100 днів уряду Свириденко: між стабілізацією та стагнацією

Після затяжної політичної турбулентності Кабінет міністрів під керівництвом Юлії Свириденко отримав сам від себе у спадок надскладну ситуацію: війна, руйнування інфраструктури, дефіцит бюджету понад 20% ВВП, висока залежність від зовнішніх кредитів і допомоги.

Перші сто днів уряду минули під знаком фінансової стабілізації та пошуку балансу між виживанням і розвитком. Економіка України демонструє ознаки відновлення, проте залишається суттєво нижче потенційного рівня.

Ключова економічна тенденція — активізація попиту (приватного та державного) в умовах кволого виробництва, пригніченого війною й монетарною політикою. Це веде до розширення торговельного дефіциту і зростання валютних ризиків. Приріст ВВП за січень—серпень 2025 року становив +1,4% (оцінка Мінекономіки), що значно нижче від прогнозу уряду під бюджет 2025 року (+2,7%).

Головні стримуючі фактори — воєнні ризики, руйнування енергетики, жорстка монетарна політика, дефіцит трудових ресурсів, підвищення витрат на енергозабезпечення, низька інвестиційна активність.

Ключові стимулюючі фактори — фіскальні стимули, «транспортний коридор», зовнішня допомога.

Цінова стабільність. Інфляція залишається значно вищою від цільового рівня у 5%, однак поступово знижується. У вересні річна інфляція становила 11,9% (пік був у травні — 15,9%). Спостерігаються як фактори прискорення, так і фактори зниження інфляції. З одного боку, є значний тиск на ціни через зростання витрат виробників і зниження урожайності, але з іншого — інфляція стримується мораторієм на комунальні тарифи та стабільністю валютного курсу.

Тиск на валютному ринку і надалі підвищується. За січень—вересень 2025 року нетто-інтервенції НБУ становили 26 млрд дол. і зросли на 11% до аналогічного періоду минулого року (річний обсяг інтервенцій* становить 37 млрд дол.). Ключові фактори високого валютного тиску — торговельний дефіцит і політика валютної лібералізації НБУ. Поточного року основний внесок у нарощування валютного попиту робить бізнес: нетто-покупки валюти бізнесом зросли на 40%, тоді як нетто-покупки населенням зменшилися майже вдвічі. На задоволення попиту населення припадає близько 20% валютних інтервенцій НБУ.

Зовнішній сектор. Торговельний дефіцит товарів за дев’ять місяців 2025 року розширився до 30 млрд дол. (за аналогічний період 2024-го було 24 млрд дол.). Експорт падає з темпами 4–5%, імпорт зростає з темпами 14–16%. Міжнародна допомога — основний канал компенсації дефіциту платіжного балансу (приплив 31 млрд дол. за дев’ять місяців).

Державні фінанси. Рівень фіскального дефіциту (без грантів) у річному вимірі становить 23% ВВП (2,0 трлн грн), що в абсолютному та відносному вимірах є близьким до визначених законом річних параметрів на 2025 рік (22% ВВП, або 2,0 трлн грн). Починаючи з лютого 2025 року спостерігається зниження рівня фіскального дефіциту. Державні видатки мають невисокий мультиплікативний ефект на економіку, оскільки невизначеність відтерміновує попит і підвищує схильність до заощаджень. Переважна частина видатків спрямовуються на оборону (68% за поточний рік) і мають низький ефект для економіки.

Монетарний сектор значно ускладнює роботу уряду. НБУ зберігає облікову ставку на реально позитивному рівні вже третій рік поспіль. 2025 року облікову ставку було підвищено до 15,5% річних (станом на вересень ефективна номінальна ключова ставка становить 16,3% річних, реальна — 4,4% річних). Висока вартість позичкових коштів ускладнює можливості реального сектора для інвестиційного розвитку, гальмує розширення податкової бази, погіршує боргову стійкість державних фінансів, підвищує витрати держави на обслуговування боргу, підтримку пільгових програм кредитування та монетарну політику НБУ.

Проте за межами короткострокових рішень країна досі не отримала чіткої відповіді на ключове запитання: якою має бути стратегія воєнної економіки України і хто відповідає за її реалізацію?

