Полювання на відьом: 635 років тому відбувся перший задокументований суд за чаклунство

З розвитком християнства, віщунки, знахарки і навіть повитухи з шанованих членів середньовічного суспільства перетворилися на відьом, які нібито якшаються з дияволом. І саме 29 жовтня 1390 року в Парижі відбувся перший задокументований суд за чаклунство, після якого засуджених спалили на багатті. За чаклунство страчують і зараз, але Фокус з'ясував, з чого все почалося.

Історики зазначають, що судові процеси над відьмами у Франції погано задокументовані, оскільки записи не збереглися. Оскільки у Франції не було ухвалено загальнонаціонального закону про чаклунство, вони підпадали під юрисдикцію місцевих судів, і полювання на відьом відрізнялося в різних регіонах. Судові процеси над відьмами в Північній Франції підпадали під юрисдикцію Паризького парламенту, який зазвичай не був ліберальним у застосуванні смертної кари. Однак місцеві суди не завжди підпорядковувалися Парижу, що є ще одним чинником, який ускладнює оцінку масштабів полювання на відьом у Франції. І регіони, які межували зі Священною Римською Імперією, ставилися до "відьом" більш нетерпимо.

Полювання на відьом у 1390 році — кого судили

До спалення на вогнищі 1390 року засудили Жанну де Бріг, Марго де ла Барр і Маріон ла Друатюр'єр. Особистості всіх трьох вельми примітні.

Їхня справа, ретельно зафіксована в Реєстрі Шатле де Парі нотаріусом Алемом Кашмаре, є промовистим прикладом зміни ставлення до чаклунства, яка відбулася до кінця Середньовіччя. Чаклуни — як чоловіки, так і жінки, — які тривалий час були традиційною частиною громад, все частіше ставали мішенню для судової системи. У своєму "служінні Сатані" вони зазвичай зізнавалися після тортур.

Марго де ла Барр і Маріон ла Друатюр'єр звинувачували, що вони наклали прокляття на Енселіна, колишнього коханця Маріон і його дружину Агнес. Щоб повернути свого коханого, Маріон дала Енселіну червоне вино, змішане з її кров'ю, а від Марго вона отримала два рецепти чаклунського зілля. Для першого, яке мало зробити Енселіна імпотентом, потрібно було зібрати трави в ніч Святого Іоанна. Друге зілля мало пробудити пристрасть чоловіка до його відкинутої коханої.

Самі по собі ці злочини, в яких обвинувачені зізналися на першому допиті, не заслуговували на смертну кару. Однак після тортур обидві жінки зізналися у зреченні від Христа і призиванні диявола — злочинах, які підлягають спокуті в разі зізнання, але все ж тягнуть за собою смертну кару.

А Жанна де Бріг була більше віщункою, яка спеціалізувалася на поверненні загублених предметів — у Середні віки це була досить шанована професія. За шість років до суду вона допомогла повернути священикові із сусіднього села гаманець грошей і срібний хрест, вкрадений з його церкви.

Для парафіяльного священика того часу було звичайною справою розділяти віру своїх парафіян у дар такої жінки, а також глибше розуміння її соціальної функції. Самі священики були посередниками надприродного, наділеними здатністю зцілювати та виганяти злих духів.

Причиною для суду в Шатле для Жанни де Бріг став обмін рецептами любовних зілля з Масеттою де Рюйї, яку звинуватили в співучасті. Жанна показала Масетті, як накласти порчу на чоловіка, використовуючи трьох жаб, яких годували грудним молоком, а також ляльку з воску і волосся її чоловіка.

Під тортурами Жанна зізналася, що познайомилася з демоном на ім'я Гауссібут завдяки своїй хрещеній матері.

Усіх трьох жінок у підсумку спалили на багатті.

Від знахарки до відьми — як християнство змінило ставлення до жінок

Церковні суди вводили суди над відьмами поступово, починаючи приблизно з 1230 року. Використовувана спочатку як винятковий метод проти єретиків, ця процедура замінила старий "обвинувальний" метод, який ґрунтувався на обвинуваченні приватної особи, а не на розслідуванні, ініційованому владою. Оскільки головною метою інквізиторського процесу було отримання зізнання підозрюваного, його проводили в закритому порядку, без участі адвоката, і центральну роль відігравали судові тортури.

Судові процеси кінця XIV століття є історично показовими, демонструючи нове ставлення до чаклунства, в рамках якого традиційні магічні мистецтва стали демонізуватися, а вправну жінку, яка практикувала їх, піддавали остракізму і вона ставала ізгоєм. Цей процес зайняв десятиліття, і перші справжні полювання на відьом почалися лише наприкінці XV століття. Коли ж вони почалися, то стали симптомом глибокої культурної трансформації і зростаючого розриву між народними традиціями і доктринами, розробленими класом з університетською освітою.

Історики зазначають, що жінки, які займалися лікуванням і "магією" завжди сприймалися, як щось надприродне, сповнене руйнівної сили. Але з XII століття з'являється новий елемент — спочатку серед ченців, потім і серед інших освічених верств населення: потреба знайти цапа-відбувайла для невизнаної ворожості до християнства.

1431 року суд над Жанною д'Арк у Руані був саме такою прогалиною, коли судді хотіли дискредитувати її хрестовий похід на користь французького короля Карла VII і проти англійців, звинувативши її в єресі та чаклунстві.

Зазначається, що тоді з'явився образ головного ворога християнської церкви: незаміжня і незалежна жінка, яка кидає виклик суспільству. Жанна д'Арк очолювала армію в чоловічому вбранні та порушувала всі правила, які тоді застосовувалися до жіночої статі. Як і спалені 1390 року "відьми": Марго де Ла Барр подорожувала з міста в село, займаючись проституцією, Маріон ла Друатюр'єр і Жанна де Бріг не були офіційно одружені, а Масетта зраджувала чоловіка з парафіяльним священиком. Вони не могли вважатися "порядними жінками" і ставали однаково вразливими для наклепу, маргіналізації, а також мішенями для розслідувань у справах про єресь чи чаклунство.

Примітно, але розвиток книгодрукування сприяв полюванню на відьом. Йдеться про "Молот відьом", трактат двох домініканців: Генріха Крамера і Якоба Шпренгера кінця 15 століття. Його передруковували і поширювали, як посібник для інквізиторів. І саме викладені в ньому докази стали вважатися "істиною": жінки небезпечні й могутні, жінки можуть позбавити чоловіка "чоловічої сили", жінки — більш схильні до чаклунства, ніж чоловіки, а чоловіки частіше піддаються чаклунству, ніж жінки.

У 1682 році полювання на відьом у Франції нарешті припинилося завдяки королівському указу Людовика XIV, який забороняв переслідування за чаклунство. Кажуть, що на той час кількість підозрюваних або засуджених обчислювалася сотнями тисяч — цифра, яка, ймовірно, сильно перебільшена. Нібито в чаклунстві звинуватили улюблену фаворитку Короля-сонце — маркізу де Монтеспан, яка зверталася за любовними зіллями до Ла Вуазен. Ла Вуазен спалили 22 лютого 1680 року на Гревській площі, але для порятунку маркізи полювання на відьом припинилося.

Нагадаємо, у Замбії засудили двох чоловіків за планування вбивства президента Хакаїнде Хічілеми, якого критикують за придушення політичної опозиції. У суді заявили, що чаклуни є ворогами всіх замбійців.

Також Фокус писав про знаменитий процес над відьмами в Салемі, США. Після звинувачення двох дівчаток десятки людей опинилися у в'язниці.