Пам’яті актора Андрія Синишина

Львівський актор Андрій Синишин добровольцем пішов захищати Україну 24 лютого 2022-го. Майже п’ять місяців, із середини квітня нинішнього року, він не виходив на зв’язок, а у вересні підтвердили загибель воїна-митця.

Народився Андрій Синишин 19 жовтня 1998 року у Львівському районі Львівської області, у селі Розворяни. Навчався у львівській гімназії «Престиж» із поглибленим вивченням іноземних мов. У 2021 році закінчив факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка.

Уже з перших курсів почав долучатися до створення ролей у відомих театрах. Упродовж 2017-2019 років у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької грав у восьми постановках: був, зокрема, козаком у виставах «Назар Стодоля» за Тарасом Шевченком та «Різдвяна ніч» за п’єсою Михайла Старицького; січовим стрільцем - у постановці «Шаріка» за твором Ярослава Барнича; мітингувальником - у  «Соло для мідних труб» режисера Ореста Огородника.

Потім став актором Львівського академічного театру естрадних мініатюр «І люди, і ляльки» та Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Наприкінці 2021 року зіграв у прем’єрі вистави з віршами Сергія Жадана «Різдво. Тризна».

Любив музику, грав на гітарі, писав вірші та оповідання. Вирізнявся креативністю.

Знявся у фільмі «13 автобус» (2018), режисера Олександра Безручка. Озвучував українською іншомовні роботи.

Директор львівського театру «І люди, і ляльки» Олекса Кравчук розповідає, що у перший день повномасштабної російсько-української війни Андрій Синишин повідомив, що йде до війська. Про таке ж рішення почув і від співрозмовника.

«Він потрапив у 103 бригаду, я у 80 ДШВ. Звонили один одному, жартували, підколювали один одного. Мали щастя перетинатися на Краміку , їли спагеті з креветками в крутому ресторані і розбігались по своїх підрозділах. Потім я демобілізувався, 60 років, - згадує Олекса Кравчук. -  2024 року 103 бригаду, як і нашу 80, перекинули на Курщину. Андрій круто воював. Побратими його дуже любили і поважали».

Андрій Синишин із позивним «Стус» боронив територіальну цілісність та суверенітет країни на Південно-Слобожанському, Запорізькому, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.  

Олексій Кравчук розповів, що у Курській області Андрій Синишин вивів свій підрозділ з оточення, врятувавши життя побратимів. Хоча його самочинне рішення щодо дій тоді не надто схвалювало керівництво.

Молодий актор виявив бажання перевестися у 80 окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду, щоби активніше воювати. Там змінив позивний на «Абсурд». При виконанні бойових завдань неодноразово виводив побратимів з оточення, зарекомендував себе як мужній, відповідальний воїн.

Колеги в театрі «І люди, і Ляльки» завжди раділи, коли Андрій, навіть на коротку відпустку, приходив до них. Згадують про ті миті: «Він ніколи не сідав у залі - залазив на балкончик освітлювача і звідти уважно спостерігав за виставою».

Більше як чотири місяці від 16 квітня 2025 року Андрій Синишин, якого колеги і друзі часто називали «Синичкою», офіційно вважався зниклим безвісти. Усі, рідні і близькі, сподівалися, що почують добру звістку і побачать його в рідних стінах - вдома й у театрах.

На жаль, дива не сталося. 11 вересня Глинянська міська громада Львівського району Львівської області повідомила  про смерть під час вибуху захисника, оператора другого взводу снайперів військової частини А0284 -  Синишина Андрія Івановича: «При виконанні бойового завдання, відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 16.04.2025 року поблизу населеного пункту Юнаківка, Сумського району, Сумської області».

За 26 років Андрій Синишин прожив яскраве і змістовне життя.

Прощання з актором 13 вересня відбувалося спочатку у Львові в Гарнізонному Храмі святих Петра і Павла та на загальноміській церемонії на центральній площі. Далі кортеж попрямував у Розворяни. Там на кладовищі місце вічного спочинку воїна-митця.

Вздовж трьох сіл доки їхали до батьківського дому полеглого, дорога була вистелена квітами для героя, написала про день прощання Людмила Зборовська.

Напередодні 27-го дня народження полеглого захисника у жовтні оприлюднили петицію №22/254188-еп про присвоєння Андрію Синишину звання Героя України (посмертно). 

«Андрій Синишин виконав свій військовий та громадянський обов’язок. Він був вірним присязі, побратимам і українському народові. Його мужність, витримка та самопожертва - зразок справжнього героїзму», - констатують у петиції, збір підписів якої триває.

Захисника нагороджено відзнаками Міністерства оборони України «Золотий хрест» та «Разом до перемоги», медаллю «Ветеран війни», а також нагрудним знаком «Учасник бойових дій».

У героя залишилися батьки та брат.

Вічна слава і шана захиснику України!

Фото: з Фб Олекси Кравчука, Андрія Синишина, театру «І люди, і ляльки»