвалтував. Довгий час Баррі залишався сексуальним партнером Вагнера, але потім вирішив змінити стать. Сексуальних стосунків після цього між Лейн і Вагнером більше не було, але друзями вони залишилися. Ванесса-Баррі була обізнана про те, що трапилося з Клінтоном Трезізе і Мішелем Гардінером, але мовчала. У жовтні 1997 року вона вирішила переїхати в інший район міста, і вбивці вирішили, що вона може піти в поліцію.

Троє вбивць Марк Хейдон (ліворуч), Джон Бантінг і Роберт Вагнер. Фото: кримінальний архів поліції Австралії

Ванессу викрали 17 жовтня 1997 року. Наступного дня Бантінг змусив її зателефонувати своїй матері і повідомити, що вона переїжджає в інше місто, а всі старі зв’язки обриває. Потім Ванессу/Баррі довго катували, дізнаючись пін-коди від банківських карт, після чого задушили, а тіло помістили в бочку. Як і у випадку з іншими вбивствами, щомісяця Вагнер знімав допомогу з рахунку Лейна. І робив це в одному і тому ж місці. На той час усі банкомати вже були обладнані камерами, і в банку звернули увагу, що замість Лейна його допомогу отримує інший чоловік. Служба безпеки доповіла поліції. Ті встановили особу Вагнера: він заявив, що просто знімає гроші на прохання свого друга, який не хоче “світитися”, бо його цькують ненависники нетрадиційних стосунків. Поліції було відомо, що Лейн змінив стать, і це пояснення вважали цілком логічним.

А вбивці, незважаючи на інтерес поліції, продовжили вбивати. Практично одночасно з Лейном був убитий 18-річний Томас Тревільян, останній коханець Лейна. Вбивці спробували зімітувати самогубство – Тревільяна знайшли повішеним на дереві. План Вагнера і Бантінга майже спрацював. Поліція дійсно подумала, що Тревільян наклав на себе руки. І тільки після арешту Бантлінга і Вагнера з’ясувалося, що самогубство було зімітовано.

Після Тревільяна і Лейна маніяки стали вбивати набагато частіше. 8 квітня 1998 року був убитий після п’ятиденних тортур 29-річний гомосексуаліст Аллан Гевін. 8 вересня – 21-річний Вільям Трой. 19 вересня загинув 18-річний Роберт Брукс. 14 листопада було вбито 29-річного Гарі О’Даєра. Як пізніше розповість пасинок Бантінга Влассакіс, у вітчима була ціла картотека на сусідів нетрадиційної орієнтації. Коли маніяк розмірковував у присутності Вагнера, Хейдона і Влассакіса про необхідність “вбивати гомосеків і педофілів”, він називав прізвища потенційних жертв. З них пізніше й обирали ті, кого “чистильники” засуджували до смерті.

Але дружині сусіда Марка Гейдона Елізабет дуже не подобалося те, про що став розповідати її чоловік. Жінка пригрозила піти в поліцію, якщо чоловік не перестане спілкуватися з підозрілими Вагнером і Бантінгом. Але той розповів про погрози Бантінгу. І тим самим підписав своїй дружині смертний вирок.

Обвинувачений у вбивстві Роберт Джо Вагнер (у наручниках) у супроводі судових приставів, 22 жовтня 2003 року. Фото: EPA

Ніякого каяття

У січні 1999 року поліції нарешті вдалося ідентифікувати останки, знайдені в серпні 1994 року, – як тіло Клінтона Трезізе. Поліцейські почали перевіряти оточення загиблого і вийшли на Вагнера. Тут спливла стара історія з отриманням чужих допомог і те, що “одержувачів” більше ніхто не бачив. Це виглядало підозріло, але “немає тіла – немає справи!” Сусідів взяли на замітку, але притягнути їх було ні за що.

Але потім у поліцію з’явився брат Елізабет Гейдон і заявив, що його сестра зникла в листопаді 1998 року. Спочатку допитали її чоловіка Марка. Він розповів, що за день до зникнення вони з дружиною сильно посварилися, і він пішов жити до свого друга. Ба більше, у день зникнення Елізабет у Марка Гейдона було алібі: його бачили кілька людей у барі за 5 км від будинку. Але поліцію зацікавив друг Марка, до якого він переїхав після сварки з дружиною, – ним виявився Роберт Вагнер.

