Директорка БФ «Помагаєм» Марина Передерій: Знаходимо безкоштовне житло евакуйованим і з дітьми, і з тваринами

Батьки з дівчинкою-підлітком і бабуся. Не виїхали. Снаряд на очах у дівчинки вбив батьків і відірвав бабусі ноги. Від шоку дитина втекла, ховалася по підвалах, доля її невідома… Це одна з трьох важких історій, які виклала у фейсбуці директорка благодійного фонду «Помагаєм» Марина Передерій, щоб закликати до розуміння: життя - це найвища цінність, не можна піддавати ризику ні своє, ні життя своїх рідних, залишаючись під обстрілами. Що утримує українців у зоні бойових дій, що чекає їх після евакуації, на кого можуть покластися евакуйовані - Марина розповіла для Коротко про.

Що тримає в зоні ризику

- Марино, ви написали також про літню жінку, яка добу вмирала під завалами квартири, про бізнесмена, який дивом вирвався з пазурів смерті, кинувши все. А таких історій насправді, либонь, більше?

- Так, насправді їх більше, тільки не всі потрапляють у наше інформаційне поле. Люди, які займаються евакуацією, точно знають, як небезпечно ризикувати життям. Вони і самі ним ризикують, коли рятують українців з-під бомб і артобстрілів, гинуть заради цього або потрапляють в полон. Тому я і нагадувала про обмежений ресурс, про те, що зволікати з евакуацією не можна, бо завтра вже ніхто не зможе вивезти.

- Ви писали, що самі мали досвід евакуації.

- Це було влітку 2014 року. Тоді я проживала з родиною у Донецьку, наприкінці липня народила дитину. З окупованого міста ми виїхали, коли сину виповнилось шість днів. Мчали під перехресним вогнем, пропускних блокпостів тоді ще не було. Взяли із собою лише літні речі, бо як і багато тисяч українців сподівалися, що це триватиме кілька місяців. Але…

Рік ми провели у родичів у Кривому Розі, потім переїхали в Миколаїв, де чоловік знайшов роботу, а потім з тих же міркувань про роботу приїхали в Дніпро, де досі живемо і працюємо.

Рішення про евакуацію ми ухвалили буквально за добу. Я особисто дуже переймалася безпекою новонародженої дитини. Жити в постійній напрузі, постійному стресі, постійному страху за сина просто не могла. Життя - це найцінніше, що може бути в цьому світі, і я весь час прошу усіх про це пам’ятати.

- А все-таки щось тримає людей в зоні ризику…

- Перше - це житло. Друге - це літні батьки, дідусі, бабусі, які потребують додаткового догляду. А далі - майно, земля, свійські тварини, сільськогосподарська техніка, відсутність коштів, відсутність рідних в умовно безпечних регіонах, які готові були б взяти до себе. Страх перед тим, що не зможеш на чужому місці знайти житло і роботу. Бо не у всіх є запас, на який можна певний час розраховувати. Ми трималися на тому, що запасли, перший рік евакуації. І коли така «подушка безпеки» здувається, багато що залежить від того, які у тебе є зв’язки, можливості, які сили і ще багато чого, щоб інтегруватися в середовище, де ти знаходишся.

Сім'ї з немовлятами забезпечуться дитячим харчуванням. Фото: надане Мариною Передерій

Умови для людей і для тварин

- Що порадите, щоб допомогти мешканцям прифронтової місцевості подолати страх перед евакуацією?

- У серпні цього року разом із обласною радою Дніпропетровщини ми відкрили транзитний центр у селі Волоське Новоолександрівської громади. Це вже третій, як ми називаємо, хаб, де надають підтримку евакуйованим. Перший був відкритий у 2014 році і діяв два з половиною місяці. Другий хаб розгорнули у 2022 році, він працював півтора року і пропустив через себе близько 4000 людей. Формально перебування було розраховане на три дні, але за потреби евакуйовані залишалися і довше, поки вирішувався їх подальший шлях. Я тоді працювала оператором на гарячій лінії по евакуації, дзвінки приймали цілодобово.

Втретє центр відкрили на фундаменті вже набутого досвіду. Насамперед постаралися зробити все, щоб людям було комфортно, тобто щоб були гідно забезпечені всі базові потреби. Одразу скажу, що це не тільки наша заслуга, бо маємо шалену підтримку від міжнародних та національних партнерів. У «Волоському» люди можуть відпочити, при необхідності стабілізувати свій стан з допомогою психологів. Є свій лікар, медичні бригади, юридичний супровід, гаряче харчування. Є працівники, які реєструють на грошову допомогу. І насамперед шукаємо для переселенців житло. Для родин з дітьми, для маломобільних людей - щоб були варіанти.

