Як Орбан і Ердоган скористалися російською агресією для зміцнення своєї влади

Поки демократії занепадають авторитарні режими зміцнюють владу, вдосконалюючи методи контролю – від виборчої інженерії та цифрового стеження до правових і інституційних маніпуляцій.

У дедалі більш багатополярному світі зростання регіональних геополітичних конфліктів стало подарунком для так званих "конкурентних авторитарних" систем, що проводять вибори, але нахиляють політичне поле на свою користь.

Яскравим прикладом є війна Росії проти України, яка підвищила внутрішню легітимність прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана напередодні вирішальних виборів.

Про те, як автократи використовують наслідки війни Росії проти України у своїх інтересах, читайте в колонці професорки міжнародних відносин Університету Сабанджі (Стамбул) Сенем Айдин-Дюзгіт Найкращий час для автократій: чому Орбан та Ердоган виграли від війни в Україні.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки нагадує, що на парламентських виборах 3 квітня 2022 року (трохи більш як за місяць після повномасштабного вторгнення РФ в Україну) очільник угорського уряду Віктор Орбан обіцяв уберегти угорців від втягнення у конфлікт.

"Під постійним тиском провладних медіа багато угорців почали сприймати Орбана як гаранта миру – навіть прихильники опозиції побоювалися, що зміна влади може втягнути країну у війну", – пише Сенем Айдин-Дюзгіт.

Вона також звертає увагу, що Орбан використав війну у стосунках із Брюсселем, погрожуючи заблокувати зусилля ЄС допомогти Україні, якщо Єврокомісія не розблокує заморожені для Угорщини кошти.

А всередині країни, за словами професорки міжнародних відносин, угорський прем’єр подавав це як перемогу над європейськими елітами, які нібито прагнуть "витрачати угорські гроші на українців".

Провладні медіа поширювали кремлівські наративи, звинувачуючи не російське вторгнення, а санкції ЄС в економічних проблемах, і представляли зв’язки Орбана з Путіним як запоруку дешевої енергії тоді як перемога опозиції, мовляв, означала б економію і скорочення.

"Коаліція Орбана на чолі з партією "Фідес" здобула дві третини місць у парламенті, зберігши конституційну більшість і зміцнивши його владу", – констатує авторка колонки.

За її словами, подібна динаміка спостерігалася і в Туреччині.

Наприклад, напередодні президентських виборів у травні 2023 року турецький президент Реджеп Таїп Ердоган наголошував на своїй особистій дипломатії у війні в Україні, зокрема на "зерновій угоді" в Чорному морі.

Економічно Ердоган використав відмову Туреччини приєднатися до західних санкцій: торгівля з Росією різко зросла, у країну потоком поїхали російські туристи та компанії, а Кремль дозволив Анкарі відкласти мільйонні газові платежі.

"Усе це допомогло пом’якшити економічні труднощі, спричинені нетрадиційною політикою Ердогана, і дозволило йому представити себе як гаранта добробуту Туреччини", – зазначає Сенем Айдин-Дюзгіт.

Вона вважає, що політичні процеси в Угорщині та Туреччині після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну дають три важливі уроки.

По-перше, міжнародні кризи можуть створювати можливості для консолідації влади, маргіналізації опозиції та здобуття зовнішньої підтримки.

По-друге, велике значення мають настрої в суспільстві: відсутність сильних антиросійських настроїв в Угорщині та Туреччині дозволила Орбану й Ердогану представляти співпрацю з Кремлем як прагматичну, а не зрадницьку.

Коли громадська думка розділена, авторитарні лідери легше маніпулюють кризами у власних інтересах.

І наостанок, важливу роль відіграють зовнішні актори: готовність Путіна надавати економічні поступки, фінансову допомогу та пропагандистську підтримку допомогла Орбану й Ердогану пережити внутрішні виклики.

У міру того як світ зміщується до багатополярності, а середні держави набувають більшої ваги, регіональні конфлікти, ймовірно, множитимуться.

І ці кризи радше зміцнюватимуть автократів, ніж послаблюватимуть їх.

Докладніше – в колонці Сенем Айдин-Дюзгіт Найкращий час для автократій: чому Орбан та Ердоган виграли від війни в Україні.