Оновлена торгова угода з ЄС: що чекає на українських аграріїв

З 29 жовтня, почала діяти оновлена торговельна угода між Європейським Союзом та Україною. Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) Денис Марчук пояснив, що саме змінилося, із якими викликами стикається національний товаровиробник і які країни не задоволені збільшенням української присутності на європейському ринку.

Він зазначає, що ці умови для українських товаровиробників кращі за ті, що були до початку великої війни, але гірші, коли існувала можливість «експортувати фактично без жодних обмежень — мит і квот». Та важливо, наголошує експерт, що угода дає перспективи і системність. 

«Ми отримали значно кращі показники і по чутливих товарах, як-от курка, яйця, цукор, (...) зернова група частково збільшилась. У 2028 році ми будемо знову переглядати угоду, і говоритимемо не про зниження, а про розвиток і збільшення української присутності на європейському ринку», — зауважує Марчук.

Як пояснює заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, у таких умовах з'являються незадоволені — переважно це «конкуренти, які в Європейському Союзі також спеціалізуються на аграрній продукції».

«За ці умовно три роки, коли працював АТМ, вони побачили, що Україна змогла навіть в умовах війни досить якісно і швидко виконувати свої експортні зобов'язання. Тож, звичайно, будуть лунати певні заяви щодо захисту свого національного товаровиробника, які ми чуємо від Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії, Болгарії», — зазначає Марчук.

Аграрні міністри Угорщини, Румунії та Словаччини на засіданні Ради ЄС з сільського господарства 27 жовтня в Люксембурзі вимагали обговорити захисні заходи в торговельних угодах ЄС, зокрема з Україною.

 «Україна продемонструвала в умовах війни свою ефективність. У нас без будь-яких субсидій, дотацій товаровиробники можуть працювати, і, відповідно, вони (країни ЄС. — Ред.) бояться такої конкуренції. Тому нам потрібно не лише вести пряму комунікацію на рівні Європейського Союзу в Брюсселі, а також продовжувати співпрацювати на рівні окремих країн, як-от Румунія, Польща, Болгарія, аби заспокоювати ці хвилі [невдоволень] »,— вважає експерт.

Марчук певен, що Києву не варто загострювати відносини з сусідками та наполягати на нарощуванні виробництва. Краще «показувати, що ми не є конкурентами, а за певних умов можемо навіть бути справжніми партнерами завдяки спільному експортному потенціалу продукції, наприклад, у країни Африки, де чисельність населення зростає дуже швидко».

Відіграє роль і політичне підґрунтя. Марчук пояснює, що питання подеколи стає предметом спекуляцій у країнах ЄС, де у владі правоцентристи та популісти. Аграрії є неабияким електоральним пластом, тож політики прагнуть для них преференцій із боку Євросоюзу. Наприклад, тема набула політичного характеру в Польщі, де умовно протистоять дві гілки влади з боку уряду та президента.

«Змінюється єдина аграрна політика в Європейському Союзі. З кожним роком ставатиме менше коштів, які раніше виділялися на субсидування в розрахунку на один гектар земельної площі. Отже, потрібно вже думати не про дотації, а про ефективність свого господарювання», — наголошує Марчук.

Окремо заступник голови Всеукраїнської аграрної ради звертає увагу на виклики, із якими стикаються українські агровиробники, які експортуватимуть продукцію в межах євроінтеграції. На його думку, умови, які вони матимуть, будуть «досить обтяжливими», тому потрібен «певний перехідний етап євроінтеграції українського агросектору».

«Ті умови, наприклад, щодо зеленої політики, використання добрив чи насіння, ті, що пов'язані з обігом земель, — це все додаткові обтяження, які лягатимуть на плечі українського товаровиробника. Він без будь-яких яких субсидій, підтримки стане фактично неконкурентним усередині Європейського Союзу, — зазначає Марчук. — Наприклад, лише умови, пов'язані з використанням хімічних препаратів, як ми порахували в асоціації, — це додаткове обтяження для бізнесу в межах двох мільярдів євро. Це великі втрати».

Марчук пропонує підходити до питання диференційовано. Наприклад, хто хоче експортувати продукцію до Євросоюзу і прагне отримати європейські дотації, зобов'язаний дотримуватися всіх норм. А тим, хто бачить для себе потенціал інших ринків, передбачити «перехідний етап у межах 15-20 років для того, щоб поступово вийти на європейські вимоги».

Якщо діяти одномоментно, то, припускає експерт, це негативно позначиться на конкурентоспроможності українських виробників із закордонними, яка є зараз.

«Через такий різкий і непослідовний перехід ми можемо втратити привабливий сектор середнього бізнесу, який в Україні сам себе зробив. Тому дуже важливо, що для українських товаровиробників євроінтеграція повинна мати поступовий ефект», — підсумовує Марчук.