Сильні сторони діяльності уряду

Макроекономічна стабільність. Разом із НБУ, міжнародними партнерами утримано відносну стабільність курсу гривні та контрольовану інфляцію. Виконано основні бюджетні орієнтири без зриву соціальних та оборонних виплат. Залучено понад 13 млрд дол. зовнішнього фінансування від партнерів (ЄС, США, МВФ).

Енергетика та інфраструктура. Забезпечено підготовку до опалювального сезону — запаси газу понад 15 млрд кубометрів. Розпочато реалізацію проєктів із відновлення енергетичних об’єктів після атак РФ. Активізація проєктів «зеленої» енергетики за підтримки ЄС.

Виробництво та оборонна економіка. Уряд започаткував кластерну політику розвитку ВПК; зросла кількість приватних виробників оборонної техніки. Відбувається налагодження спільного виробництва зброї з партнерами із НАТО. Запроваджено цифрові рішення для обліку мобресурсу («Імпульс»).

Міжнародна координація. Збережено довіру міжнародних донорів. Підписано меморандуми щодо гарантій інвесторам у межах Ukraine Facility.

Ключові недоліки та ризики

1. Відсутність системної економічної стратегії.

Уряд досі не представив інтегрованої моделі воєнної економіки — з мобілізаційними пріоритетами, балансом між військовим і цивільним виробництвом, програмами імпортозаміщення. Рішення мають переважно тактичний характер, без єдиного стратегічного центру координації.

2. Надмірна фіскальна залежність від зовнішніх джерел.

До 70% бюджетних видатків фінансуються за рахунок зовнішньої допомоги. Це створює ризик фінансового шоку у разі затримки чи скорочення підтримки. Не розроблено плану заміщення зовнішньої допомоги внутрішніми доходами (борговими, інвестиційними, податковими).

3. Слабкий прогрес у реформах.

Податкова, судова та митна реформи фактично заморожені. Без прозорих судів і зрозумілих податкових правил жоден інвестор не вкладатиме коштів у виробництво. Реформи без політичної волі перетворюються на бюрократичну декорацію.

4. Політика витрат замість політики зростання.

Бюджет залишається переважно споживчим: пріоритет — соціальні виплати, а не стимулювання виробництва. Грантові програми для малого бізнесу часто мають популістський характер, не створюючи реальних робочих місць.

5. Недостатня управлінська координація.

Міністерства діють розрізнено; відсутня чітка вертикаль економічного управління. Рішення приймаються повільно, без аналітичного прогнозування.

Рекомендації щодо політики уряду

Формування воєнної економіки. Створення Єдиного штабу воєнної економіки при Кабміні для координації виробництва, логістики та фінансів. Визначення топ-5 галузей мобілізаційного значення (ОПК, енергетика, ІТ, машинобудування, агросектор).

Бюджетна стратегія. Розробка 2–3-річного плану фіскальної автономії, що передбачає поступове скорочення зовнішньої залежності на 10% щороку. Збільшення частки внутрішніх запозичень через військові облігації та національні інвестиційні фонди. Відновлення практики гарантій і порук НБУ. Чітка політика нової Установи (Банку) розвитку.

Промислова політика. Запровадження державно-приватних партнерств у ВПК і критичних галузях. Держава — гарант замовлень, бізнес — виконавець і драйвер експорту.

Інституційні реформи. Прискорення реформ митниці, податкової, судів. Без цього не буде довіри інвесторів і бізнесу.

Інноваційна та наукова підтримка. Модернізація структур НАН України, залучення потенціалу Академії та технічних університетів до оборонних інновацій. Створення державної програми «Наука для Перемоги».

Комунікація і прозорість. Зменшення політичного піару і звітності для картинки. Публікація щомісячних стратегічних брифінгів — не про події, а про результати.

***

Перші сто днів уряду Юлії Свириденко можна охарактеризувати як етап стабілізації без системного прориву.

Є позитивна динаміка у фінансах, зовнішній підтримці, енергетиці.

Однак відсутня головна річ — цілісна концепція воєнної економіки, яка перетворює ресурси на виробництво, а допомогу на самодостатність.

Без переходу від тактики виживання до стратегії мобілізаційного розвитку навіть найкращі урядові наміри залишаться тимчасовими.

Без системної воєнної економіки перемога коштуватиме дорожче, а відбудова буде тривалішою. Настав час для прагматичної політики дій, а не гасел.