День народження Марадони: як фанати перетворили кумира на Бога і створили власну церкву

Саме 30 жовтня віряни так званої Церкви Марадони відзначають своє Різдво, свято на честь народження "Бога футболу", чий культ виріс із жарту до міжнародного руху з тисячами послідовників по всьому світу. Про це розповідає Фокус.

Релігія, що почалася з жарту

Усе почалося 30 жовтня 1998 року, коли троє аргентинських фанатів (Ектор Кампомар, Алехандро Верон і Ернан Амес) вирішили відзначити день народження Марадони по-особливому. Вони заснували Iglesia Maradoniana — "Церкву Марадони", яка згодом переросла в глобальний рух із сотнями тисяч послідовників по всьому світу.

Те, що починалося як жарт, швидко перетворилося на культурний феномен. Нині Церква має свої заповіді, молитви, свята і навіть календар — роки в ньому відраховуються не "до" і "після Христа", а "до" і "після Дієго".

Символ віри фанатів — це поєднання слова Dios ("Бог") і номера 10, під яким Марадона виходив на поле: D10S.

Для віруючих у D10S існує і своя "десятислівна біблія" — Десять заповідей Церкви Марадони. Серед них є іронічні, але щирі:

• "М'яч не заплямований";
• "Люби футбол понад усе";
• "Поширюй чудеса Марадони по всесвіту";
• "Зроби "Дієго" другим ім'ям свого сина".

Ці "догмати" фанати сприймають серйозно і з посмішкою водночас, адже для них Марадона не просто гравець, а символ пристрасті, болю і величі футболу.

Власні свята

Головним святом Церкви є 30 жовтня, день народження Марадони, який вони називають "Різдвом".

В Аргентині, особливо в Росаріо і Буенос-Айресі, напередодні свята проходять масові вечірки під назвою "La Noche del Diez" — Ніч Десятого. Люди співають, танцюють, малюють на стінах графіті з портретом Дієго і запалюють свічки перед його зображенням. Для багатьох це не фанатський флешмоб, а майже духовне дійство.

22 червня, день легендарного матчу проти Англії на чемпіонаті світу 1986 року, вважається "Великоднем", адже саме тоді футбольні фанати побачили ту саму "руку Бога", яка допомогла перемогти збірній Аргентини.

Храми, вівтарі та "місця сили" D10S

В Аргентині шанувальники влаштували кілька домашніх музеїв, де зберігається все, що хоч якось пов'язано з Дієго: квитки з матчів, його автографи, футболки, газетні вирізки і навіть копії дитячих бутс.

В італійському Неаполі, де Марадона подарував "Наполі" дві перемоги в Серії A, поклоніння вийшло на інший рівень. Там встановлені ікони та вівтарі просто у вуличних капелах.

На стінах старого кварталу Спакканаполі зображення Дієго є сусідами з Богородицею та святими й це нікого не бентежить. Щороку 30 жовтня в Неаполі влаштовують процесії з піснями, прапорами та м'ячами — справжнє паломництво футбольних вірян.

Але, мабуть, найвідомішим храмом став "Iglesia Maradoniana" в Чолуле (Мексика), відкритий 2021 року. Усередині розташований вівтар із гігантською статуєю лівої ноги Марадони, мармурові плити з його цитатами, "священні" м'ячі, розписані фразою "La pelota no se mancha" — "М'яч не заплямований". Там проводять "меси" з піснями, трансляціями старих матчів і піснеспівами на кшталт "Diego наш, сущий на полі..."

Під час церемоній фанати читають свою молитву, пародію на "Отче наш":

"Diego наш, сущий на полі,

нехай святиться твоя ліва нога,

нехай прийде твій геній,

нехай буде твоя гра..."

Звучить як жарт, але в цих словах звучить чиста любов фанатів. Для аргентинців і мільйонів уболівальників Марадона — це не тільки гравець, а й втілення надії, бунту, вуличної магії, якою живе футбол.

Феномен віри в героя

Дієго Марадона — це ім'я, яке назавжди вписане в літопис футболу не лише за талант, а й за список досягнень, що вражає масштабом. Він починав шлях в "Архентінос Хуніорс", де забив понад сотню голів ще до двадцяти років, потім привів "Бока Хуніорс" до чемпіонства Аргентини і вирушив підкорювати Європу. У "Барселоні" він виграв Кубок Іспанії та Суперкубок, але саме в італійському "Наполі" він став кумиром фанатів. Під його капітанством клуб вперше в історії виграв Серію A, а потім повторив успіх, додавши Кубок і Суперкубок Італії, а також Кубок УЄФА 1989 року. Для Неаполя Марадона став живим дивом — людиною, яка перетворила провінційну команду на європейського чемпіона.

Зі збірною Аргентини він досяг ще більшої величі. Перемога на чемпіонаті світу 1986 року зробила його національним героєм, а фінал 1990-го зміцнив цей статус. Його визнали найкращим гравцем турніру, а трохи згодом — найкращим футболістом Південної Америки, спортсменом століття в Аргентині та одним із найвидатніших гравців в історії футболу за версіями ФІФА, France Football, World Soccer і The Times. Його "Гол століття" став символом чистого футбольного натхнення, а "Рука Бога" — символом зухвалості, без якої не народжуються легенди.

Сьогодні, через роки після смерті Марадони, його "церква" живе і навіть зростає. 2021 року в неї налічувалося понад 200 тисяч послідовників у 130 країнах, а кожне 30 жовтня для них є святом, днем, коли "народився геній".

"Наша релігія — футбол, і, як і у всіх релігій, у неї має бути бог. Марадона не був святим. Але в нашому світі він божество футболу", — заявив 2008 року газеті Guardian один із засновників Церкви, Алехандро Верон.

Раніше Фокус повідомляв, що 85 років виповнилося б найкращому футболістові та спортсмену ХХ століття бразильцеві Пеле, який залишив незабутній слід в історії світового футболу і ще під час ігрової кар'єри отримав прізвисько і статус "Короля" цього виду спорту.

Також нещодавно динамівець Ярмоленко відсвяткував своє 36-річчя. У день народження капітана клуб вітає свого лідера, але навколо команди точаться розмови про напружені стосунки між гравцем і головним тренером Олександром Шовковським.