Непомітнісь проти рухливості: хто переможе у бою Су-57 та F-35

Су-57 показав виняткову маневреність після звалювання завдяки потужним двигунам і соплам із керуванням вектором тяги, що теоретично дає йому перевагу над неповоротким F-35 Lightning II у ближньому бою.

Фокус переклав огляд "Російський Су-57 міг би перевершити американські винищувачі, якби Росія змогла його побудувати" військового аналітика Гаррісона Касса для порталу The National Interest. Аналітик порівняв можливості Су-57 та F-35 та пояснив, чи є переваги у російського літака, якщо стався б доґфайт (повітряний бій) з американським винищувачем.

Російський Су-57 часто вважається суперником американських F-22 Raptor або F-35 Lightning II. Су-57, який називають першим в історії Росії винищувачем п'ятого покоління, може похвалитися стелс-технологіями і багатофункціональністю. Оскільки Росія розробила цей літак після своїх американських колег, широко поширена думка, що характеристики двох американських винищувачів зіграли певну роль у проєктуванні російського літака — з урахуванням того, що ці два літаки можуть одного дня зійтися в повітряному бою.

Але чи зможе Су-57 перевершити своїх американських суперників? Пряме порівняння Су-57 і американських винищувачів п'ятого покоління за технічними характеристиками й самою філософією проєктування показує відмінності в промисловій базі, доктринах і технологічних можливостях двох країн.

У Су-57 є серйозні недоліки

На папері Су-57 має чудовий вигляд. Цей двомоторний багатоцільовий літак, призначений для забезпечення переваги в повітрі й завдання ударів, має невелику радіолокаційну помітність (RCS), двигуни з керуванням вектором тяги для над маневреності, внутрішні відсіки для озброєння і можливість нести широкий спектр боєприпасів. На перший погляд, це ставить його в один ряд з американськими аналогами. Теоретично Су-57 поєднує в собі стелс-можливості F-22 і гнучкість F-35, зберігаючи при цьому пілотажні властивості сімейства Су-27/35. У рекламних матеріалах росіяни хваляться маневреністю, високою швидкістю і передовою авіонікою Су-57.

На практиці все дещо складніше. Вважається, що стелс-форма Су-57 набагато менш досконала, ніж у його американських аналогів. Аналіз RCS показує, що, хоча лобова частина Су-57 зменшена, зазори між панелями, зовнішні датчики й сопла двигунів призводять до вищої помітності, ніж у F-22 або F-35. Російські інженери намагалися компенсувати помітність Су-57 за рахунок удосконалень РЕБ і маневреності, стверджуючи, що стелс — не панацея. Але в бою за межами прямої видимості (BVR) проти західних винищувачів п'ятого покоління Су-57, імовірно, буде помічений ворожими літаками, перш ніж сам зможе їх побачити.

Авіоніка Су-57 теж не позбавлена недоліків. Літаки типу F-35 можуть об'єднувати радар, інфрачервоні датчики, канали передачі даних і засоби РЕБ в єдину сенсорну систему. В результаті льотчик відчуває менше навантаження й отримує кращу ситуаційну обізнаність. Су-57, своєю чергою, оснащений передовим радаром AESA й інфрачервоним пристроєм відстеження, але не інтегрує інформацію так само ефективно, як західні винищувачі. Російська промисловість має труднощі щодо програмного забезпечення, мережевих технологій та об'єднання даних сенсорів, які стали відмітними рисами західних літаків п'ятого покоління, а це означає, що льотчик Су-57 буде гірше поінформований і менш обізнаний, ніж його західний колега.

Російські винищувачі неперевершені в доґфайтах

Су-57 дійсно перевершує американські аналоги в плані маневреності, що може дати йому перевагу. Завдяки потужним двигунам і соплам з керуванням вектором тяги Су-57 демонструє виняткову маневреність після звалювання. А оскільки російська доктрина робить акцент на здатності вести ближні повітряні бої, Су-57 був створений саме для цього. Таким чином, в ситуації доґфайту із західним винищувачем Су-57, швидше за все, матиме перевагу. При цьому західні програми підготовки та доктрина вже давно відійшли від бойових дій у межах видимості (WVR), навчаючи льотчиків повністю уникати зближення.

Зрештою, жодне з цих порівнянь на цей час не має реального значення. Дефіцити оборонної промисловості Росії не дозволили скільки-небудь значній кількості Су-57 потрапити на передову. Через затримки, перевищення бюджету та обмежене виробництво в строю знаходиться лише кілька Су-57, що набагато менше запланованих сотень. А з урахуванням триваючих санкцій, проблем з ланцюжками поставок і економічних обмежень, з якими стикається Росія, навряд чи виробництво Су-57 зросте в найближчому майбутньому. Тим часом США вже поставили на озброєння понад 1000 літаків F-35, що дає їм явну кількісну перевагу, яка робить порівняння якості моделей літаків безглуздим.

Попри кількісні реалії, Су-57 залишається амбітним проєктом. Можливо, він не став справжнім аналогом західних винищувачів п'ятого покоління, але принаймні символічно увійшов до п'ятого покоління, демонструючи потенціал для високоефективних майбутніх програм.

Про автора

Гаррісон Касс — старший автор відділу оборони та національної безпеки в The National Interest. Касс — адвокат і колишній політичний кандидат, який вступив на службу до ВПС США в якості льотчика-стажиста, а потім був демобілізований за станом здоров'я. Він спеціалізується на військовій стратегії, аерокосмічній галузі та питаннях глобальної безпеки.