- З тваринками приймаєте?

- Так, для тваринок у нас також створені умови - є переноски, є корм, вольєри для великих собак. Ми пам’ятаємо, яким болісним було це питання у 2022 році, коли мало кого хотіли евакуювати з домашніми улюбленцями.

Інклюзія теж врахована. Є пандуси, є з першого на другий поверх ліфт, є служби, які забезпечують інтереси людей з індивідуальними потребами, догляд за літніми самотніми людьми. Від Новоолександрівської громади працює мобільний центр надання адміністративних послуг, в якому просто на місці можна зробити довідку внутрішньо переміщеної особи.

Я не хвалюся, я впевнена, що всього цього недостатньо, є куди далі працювати і покращувати всі ці послуги. Але коли людей кличуть в евакуацію і розповідають про наш центр, вони розуміють, що їх не вивезуть просто так і не покинуть десь посеред поля.

Для домашніх улюбленців теж ствоюють умови. Фото: надане Мариною Передерій

Люди хочуть бути ближче до свого покинутого дому

- Ви сказали про пошук житла для евакуйованих. Йдеться про винайм чи безкоштовні помешкання, принаймні напочатку?

- Йдеться про безкоштовне житло.

- А зворотний зв’язок зі своїми тимчасовими підопічними підтримуєте? Вони дійсно влаштовані?

- Обов’язково підтримуємо, бо нам важливо знати, що відбувається з цими людьми. З 23 серпня через наш транзитний центр пройшло майже 4500 людей. У першу чергу з прифронтових населених пунктів Дніпропетровської області, але були й з Донецького напрямку, із Запорізького, декілька чоловік з Харківського.

Переважна більшість - майже 70% - розселилися на Дніпропетровщині, щоб бути ближче до свого дому. Люди не хочуть їхати далеко, хочуть влаштовуватися, як кажуть, трішечки ближче. Сподіваються, що, може дім вціліє, може, скоро все завершиться, а може, незабаром свої речі зможуть вивезти або когось, хто залишився, провідати. Переїзд ментально легше сприймається, коли недалеко. Люди здебільшого вірять, що повернуться.

Крім Дніпропетровської області, люди поїхали у Полтавську, Черкаську, Кіровоградську, Київську, Вінницьку, Львівську області. Але це незначний відсоток. Йдеться, ми нагадуємо, про безкоштовне житло.

Але хочу зазначити, що наш центр у 2022 році і зараз - відрізняється. Відсотків 70 самостійних переселенців звертаються до нас по грошову допомогу, бо вже знайшли де жити. Решта - це централізована евакуація силами поліції, ДСНС, різних волонтерських і благодійних організацій. Це більш вразлива категорія, і саме на послугах для таких людей ми зосереджуємо основні зусилля.

- Ваш фонд займається безпосередньо евакуацією? Бачила, що в команді є водії і є автобуси.

- Безпосередньо перевезеннями ми займалися у 2022 році, зараз більше спрямовані на надання гуманітарної та грошової допомоги. Але в разі потреби надаємо транспорт, логістичні послуги. Зокрема, громади звертаються до нас за допомогою по вивезенню майна з релокованих державних установ. І ми активно співпрацюємо з організаціями, які вивозять людей.

В евакуаційному процесі є кілька етапів. Перший - це «гаряча евакуація», якою займаються, наприклад, «Білі янголи» - групи поліції Дніпропетровської області. Врятованих із зони бойових дій вони можуть передати або «Дітям нового покоління», або «Янголам Спасіння», або «Схід SOS» чи Червоному Хресту. Звідти евакуйованих передають до БФ «Проліска», а вони вже довозять до нашого центру.

На місці можна оформити статус ВПО і грошову допомогу. Фото: надане Мариною Передерій

При потребі забезпечують переїзд

- Транзитний хаб у Павлограді, який координував Координаційний гуманітарний центр, наприкінці цього літа був дуже перевантажений. У «Волоському» є така проблема?

- Станом на зараз - ні, наш транзитний центр розрахований на одночасне перебування до двох сотень людей, і поки ця норма дотримується. Але розуміємо, що маємо бути готовими до не дуже оптимістичних сценаріїв. Тому намагаємося чітко координувати дії всіх партнерів, які присутні в центрі. А це 35 організацій, з яких 15 одномоментно надають соціальні, юридичні, медичні та інші види послуг. Ми розуміємо кожного дня, яка організація які послуги надала, якій кількості людей і скільки евакуйованих ще потребують уваги.