Найбільше пограбування в СРСР так і не було розкрито до кінця – виконавців розстріляли раніше, ніж прийшов наказ про помилування, а половину вкрадених грошей і третього фігуранта так і не знайшли

За короткий термін життя Вагнера слідчі вивчили буквально під мікроскопом. І з’ясували, що Вагнер і його сусід Бантінг спілкувалися щонайменше з п’ятьма людьми, які безслідно зникли. Крім Баррі Лейна та Елізабет Гейдон, Бантінг і Вагнер були знайомі з Клінтоном Трезізе, Сьюзен Ален і Реєм Девісом. Усе це було вельми підозріло, але доказів ще не було. І поліція встановила за підозрюваними стеження.

І попри те, що вони вже перебували “під ковпаком” поліції, Бантінг і Вагнер зуміли провернути ще одну “справу”. На початку травня 1999 року вони викрали і вбили 24-річного Девіда Теренса. Його теж катували, потім задушили і, розчленувавши, помістили в бочку. Під час розчленування виникла ідея “приготувати жертву”. Вони відрізали від тіла кілька шматків і посмажили. Їли самі і намагалися нагодувати Влассакіса і Хейдона. За словами останніх, вони відмовилися.

Спостереження за Вагнером і Бантінгом тривало кілька місяців. 18 травня 1999 року парочка маніяків поїхала в містечко Сноутаун, за 150 кілометрів від Аделаїди. І там поліцейські, які стежили за ними, виявили стару “Тойоту ленд крузер” – такий автомобіль був у зниклої Елізабет Гейдон. На знайденій машині не було номерів, але поліцейські з’ясували, що це саме та машина.

Виявивши автомобіль зниклої, поліцейські вирушили на поквартирний обхід. І один із жителів Сноутауна пригадав, як із “Тойоти” кілька днів тому двоє чоловіків вивантажували бочки і заносили їх у будівлю колишнього банку. Поліцейські вирушили за вказаною адресою.

Колишня будівля Державного банку в Сноутауні, Південна Австралія, де ймовірні вбивці Роберт Джо Вагнер і Джон Джастін Бантінг зберігали розчленовані тіла в бочках 22 жовтня 2003 року. Фото: EPA

У підвалі колишнього офісу банку і було виявлено шість бочок зі специфічним запахом. Джерело запаху стало зрозумілим, щойно поліцейські розкрили першу бочку. Серед різного сміття в ній знаходилися людські рука і нога. Схожим вмістом були наповнені й інші бочки. Як пізніше встановлять експерти, у шести бочках були останки восьми людських тіл. Бантінг, Вагнер, Хейдон і Влассакіс були заарештовані.

Після виявлення бочок з останками і арешту основних підозрюваних перед поліцією постало завдання ідентифікації трупів – у деяких бочках соляна кислота майже роз’їла тіла. Вагнер і Бантінг відмовлялися говорити, Хейдон знав занадто мало, і поліцейські переключилися на наймолодшого учасника злочинної групи – Влассакіса. В обмін на обіцянку про поблажливість він розповів поліції все, що знав. Крім того, що він брав участь у чотирьох убивствах, Влассакіс запам’ятовував хвалькуваті розповіді Бантінга, коли той розповідав про інші вбивства.

Коли Джеймсу Влассакісу було 14 років, Бантінг одружився з його матір’ю Крістін і фактично замінив батька, якого той ніколи не знав. Як пізніше розповість Влассакіс, Бантінг його просто заворожував. Втім, знаючи про деякі справи вітчима, Влассакіс був упевнений, що якщо він комусь розповість про справи Бантінга, той його просто вб’є. У суді він попросив “позбавити можливості Бантінга впливати на нього поглядом”.

Суд розпочався в грудні 2000 року і став найдовшим в історії Австралії. У травні 2002 року Джона Бантінга визнали винним в 11 вбивствах і засудили до 11 послідовних довічних термінів без права на умовно-дострокове звільнення. Роберт Вагнер отримав десять довічних термінів за десять убивств. Марк Гейдон був визнаний винним у вбивстві дружини і співучасті у вбивстві ще двох осіб і отримав двадцять п’ять років в’язниці. А Влассакіс, визнаний винним у співучасті в чотирьох убивствах, отримав 25 років позбавлення волі – слідчі виконали свою обіцянку про поблажливість. Він може вийти на свободу вже цього року.

Як розповідали свідки, Бантінг і Вагнер на суді ні в чому не розкаялися. Вони досі вважають, що, вбиваючи, здійснювали богоугодні діяння. Журналісти, які висвітлювали процес, прозвали їх “найгіршими з убивць в історії Австралії”. І навіть після того, як їм винесли вирок, не втратили самовладання. Бантінг посміхався, коли його вивели з будівлі суду і посадили в машину, яка відвезла його до в’язниці особливого режиму.