- Як люди виїздять з вашого центру до місця проживання? Мабуть, не в усіх є кошти на квитки.

- В межах області, а це, як я вже казала, більшість евакуйованих, ми можемо забезпечити транспортом. Така можливість є і у наших партнерів - «Проліска», «Схід SOS», КГЦ. Є партнери, які купують квитки на потяги, на автобуси. Ми плануємо так, щоб люди виїздили, коли вже для них знайдено житло. Тому деякі переселенці залишаються у нас довше трьох днів - стільки, скільки треба, щоб дочекатися.

З кожним, кому немає де жити, працюємо окремо, пропонуємо варіанти. У нас була родина, яка тривалий час залишалась у «Волоському», бо мала дитину з інвалідністю, чоловіка на кріслі колісному та собаку. Знайти для такої родини житло з прийнятними умовами непросто, але ми розглянули кілька варіантів, і переїзд відбувся.

- Ви казали, що у 2022-му цілодобово приймали дзвінки щодо евакуацій. Зараз же що по державних лініях, що по благодійних телефони працюють тільки в будні. А термінова допомога може знадобитися і у вихідний, нещодавно ми розбирали таку ситуацію.

- Щодо нашого центру, то він відкритий цілодобово. Можна звертатися, є нічний комендант, який зустріне. Щодо гарячих ліій по евакуаціях, то я теж порушувала таке питання. Нещодавно цілодобову гарячу лінію з евакуації 0-800-338-302 відкрив благодійний фонд «Діти нового покоління», який має броньовані автомобілі.

Спальні кімнати. Фото: надане Мариною Передерій

Звітність має бути не по цифрах, а по людях

- Ми весь час говоримо про волонтерство, а держава, яка весь час закликає людей виїздити з небезпечних районів, займається евакуацією?

- В окремих громадах намагаються вирішити ці питання, інформувати людей, але переважно все робиться руками громадського сектору. Наші колеги, які фізично залучені до евакуацій, згуртувалися у програмному забезпеченні, щоб систематизувати свої дії. Але не можна применшувати роль поліції та ДСНС, вони залучені в цю програму і беруть на себе важливу частку роботи. Я б сказала, що навантаження на волонтерів і на державу розподілене 80% на 20%.

- На початку війни благодійні фонди і організації допомагали евакуйованим виїздити до країн Європи. Зараз є така практика?

- Раніше потік за кордон був дуже високий, ми теж відправляли людей. Зараз не можу сказати навіть, чи є така практика. З тими, хто через нас пройшов і з ким ми контактували, немає жодного, хто знаходився б за кордоном.

У Європі потроху починають згортати програми для біженців з України. У березні 2027 року тимчасовий захист може завершитися. Хтось змушений буде повертатися, хоча не матиме куди, бо будинки зруйновані. Насамперед це будуть люди пенсійного і передпенсійного віку.

- Треба готуватися до того, що їх доведеться розміщувати?

- Стовідсотково. Треба думати, як використовувати людський потенціал, який є і буде. Треба інтегрувати внутрішньо переміщених осіб, зокрема пенсіонерів, осіб з інвалідністю, ветеранів у нові для них умови життя. Щодо цього ми ще матимемо багато викликів.

У нас зараз немає єдиної системи на національному рівні, щоб відстежити долі всіх переселенців. Та й такого не може бути, щоб десь на рівні Кабінету міністрів достеменно знали, як відбуваються процеси, хто відстежує логістику, хто приймає і на скільки. Звітність відбувається на всіх рівнях, але по цифрах, не по людях. А має бути навпаки, і треба працювати не згори вниз, а з «поля», де безпосередньо вирішуються долі.

Зараз ми на рівні Дніпропетровської області намагаємося пропрацювати кожен блок окремо. Евакуація: хто де і як. Розміщення: хто де і як. І все це пов’язати. Оператор, який знаходиться в транзитному центрі, має володіти інформацією, де можна розмістити самотню бабусю, де - сім’ю з дітьми чи з тваринами.

Поки що в цих питаннях дуже багато ручного режиму, а ми б хотіли, щоб було більше системності і щоб вона була присутня на кожному рівні - громади, району, області. Залучаємо консультантів з числа програмістів, громадський сектор, міжнародні організації, громади, обласну владу, щоб вони дали практичні рекомендації. Відповідальність за життя людей - це найвища відповідальність.